Виявлено типологічну спорідненість психологічних і світоглядних витоків авторського міфотворення Г. Мелвілла та Ф. Достоєвського. Доведено, що заперечення обома митцями панівної у XIX ст. логоцентричної парадигми обумовило створення в романах "Мобі Дік" і "Злочин і кара" децентрованих та інтерсуб'єктивних авторських міфів. Визначено принципову спільність авторських міфів у семантичному та змістовому аспектах, яка полягає у відображенні в них уявлень про одвічну неподільність і незлиття добра й зла у світі та людській душі. Описано типологічну подібність художньої онтології децентрованих, інтерсуб'єктних авторських міфів у романах "Мобі Дік" і "Злочин і кара". Доведено, що їх художнє буття обумовлено єднанням суперчливих ідей і мотивів за умови внутрішнього нескінченного діалогу (у бахтінському розумінні діалогічного буття ідей) або "невирішувальної антиномії" (за термінологією Ж. Дерріди). Розкрито типологічну подібність зумовленості авторськими міфами таких компонентів міфопоетики романів "Мобі Дік" і "Злочин і кара", як родова сутність, хронотоп і стратегії тексту.

  Скачати повний текст

Досліджено давньоєгипетські міфи та їх сюжети, що стосуються проблеми світобудови на підставі змісту тексту та ілюстрацій 17-ї глави "Книги Мертвих" ("Нове царство") з залученням додаткових джерел (письмових і образотворчих), а також порівняльно-релігієзнавчого матеріалу. За результатами дослідження реконструйовано та інтерпретовано важливі сюжети глави, пов'язані з космогонією та міфологічною історією становлення всесвіту, зокрема сюжети про створення та гріхопадіння, як завершальну фазу космогонії, виявлено космографічність відображення темпоральних категорій. Розглянуто час, місце та умови створення даної глави. На підставі одержаних результатів установлено її призначення як путівника по потойбічному світу (Дуату).

  Скачати повний текст

Проаналізовано особливості рекламної комунікації, визначено когнітивні механізми створення, реалізації та фіксації рекламного іміджу. Розглянуто сучасні теорії комунікації та наявні теоретичні відомості про спонукальні мотиви, установки, стереотипи, менталітет, архетипи й міфи, властиві масовій свідомості. Досліджено механізми впливу реклами на реципієнтів. Показано, що структуру рекламного іміджу складають інформаційні, когнітивно-афективні та конативні елементи, які формують, відповідно, пізнавальний образ, образ-уявлення та образ-прогноз. Зазначено, що пізнавальний образ виконує функцію фільтрації інформації щодо характеристик об'єкта реклами з метою виділення його з великої кількості інших об'єктів; образ-уявлення фіксує відфільтровану інформацію та кодує її, замінюючи об'єкт реклами фіксованим уявленням про нього; зміну думки й поведінки реципієнта щодо об'єкта реклами досягають за допомогою різноманітних маніпулятивних технологій, які формують образ-прогноз. Проаналізовано особливості вживання метафор у рекламній комунікації, сучасні рекламні твори, побудовані за принципом "магії за аналогією". Порівняно основні властивості реклами й міфу, показано, що висока ефективність "рекламних міфів" досягається завдяки використанню в них механізмів, органічно властивих людській свідомості, архетипних структур. Висвітлено роль невербальних засобів фіксації рекламного іміджу, наведено класифікацію засобів невербальної комунікації, охарактеризовано вербальні та невербальні засоби привертання та фіксації мимовільної уваги.

  Скачати повний текст

Зазначено етнолінгвістичне тло дослідження образів: зроблено спробу реконструювати компліментарні парадигми міфологем (запозичені та етнічні міфи). Проведено системне дослідження образів зі світу речей, що складають центральний міфологічний пласт духовної культури російського етносу. Запропоновано індивідуальну інтерпретацію культурологічних артефактів; проаналізовано дескрипторні ряди інтенсіональних полів міфологеми у просторах полісвітів універсуму, механізми трансформації образів із системи профанічних речей у розряд сакралізованих ритуальних предметів, образів-символів у хронотипи (як-от "дзеркало', "книга"). Досліджено функціонування міфологем на різних культорологічних зрізах, що свідчить про багатогранність російського етнічного художнього образу у текстах О.Блока.

