З'ясовано роль автобіографічного елементу в літературній і критичній спадщині А.О.Григор'єва. Показано визначальну роль даного чинника у відображенні своєрідності творчої особистості поета і критика. На підставі порівняльного аналізу біографічних фактів А.О.Григор'єва зі змістом та образною структурою його віршів і поем досліджено шляхи їх перевтілення в поетичні образи, своєрідність ліричного "я" та особливості літературної майстерності митця. Висвітлено історико-літературне значення та своєрідність мемуарної творчості А.О.Григор'єва, зокрема, його книги "Мои литературные и нравственные скитальчества" у контексті вивчення російської автобіографічної прози середини XIX ст. Проаналізовано автобіографічний елемент у літературно-критичних і театрознавчих статтях, рецензіях і нарисах А.О.Григор'єва, з'ясовано функцію відступів мемуарного характеру, вплив реальних подій його життя на визначення змісту та формування літературного стилю критика. Простежено характерне для творчості митця злиття жанрів статті, присвяченої дослідженню певного літературного, театрального або соціального явища з мемуарним нарисом. Розглянуто листи А.О.Григор'єва, що містять автобіографічний матеріал, спогади про події та осіб, які відіграли важливу роль у його житті. Доведено визначальну роль порівняльного аналізу у формуванні достовірного уявлення про автобіографічний елемент в різних видах творчої діяльності А.О.Григор'єва.

  Скачати повний текст

Досліджено поетику жанру автобіографії та розкрито поетикальні особливості автобіографій Еліса Канетті та книг спогадів Уласа Самчука у типологічному зіставленні. Порівняння базується на подібності творчих засад, головну увагу приділено механізмам проектування автора та національної літературно-культурної традиції в автобіографічних творах обраних письменників. Жанр автобіографії висвітлено у теоретичному аспекті (щодо її авторитету, взаємин з біографією, термінологічної парадигми, естетичних категорій, об'єктивації у компаративних студіях, впливу на створення та сприйняття образу письменника) у виконанні обраними авторами. Механізми самопроектування окреслено у вимірах зв'язків соціальних, ментальних і текстових структур, авторської специфіки дотримання жанрового канону та наповнення автобіографічного методу та рушія. У рецептивно-естетичному аспекті здійснено пошук авторської міри введення інстанції читача до твору, досліджено особливості руху автора до читача, а також у аспекті поетики відкритого твору автобіографії Е.Канетті та У.Самчука.

  Скачати повний текст

Теоретично висвітлено суперечності, що виникає у разі традиційного приписування автору можливості завершення та створення "цілого" поетичного буття. Ця суперечність полягає в тому, що сам автор залишається принципово незавершеним, тому що він не входить у простір, який завершується. Але позиція автора є постійно мінливою і виключає саму можливість створення ним "цілого" поетичного буття, передбачає, водночас з цим, створення "цілого" самого автора. Це означає вихід зі сфери естетичного, цілком включеного в кореляцію "я - інший", тобто, добровільну відмову від продовження акту уявлення, здатного в суттєвій формі явити через судження про "прекрасне" предмет цього судження і, водночас, здатного в чуттєвій формі створити через судження про "високе" предмет цього судження. Якщо предмет судження про "прекрасне" займає позицію "іншого", пояснюваного судженням з позиції "я", що повністю вписується у кореляцію "я - інший", то предмет судження про "піднесене" і саме судження про нього одне і те ж, що порушує закономірності кореляції "я - інший". За відсутності наявних доказів існування предмета судження про "піднесене", можна повірити в його існування, тим самим вийти за межі кореляції "я - інший", віднести предмет "піднесеного" до предметів віри, що існують поза кореляцією "я - інший". Це дозволяє говорити про архітектоніку віри, як про надархітектоніку, що містить у собі архітектоніку естетичного об'єкта (кореляції "я - інший") і дозволяє автору, зберігаючи свою тілесну обмеженість, завершувати поетичне буття: створювати "ціле" героя та "ціле" автора. Тобто, автор, втілений в образ, стає автором-творцем, що займає позажиттєву/позазнаходжувану позицію щодо хронотипів зображуваного і зображувального світів, а не з'являється відразу як автор-творець, минаючи стадію автора, втіленого в образ.