  Скачати повний текст

Досліджено міфологічні джерела, використані авторами "Повісті врем'яних літ" у формуванні образної системи літописного тексту. На підставі результатів міфологічного аналізу даного твору встановлено, що літописці у процесі укладання тексту використовували різноманітні усні та писемні джерела, серед яких особливу увагу приділяли міфологічним (місцевим і запозиченим). Виділено такі групи міфів: східнослов'янські (автохтонні), тюркські, скандинавські, античні та біблійні. У групі автохтонних міфів проаналізовано космогонічні, топонімічні, історичні та ритуально-обрядові, мотиви й образи яких залучено до художньої структури літопису. З'ясовано, що автохтонні міфи засобами літописної образності виражають архаїчну інформацію про світоглядні та художні уявлення етносів, які населяли сучасну територію України. Доведено факт залучення до літопису інокультурного художнього досвіду, з урахуванням якого уточнено уявлення про міжетнічні, міжнародні контакти Русі протягом X - XII ст. і зроблено висновок про синтетичний характер творчості давніх літописців, їх широку обізнаність з різноманітними джерелами (усними та писемними). На підставі міфологічного аналізу "Повісті врем'яних літ" аргументовано доведено літературність літопису, поєднання у ньому художності з історизмом.

  Скачати повний текст

Проаналізовано поетику ранніх дев'ятдесятників - особливого за своїм світобаченням літературного покоління. Розкрито світоглядні аспекти у творчості поетів, визначено місце ранніх дев'ятдесятників у загальноукраїнському та європейському контексті. Встановлено, що у творчості даного літературного покоління яскраво простежується тенденція до адаптації на українському грунті постмодерного світобачення. Поезію ранніх дев'ятдесятників розглянуто у контексті ситуації періоду межі століть, яка також характеризується зміною двох напрямків у мистецтві: модернізму та постмодернізму. Висвітлено політичну ситуацію у суспільстві, зокрема, посттоталітарну, що також позначилася на творчості ранніх дев'ятдесятників. Доведено, що важливу роль у текстах дев'ятдесятників відіграють міфи, символи та метафори. Визначено функціональні особливості локальних метафор у творчості І. Андрусяка, С. Процюка, В. Махна, С. Жадана, І. Бондаря-Терещенка. Зроблено висновок, що світобачення та світосприйняття поетів 90-х рр. XX ст. сприяли формуванню нової естетики в українській поезії, спрямованої на відтворення та переосмислення національних традицій за допомогою новітніх постмодерністських форм.

  Скачати повний текст

Досліджено концепт політики у соціально-філософському аспекті. Розкрито специфіку онтологічного статусу політичної реальності, теоретичні форми й особливості соціально-філософської концептулізації засад політики. Визначено специфічну суть феномену політичного як субстанційної основи політики, що присутня в онтологічному архетипі колективного несвідомого та відображається сакральним онтологічним міфом. Консенсусні онтологічні міфи розглянуто як універсальні онтологічні детермінанти всієї системи соціальної комунікації суспільства, функціонування соціальних інститутів і легітимації їх формальної структури. Зроблено спробу довести, що у будь-якому суспільстві політичне є передумовою, соціальна комунікація - умовою, простір і час - формами актуалізації політичної субстанції у реальному політичному процесі. Розглянуто процеси взаємодії громадянського суспільства та політичної онтології.

  Скачати повний текст

Досліджено феномен релігійного міфу в соціальному та духовному житті минулого та сучасності. Розглянуто витоки, етапи й особливості ставлення, сучасні прояви функціонування релігійних міфів у житті суспільства. Здійснено релігієзнавчий аналіз феномену міфу від архаїчних форм до сучасних. Процес становлення релігійного міфу взаємопов'язано з явищем проблематизації життєвого світу архаїчної людини, а, отже, і міфів. Дорефлексивні міфи змінюються рефлексивними, які містять сумнів щодо описуваних подій, принаймні у латентному стані. Остаточне формування релігійного міфу відбувається внаслідок формування універсальних релігійних вчень і появи суспільно-економічних криз. Сучасні процеси деміфологізації релігійних міфів взаємопов'язані з їх пристосуванням до сучасних суспільно-етичних цінностей (прав людини).

  Скачати повний текст

Досліджено формування етнічної ідентичності домінантних спільнот Криму під впливом діяльності політичних акторів та інститутів у сфері культури. На підставі аналізу різних історіографій досліджено політику пам'яті й історичні міфи домінантних спільнот Криму, а також протистояння між певними політичними акторами з приводу закріплення даних міфів у політичному ландшафті Криму в образі монументів, топоніміки, системі свят і пам'ятних дат, а також офіційних статусів даних груп на державному та регіональному рівнях. Проведено аналіз політичного впливу на процес етнічної ідентифікації через мову та релігію. Визначено особливості нолітизації даних сфер і використання етномовного й етнорелігійного фактора певними політичними силами для здобуття електорального капіталу. Вивчено геополітичний символізм Криму й його вплив на формування етнічної ідентичності. Висвітлено символічну роль Росії та Туреччини для кожної з етнічних спільнот в процесі етнічної ідентифікації.

  Скачати повний текст

Уведено до обігу в україніці науковій значний масив чеської, польської, староукраїнської та російської історичної літератури пізньосередньовічної та ранньомодерної доби рукописного та раритетного характеру. Комплексно розглянуто етногенетичні міфи та концепції походження українського народу, сформульовані літописцями, хроністами, книжниками та дослідниками Центрально-Східної Європи XII - середини XIX ст. Виділено дунайський, сарматський, промосковський, хозарський варіанти біблійної етногенетичної легенди та їх підваріанти. Пояснено причини їх появи, розвитку та занепаду протягом XII - XIII ст. Визначено місце етногенетичних поглядів у світогляді освіченої людини даної доби. Систематизовано погляди інтелектуалів переднаукового періоду, що стосуються етимології найбільш уживаних етнонімів і назв, з якими індентифікувало себе населення України. Розглянуто перші спроби окреслення української етнічної території і визначення етнопсихологічної характеристики українців у творах кінця XVIII ст. Виділено та систематизовано українські етногенетичні концепції ранньонаукового періоду. Запропоновано їх поділ на києвоцентричну та московоцентричну. Окреслено проміжну етногенетичну концепцію польського походження. Виокремлено позанаукові ідеологічні чинники, що вплинули на процес генезису концепцій.

  Скачати повний текст

У дисертації осмислено гедонізм як літературну стратегію, а саме якспосіб формування масиву художніх текстів посттоталітарної доби, що маютьна меті деконструювати та інтерпретувати усталені соцреалізмом морально-етичні та соціокультурні догми, спрямовані на замовчування й табуюванняважливих для духовного й фізичного розвитку особистості тем, а такожрозвінчати кодифіковані радянською владою міфи щодо місця й ролі людини всуспільстві, за яких єдино можливим механізмом одержання задоволення єслужіння на користь державі. На матеріалі прозових текстів українськихпостмодерністів (романи Софії Андрухович «Фелікс Австрія», Люко Дашвар«На запах м’яса», Анатолія Дністрового «Дрозофіла над томом Канта»,Сергія Жадана «Депеш Мод», Євгенії Кузнєцової «Спитайте Мієчку» таоповідання Катерини Бабкіної «Ми ніколи про це не говоримо», ХристіВенгринюк «Діліло», «Повінь», «Про Бога і про любов», «Пустеля», «Чуфут-Кале», «Шлях Лукаша», Лариси Денисенко «Я не хотіла бути Богом» таОлени Черніньки «Селфі в Парижі») проаналізовано види тілесних іпозатілесних гедоністичних практик, а також художньо-естетичні засоби ймеханізми їх реалізації у новітній прозі.^UThe dissertation elaborates on hedonism as a literary strategy, namely as a wayof forming an array of artistic texts of the post-totalitarian era, which aim todeconstruct and interpret the moral-ethical and socio-cultural dogmas established bysocial realism, aimed at silencing and tabooing topics important for the spiritual andphysical development of the individual, and also to debunk the myths codified by theSoviet authorities regarding the place and role of man in society, according to whichthe only possible mechanism of satisfaction is service for the benefit of the state.Based on the prose texts of Ukrainian postmodernists (the novels of SofiaAndruhovich Felix Austria, Lyuko Dashvar The Smell of Meat, Anatoly DnistrovoyDrosophila over the volume of Kant, Serhiy Zhadan Depeche Mod,Yevgenia Kuznetsova Ask Miechka and stories by Kateryna Babkina "We never talkabout it", Khristi Vengryniuk "Divide", "Flood", "About God and about love","Desert", "Chufut-Kale", "Lukash's path", Larisa Denysenko "I didn't want to be ByGod" and Olena Cherninka's "Selfie in Paris") types of bodily and extracorporealhedonistic practices, as well as artistic and aesthetic means and mechanisms of theirimplementation in modern prose, are analyzed.