  Скачати повний текст

Простежено процес становлення та розвитку авторського права на твори образотворчого мистецтва, сформульовано його поняття, визначено завдання та правові джерела. Виокремлено та теоретично обгрунтовано ознаки даних творів як об'єктів авторського права, досліджено зміст суб'єктивного авторського права та випадки вільного використання творів. Розглянуто способи захисту авторських прав художників від протиправних посягань. З урахуванням результатів вивчення наукової літератури, нормативно-правових актів та судової практики наведено пропозиції щодо удосконалення авторського законодавства України.

  Скачати повний текст

Вперше у вітчизняному літературознавстві проведено багатоаспектне дослідження явища автофікціоналізації як неодмінної складової романної нарації від першої особи, що виявляється на свідомому (авторський металепсис) і несвідомому рівнях (переважно дискурс автобіографічного роману). Проаналізовано тематику, структуру та функціонування автофікціональної оповіді італійського жіночого роману кінця XX ст. у контексті сучасних літературознавчих та антропологічних студій. Досліджено романи відомих італійських письменниць Д. Мараіні, С. Верди, М. Беллончі, С. Тамаро, П. Капріоло та С. Петріняні. На підставі аналізу самості та Іншості у романному тексті виявлено діалектику між свідомою інтенцією автора та її реалізацією, що стає на заваді створення художнього образу, тотожного або діаметрально протилежного авторській моделі. Стосунки автор/оповідач досліджено у межах семантики "подібності/неподібності" (Ф. Лежен), що реалізується відповідно в автобіографічному письмі й умисній гомодієгетичній трансформації історичної (награний оповідач) або трансгендерної (фіктивний оповідач) оповіді. Як окремий вид автофікціоналізації проаналізовано адресантний дискурс епістолярного роману, в якому оповідач набуває подвійного фікціонального статусу: протагоніста зображуваних подій та адресанта листів. На підставі дослідження комунікативної спрямованості адресант/адресат визначено амбівалентність статусу італійського жіночого автофікціонального письма, доведено присутність у його структурі фактичного матеріалу, поетичної вигадки й уяви.

  Скачати повний текст

На підставі вивчення широкої джерельної бази досліджено агітаційно-пропагандистську діяльність органів німецької окупаційної влади серед населення України у 1941 - 1944 рр. Визначено місце психологічної війни на східних територіях у довоєнній стратегії керівників III рейху. Показано особливості організації та специфіку функцій центрального керівництва агітаційно-пропагандистською роботою німецької окупаційної влади в Україні. Встановлено компетенцію окупаційної адміністрації у сфері психологічної війни, а також обов'язки відділів пропаганди органів місцевого управління. Досліджено функціонування видавничо-друкарської системи, радіо- та кіномережі в Україні. Визначено загальну кількість періодичних видань, що друкувались на території рейхскомісаріату та військової зони окупації. Розглянуто вплив агітаційно-пропагандистських заходів німецької окупаційної влади, зокрема періодичних видань, радіо, кіно, дрібної друкованої продукції й образотворчого мистецтва на свідомість населення окупованої території. Зроблено висновок про неефективність німецької агітаційно-пропагандистської політики в Україні у період Другої світової війни.

  Скачати повний текст

Розглянуто функціонально-семантичні особливості ад'єктивного атрибута у поетичних творах О.С.Пушкіна. Комплексно проаналізовано поетичний ад'єктив та його трактовку як лінгвістичну категорію, що виступає як один з основних чинників формування та розвитку національної та літературної мов через систему поетичних образів і фігур. Описано комплекс власне лінгвістичних параметрів поетичного ад'єктива. Систематизовано лексичні новації у сфері ад'єктивних слів у поезіях О.С.Пушкіна. Надано поняття конструкційної мовотворчості та показано відповідні синтаксичні побудови. Запропоновано типологічне тлумачення ад'єктива як епітета. Показано пряму кореляцію епітетарної творчості поета й особливостей його художнього світогляду. Розглянуто ад'єктив як компонент атрибутивної конструкції - основної структурно-функціональної ланки поетичного мовлення. Наведено основні види конструкційної мовотворчості у поетичному мовленні: з функціонально-стилістичним зрушенням, з комплексною контамінацією характеру визначального та визначуваного.