Дисертація присвячена вивченню творчості визначної авторки XХ – ХХІ століть, Нобелівської лауреатки з літератури 2007 року, Доріс Лессінг (Doris Lessing, 1919 – 2013), ім’я якої увійшло до канонів постмодерністської літератури й класики феміністичного роману зокрема.У нашому дослідженні з’ясовано, що попри активну рецепцію творчості Д. Лессінг у зарубіжному і вітчизняному науковому дискурсі, неоміфологічні аспекти текстів Д. Лессінг пізнього періоду залишилися поза увагою дослідників. Тож предметом вивчення нашого дослідження були неоміфологічні аспекти в пізній прозі Доріс Лессінг, а його об’єктом – романи Д. Лессінг «Мара й Данн», «Розповідь про генерала Данна й доньку Мари, Гріота й сніжного пса», «Ущелина», «Альфред і Емілі»; цикл поезій «Чотирнадцять поезій», цикл балад «Люди-вовки», які ми відносимо до пізнього періоду творчості.У роботі доведено, що творчість Д. Лессінг зазнала впливу загальних неоміфологічних тенденцій кінця ХІХ–ХХ ст., що позначилося в зверненні до міфологічних структур, зокрема, міфологічного часопростору, міфологічних мотивів та міфосимволіки, мономіфу пошуку духовної самості та комплексу ініціації, архетипів як засобу інтерпретації, декодування міфологічного минулого в сучасному.Дослідження дилогії Д. Лессінг «Мара і Данн» оприявнило особливий міфологічний хронотоп, зумовлений сюжетною подієвістю в далекому майбутньому після глобальної катастрофи. Визначено, що у романах відтворено загальну кризову ситуацію, що переживало людство, опинившись у замкненому просторі уявного континенту Іфрик.З’ясовано, що відбувається семантизація художнього світу дилогії, що визначає контраст між сучасним й «майбутнім» південного континенту Іфрик. Художній простір романів організовано за допомогою модифікованих топонімів, що створюють контраст із реальною географією Африки. Оприявнено трансформацію міфологічної бінарної опозиції «північ-південь», відсутність сакрального центру. У художньому просторі дилогії головними міфологічними опозиціями виявляються: «свій – чужий», «хаос – космос», «центр – периферія», які характеризуються певною кольоровою гамою.Доведено, що часопростір роману «Ущелина» має характерну особливість: превалювання його спаціального складника над темпоральним. Художній простір структурується за допомогою міфологічних бінарних опозицій «закритий» – «відкритий» простір, «вода» – «вогонь». Хроноплощина Ущелини характеризується міфологічною злитістю та відсутністю точного часоподілу та часопереживання персонажами твору. Аналіз міфомотивіки та міфосимволіки романів пізнього періоду Д. Лессінг визначив авторське покликання на есхатологічні та космогонічні міфи, міфологічний комплекс ініціації. У дилогії «Мара й Данн» актуалізується мономіф пошуку духовної самості та проходження персонажами етапів ритуалу посвяти зрілості та набуття містичного статусу (хранителя знань та правителя континенту). З’ясовано, що поетичний цикл «Чотирнадцять поезій» (1959) та цикл балад «Люди-вовки» (2002) виявляються автоконтекстом, що мають спільні мотиви з романами пізнього періоду творчості Д. Лессінг. Зокрема, з автофікціональним романом «Альфред і Емілі», де травматичні спогади про Велику війну зумовлюють необхідність переосмислення та перегляд письменницею власного травматичного досвіду, маркованого спогадами її батьків. Виявлено спільні мотиви поезії з романом «Альфред і Емілі»: мотив війни-катастрофи, гріха та його спокутування, пам’яті, повернення до світу дитинства, пошуку безпечного простору. Цикл балад «Люди-вовки» (2002), що вийшов друком у період між публікацією двох частин прозової дилогії «Мара й Данн» (1999, 2005), є своєрідним контрапунктом до обох романів. Д. Лессінг звертається до есхатологічного міфу, що втілюється у бутті первісної громади, її індивідуації та загибелі через кінець-катастрофу. Авторка вдається до імітації прадавніх часів, поверненню до світу спогадів. Художній світ пізньої прози Д. Лессінг, як і її ліричні твори, побудовано на міфологічних бінарних опозиціях («свій – чужий», «світло – темрява», «життя – смерть»). Визначено, що і в прозі, і в поезії мисткиня творить єдиний міфологічний текст катастрофи, оскільки людина ХХ – початку ХХІ сторіччя мислить категоріями війни, колоніальних амбіцій, катаклізмів. Авторка символічно передає ідею катастрофи як міфу, який у її прозі постає як Велика війна, що вже давно стала міфологемою в культурі й мистецтві ХХ століття. Встановлено, що дилогія «Мара й Данн», романи «Ущелина» та «Альфред і Емілі» мають тематичну та мотивну спорідненість із поезією мисткині (неоміфологічні риси часопростору; міфологічні есхатологічні та біблійні мотиви; мономіф пошуку; комплекс ініціації; міфологічна символіка).^UDissertation studies the works of the outstanding British author of the 20th – 21st centuries Doris Lessing (1919 – 2013), the Nobel laureate for literature in 2007. Her name has entered the canons of postmodern literature and the classics of the feminist novel in particular. Our thesis proves that despite the active reception of D. Lessing`s work by foreign and Ukrainian literary criticisms, neomythological aspects of D. Lessing’s texts of the late period remained outside the attention of researchers. So, the subject of our study was neomythological aspects in Doris Lessing’s late prose. Its object was D. Lessing’s novels “Mara and Dann”, “The Story of General Dann and Mara’s Daughter, Griot and the Snow Dog”, “The Cleft”, “Alfred and Emily”; the cycle of poems “Fourteen Poems”, and the cycle of ballads “The Wolf People”, which belong to the late period of her creativity. Our research proves that D. Lessing’s works were influenced by the general neomythological trends of the end of the 19th – 20th centuries. It was reflected in the appeal to mythological structures, in particular, to mythological space-time, mythological motifs, and mythological symbolism, the monomyth of the search for spiritual identity and the complex of initiation, archetypes as a means of interpretations, decoding of the mythological past in the present. In D. Lessing’s dilogy “Mara and Dann”, we studied a special mythological chronotope. The events take place in the distant future after a global catastrophe. We have proved that the novels displayed the general crisis experienced by humanity in the closed space of the imaginary continent of Ifrik.We have found that the artistic world of the dilogy is being semanticized, which defines the contrast between the present and the “future” of the southern continent of Ifrik. The artistic space of the novels is organized with the help of modified toponyms, which create a contrast with the real geography of Africa. The transformation of the mythological binary opposition “North–South”, the absence of a sacred centre is revealed. In the artistic space of dilogy, the main mythological oppositions are: “friend–foe”, “chaos–space”, and “centre–periphery’, which are characterized by a certain colour scheme. It is proved that the space–time of “The Cleft” is characterised by the predominance of its spatial component over the temporal one. The artistic space is structured by mythological binary oppositions “closed”–“open” space, and “water”–“fire”. The chronology of the Cleft is characterized by a mythological fusion and the absence of an exact division of time and time experienced by the characters of the work. Our analysis of mythological motifs and symbolism of D.Lessing’s novels of the late period displayed the author’s penchant for eschatological and cosmogonic myths, and the mythological complex of initiation. In the “Mara and Dann” dilogy, Lessing actualized the monomyth of the search for spiritual identity and the characters’ passage through the stages of the ritual of coming of age and the acquisition of mystical status (keeper of knowledge and ruler of the continent). We have found that the poetic cycle “Fourteen Poems” (1959) and the ballad cycle “The Wolf People” (2002) are auto-contexts that share common motifs with Lessing’s late novels. In particular, in the auto-fictional novel “Alfred and Emily”, where traumatic memories of the Great War make the writer rethink and revise her own traumatic experience, marked by the memories of her parents. We traced the common motifs of Lessing’s poetry in her novel “Alfred and Emily”: the motif of war as catastrophe, sin and its redemption, memory, return to the world of childhood, and search for a safe space. The cycle of ballads “The Wolf People” (2002), issued between the publications of the two parts of the prose dilogy “Mara and Dann” (1999, 2005), is a kind of counterpoint to both novels. D. Lessing turns to the eschatological myth embodied in the being of the original community, its individuation, and death due to the end–catastrophe. The catastrophe, one of the themes in D. Lessing’s poetry, turns out to be common to the dilogy as well and has a kind of “development” in it. We have shown that both in prose and poetry, the writer creates one mythological text of the catastrophe since the human of the 20th and early 21st centuries think in terms of war, colonial ambitions, and cataclysms. The author symbolically conveys the idea of the catastrophe as a myth. In her prose, it appears as the Great War, which has long become a mythologeme in the culture and art of the 20th century. We have found that the dilogy “Mara and Dann”, and the novels “The Cleft” and “Alfred and Emily” have thematic and motif connections with D. Lessing’s poetry (neomythological features of space-time, mythological eschatological and biblical motifs, monomyth of search, initiation complex, and mythological symbolism).