  Скачати повний текст

Комплексно досліджено матеріальні та процесуальні аспекти адміністративної відповідальності за адміністративні проступки в галузі земельного законодавства. Розкрито суть поняття й особливості цих проступків. Визначено недоліки правового регулювання адміністративної відповідальності за їх вчинення. Розглянуто об'єктивні та суб'єктивні ознаки складу адміністративних проступків у галузі земельного законодавства. Проаналізовано процесуальні норми, що встановлюють порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення. Наведено конкретні пропозиції щодо вдосконалення адміністративних матеріальних і процесуальних норм законодавства України з питань притягнення осіб до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних проступків у галузі земельного законодавства.

  Скачати повний текст

Розкрито функціонально-прагматичний, образотворчий потенціал внутрішнього адресата у прозовому тексті як конструктивно-креативний елемент української прози ХХ ст. Проаналізовано функції внутрішнього адресата у прозовому тексті, зокрема, імітаційно-орієнтаційну, діалогічно-прогресійну, фреймово-актуалізаційну, когезійну. Розглянуто питання функціонально-комунікативного навантаження засобів адресації (непрямих мовленнєвих актів, пресупозиції, засобів паралінгвістики), визначено імпліцитні значення художнього (прозового) тексту з латентними образотворчими стратегіями.

  Скачати повний текст

Дисертацію присвячено питанням культурологічного фундаменту художніх новацій XX століття. На прикладі музики розроблено концепцію аконфліктності як системоутворюючого логічного і естетичного фундаменту ряду композиторських технік і аконфліктної драматургії як самостійного типу музичної драматургії. Це дозволило з позитивних позицій оцінити процеси кардинальних змін образомовних складових у європейській (за художньою традицією) музиці XX століття, виявити їх еволюційну закономірність. Дослідження розширює уявлення щодо конфліктності в європейській культурі постренессансу. Водночас розроблено ряд питань культурологічного характеру, висвітлючих стан найважливіших духовно-художніх течій XX століття, зокрема у слов'янській культурі, котрі грунтуються на ідеях аконфліктності.

  Скачати повний текст

Досліджено ціннісний статус наукової картини світу. Проаналізовано соціокультурно-світоглядні передумови становлення наукової моделі всесвіту, визначено її ціннісні параметри. З'ясовано, що будь-яка загальна картина світу має ціннісну специфіку, її людиномірно-ціннісна визначеність є конкретно-історичним образом ієрархії пізнавальних, етичних, естетичних уявлень, а також досягнутого рівня універсально-синтетичної цілісності світогляду. Розкрито внутрішню логіку трансформації ціннісної структури картини світу у процесі переходу від класичної до некласичної та постнекласичної наукової раціональності, що характеризується відмовою від ідеї ціннісної нейтральності науки і дедалі повнішою реалізацією ціннісного потенціалу сучасної гуманітарно-наукової парадигми.

  Скачати повний текст

Досліджено активні процеси в ареальній фразеології (АФО) сходу України, встановлено дериваційну базу, способи та фактори формування АФО, розкрито їх лінгвальний фразеотворчий механізм, "наступ" субстандарту на АФО. На підставі виявлених семантичних рядів, наявних картотек і словників ареальної фразеології виділено 53 концепти-образи з особливою фразеопродуктивністю, висвітлено характер образності АФО, різнобічні зв'язки між словами-концептами й ареальними фразеологічними одиницями. Досліджено вісім варіантно-синонімічних груп та засвідчено активність АФО у вербалізації зовнішнього вигляду людини, її рис і стану. У межах поля "смерть" проаналізовано складний і динамічний характер взаємодії лінгвальних і екстралінгвальних факторів. Виявлено у говірках сходу України 48 чинних структурно-семантичних і мотиваційних моделей, висвітлено їх активність, наповнення та фразеопродуктивність.