Дисертація є комплексним дослідженням неоміфологізмів у живописній творчості випускників НОАМА у 1980–1990-х років. Головна мета дослідження – вивчити сюжети, теми, образи і символи у живописі випускників Національної академії образотворчого мистецтва та архітектури, які були створені у 1980–1990-х роках та стали частиною національного міфу, тобто усталилися в культурно-мистецькому просторі та зчитуються як питомо українські.Визначено, що питанню неоміфологізму та зв’язкам національних міфів із мистецтвом присвячено чимало праць, проте ступінь вивченості питання в українському мистецтвознавстві залишається невичерпним. Тематика не розглядалася комплексно, із залученням наукових розвідок суміжних дисциплін. Застосування міжгалузевого та контекстуального методів дослідження проявило перспективність дослідження та нові потенційні вектори, адже культурні міфи та національні міфологеми в мистецтві знаходяться на перетині таких галузей, як-от філософія, культурологія, образотворче мистецтво, мистецтвознавство, соціологія, психологія, а також нових галузей, як реклама та дизайн.Актуалізують тему і новітні наукові розвідки, здійснені за суміжними темами, а також достатня часова дистанція, яка дозволяє прослідкувати генезис ключових образів і символів та дає можливість визначити, які з них інтегрувалися в національну культуру й увійшли до сучасного українського міфу, а які були лише тимчасовим явищем. У дисертації визначено основні теми, символи, сюжети та образи, до яких зверталися київські художники на початку Незалежності, працюючи над національними темами. Це у свою чергу виявило не лише істинні патерни національної культури, а також проявило нав’язані радянським минулим стереотипи.Схарактеризовано типологію провідних жіночих образів, котрі сприймаються українським етносом як національні символи й тепер належать до культурного коду нації.Визначені головні джерела, до яких зверталися художники задля формування нової образно-пластичної мови. У прагненні повернути в мистецький дискурс власну історію та культуру художники жанрового живопису вдавалися до переосмислення тем і формальних ознак попередніх епох (особливо авангарду, українського бароко, давньоруського мистецтва доби Київської Русі та трипільських орнаментів) і народного мистецтва (передусім декоративно-ужиткового, особливо вишивки, ткацтва, лозоплетіння та гончарства).Встановлено роль сакрального мистецтва та окремих сюжетів у формуванні київського живопису наприкінці ХХ століття та значимість майстерні храмової культури під керівництвом М. А. Стороженка.Обґрунтовано провідну роль окремих символів як культурних кодів етносу (земля, ґрунт, глина, колесо, дім, мати, козак, кінь, дерево, степ, трипільський орнамент), які формують національну міфологію.Доведено, що національні травми займають важливе місце в культурі українського етносу, а також вплинули на формування самоідентифікації та стали частиною національного міфу. Наприкінці ХХ століття у живописній практиці сформувалися образи, якими послуговуються митці, звертаючись до окремих драматичних подій, які належать до національних травм, зокрема для зображення Голодомору 1932–1933 років.