  Скачати повний текст

Розкрито зміст поняття "естетичне значення слова", притаманне лексичним одиницям у поетичному тексті. Показано роль естетичного значення у формуванні образу. Класифіковано характерні для російської рок-поезії лексеми в образні поля та мікрополя. Виявлено, що центром образного мікрополя є лексична одиниця з прямим значенням, на периферії мікрополя актуалізуються образні семантичні ознаки, які визначаються контекстом. За результатами дослідження показано, що актуалізаторами естетичних значень лексичних одиниць у текстах російської рок-поезії є стилістичні засоби, інформація інтертекстуального характеру, конвергенція тропів, а також контекстуальне оточнення.

  Скачати повний текст

Концепт ТЕРОРИЗМ трактовано як динамічну одиницю ментальних і психічних ресурсів індивідуальної свідомості, що виникає у ситуації міжсуб'єктної взаємодії та відображає уявлення щодо явища тероризму представників британського лінгвокультурного соціуму. Структурно концепт ТЕРОРИЗМ визначено як гештальт операційних модусів, які містять поняттєвий і ціннісний зміст і втілюються в таких іпостасях концепту, як логічне поняття, повсякденне поняття та метафоричний образ. Розмежовано логічне та повсякденне поняття ТЕРОРИЗМ, які виконують, відповідно, класифікаційну та структураційну функції. Побудовано прототипну модель концепту ТЕРОРИЗМ. Встановлено структуру поняттєвої категорії ТЕРОРИЗМ, сформованої концептом. Виявлено когнітивні метафори, що прояснюють поняттсво-ціннісний зміст концепту ТЕРОРИЗМ. Описано особливості реалізації оцінки явища тероризму у дискурсивних контекстах.

  Скачати повний текст

Досліджено фізичні процеси переходу звуків, генерованих процесами життєдіяльності організму на прийомні акустичні перетворювачі. Визначено шляхи побудови ефективних електроакустичних перетворювачів, призначених для аускультації звуків дихання. Запропоновано нові перетворювачі, в яких перехід звуку здійснюється більш раціонально. Установлено, що запропоновані перетворювачі перевершують за ефективністю закордонні. Здійснено дослідження, класифікацію та ранжування перешкод перетворювачів, електронного стетофонендоскопа: звукової, вібраційної та електромагнітної природи, розроблено рекомендації щодо їх зниження. Сформовано електронну цифрову базу звуків дихання верифікованих здорових і хворих на певмоконіоз - 600 звукових образів. Проведено комп'ютерну обробку даних звуків, виявлено звукові артефакти у хворих на пневмоконіоз, здійснено їх об'єктивізацію. Запропоновано фізичні гіпотези генерації додаткових звуків дихання у хворих на пневмоконіоз, спричинені морфологічними змінами у легенях.

  Скачати повний текст

Уперше створено алгебру зі структурою, що побудована за аналогією з природною мовою. Зазначено, що ця алгебра виконує роль аксіоматичної бази для багатьох попередніх алгебричних моделей, що побудовані конструктивно, завдяки цьому є можливість проводити формалізацію семантики мови на цілком об'єктивному, експериментальному рівні. Уперше на базі предиката рівності ідей одержано повний набір аксіом, відповідно до яких лінгвістичні експерименти є ефективними. Доведено необхідність і достатність аксіоматики предиката рівності ідей для однозначної формалізації структури семантики речення. Створено повну систему лінгвістичних експериментів, що дає змогу однозначно формалізувати семантику простих оповідних речень. Відзначено можливості знаходити закономірності семантики природної мови в результаті аналітичної обробки експериментальних даних. Удосконалено стандартну предикатну модель: за допомогою апарату універсальної алгебри розроблено модифіковану предикатну модель, що дозволяє розв'язати задачу конгруентних моделей, що виникає через частковість предикату та внаслідок необхідності його довизначення. З використанням запропонованого поняття нормального образу моделі одержано практичну процедуру, за використання якої є можливим розв'язання питання про скорочення неістотних змінних моделі.

  Скачати повний текст

Запропоновано метод зображення вагових матриць нейронної асоціативної пам'яті (НАП) за допомогою точок на многовиді Грасмана та доведено можливість використання цього методу для створення НАП з метою узагальнення даних. Створено модель НАП, здатну до кластеризації даних, та яка дає змогу навчатися без вчителя. Розроблено метод застосування спектрального аналізу матриць для вивчення властивостей НАП. Одержано теоретичне пояснення явища відновлення частково зруйнованої асоціативної пам'яті у разі повторного навчання, досліджено природу інваріантних підпросторів ушкодженої та відновленої вагових матриць. Уперше створено та досліджено НАП, базуючись на ядерному підході, яка має збільшену ємність пам'яті та дозволяє розв'язувати більш широке коло задач. Оцінено верхню межу ємності асоціативної пам'яті з клітинною архітектурою. Експериментально доведено можливість застосування НАП у задачах розпізнавання хімічних образів (система типу "електронний ніс") та показано її переваги у порівнянні з використанням традиційних щодо цієї задачі нейропарадигм.

  Скачати повний текст

Проаналізовано твори "Аліна й Костомаров" та "Романи Куліша" з урахуванням інших текстів, що у 1920-х рр. в ситуації обговорення національної перспективи набули нових метажанрових ознак й утворили своєрідний інтелектуальний дискурс. Приділено особливу увагу ідейному аспекту створених В.Петровим образів Костомарова та Куліша з огляду на їх роль у процесі переоцінювання національного минулого та формування образу нової української дійсності. З'ясовано характер жанру творів "Аліна й Костомаров" та "Романи Куліша" шляхом їх зіставлення з інтелектуальними романами М.Хвильового, В.Підмогильного та М.Могилянського. Висвітлено основні прийоми трансформації біографічного матеріалу, використані автором для змалювання діячів національної історії в їх приватних проекціях. Окремо досліджено інтертекстуальні особливості цих творів.

  Скачати повний текст

Досліджено джерела й жанрово-тематичну специфіку книги "Алфавит собранный, рифмами сложенный..." архієпископа Іоана Максимовича як явища української барокової агіографії. Визначено, що твір святого Іоана Максимовича розглядається як зразок агіографічної поезії, в якій трансформовано в нових формах художньо-естетичну спадщину ранньохристиянського Сходу та Київської Русі. Простежено індивідуальні особливості функціонування феноменів мучеництва та чуда в агіографічній поезії доби Бароко. З'ясовано, що своєрідність опрацювання аскетичної теми в агіографічних віршах книги "Алфавит собранный, рифмами сложенный..." святого Іоана Максимовича полягає в поєднанні аскетичних програм східних Отців, ісихастського вчення про молитву розуму з ігнатіянськими концепціями духовного вдосконалення. Образ святого, поданий у поетичній книзі архієпископа Іоана Максимовича, аналізується як відображення барокової антропології.

  Скачати повний текст

Запропоновано розгляд альтового стилю у аспекті взаємодії трьох складових камерно-інструментального жанру. Змістовні характеристики інструментально-видового стилю визначено на підставі оригінального поняття "жанрові константи", що унаочнюється у визначенні ключової позиції інструментально-ансамблевого музикування - камерності з її атрибуціями у вигляді суб'єктивно-особистісного начала, поданого через форму гри у широкому та вузькому її тлумаченнях. Запропоновано оригінальну дефініцію поняття "альтовий стиль" в камерно-інструментальному музикуванні. Підкреслено, що формування даного різновиду видового інструментального стилю йшло саме у камерному ансамблі політембрового типу, де ролеві функції інструментів взаємозбагачувалися у напрямку від монофункціональної сталості до універсальної поліфункції широкого образно-виразового діапазону. Зазначено, що еволюція камерно-ансамблевого стилю відображувала процес змін ідейно-художніх спрямувань епох та індивідуальних стилів, що унаочнюється "віховими" з даної точки зору творами Г.Ф. Телемана, Й.С. Баха, В.А. Моцарта, Р. Шумана, Й. Брамса. Еволюційна "спіраль" у використанні альта демонструє у кінцевому підсумку синтетичне бачення інструмента, що послідовно втілювалось у альтово-стильових концепціях майстрів австро-німецької школи (класичний етап).

  Скачати повний текст