Практичне значення отриманих результатів полягає в узагальненні та систематизації строкатого розмаїття тем, ідей, сюжетів та образів на полотнах художників різних стилістичних та ідейних напрямів, з яких формувалося сучасне українське образотворче мистецтво. Міжгалузева тематика та отримані результати відкривають широкий потенціал можливостей застосування для підготовки навчальних матеріалів, практичного використання в галузях образотворчого мистецтва, мистецтвознавства, філософії, культурології, соціології, психології, а також в інших мистецьких дослідженнях.^UThe dissertation is a comprehensive study of neo-mythologism in the painting of NAOMA graduates in the 1980s and 1990s. The scientific task of the thesis is to systematize and typologize images and symbols in the works of Kyiv painters of the late 20th century of various directions, to analyze the key sources that artists turned to in the formation of a new Ukrainian figurative and plastic language; assess the role of national cultural heritage in the formation of neomythologism in the late 20th century.It has been found that many works have been devoted to the issue of neomythologism and the relationship of national myths to art, but the degree of study of this issue in Ukrainian art history remains insufficient. The topic has not been comprehensively addressed by incorporating scientific research from related disciplines. The use of interdisciplinary and contextual research methods has revealed the perspectives of the study and new potential vectors, since cultural myths and national mythologies in art are at the intersection of fields such as philosophy, cultural studies, fine arts, art history, sociology, psychology, as well as new fields such as advertising and design.The latest scientific research on related topics also brings the issue up to date, as well as sufficient time distance, which allows us to trace the genesis of key images and symbols, and to determine which of them have been integrated into the national culture and entered the modern Ukrainian myth, and which were only a temporary phenomenon. The typology of the leading female images, which are perceived by the Ukrainian ethnic group as national symbols and now belong to the nation's cultural code, is characterized.The main sources used by artists to form a new figurative and plastic language are identified. In an effort to bring their own history and culture back into the artistic discourse, artists of genre painting resorted to rethinking the themes and formal features of previous eras (especially avant-garde, Ukrainian Baroque, ancient Rus’ art of the Kyivan Rus’ period, and Trypillian ornaments) and folk art (primarily decorative and applied art, especially embroidery, weaving, wickerwork, and pottery).The role of sacred art and individual subjects in the formation of Kyiv painting in the late 20th century and the importance of the workshop of sacred painting under the direction of M. A. Storozhenko are established.The author substantiates the leading role of certain symbols as cultural codes of the ethnic group (land, soil, clay, wheel, house, mother, Cossack, horse, tree, steppe, Trypillian ornament), which form the national mythology.The paper has proved that national traumas occupy an important place in the culture of the Ukrainian ethnos and have also influenced the formation of self-identity and have become part of the national myth. At the end of the 20th century, the practice of painting created images that artists used to refer to certain dramatic events that were considered national traumas. In particular to illustrate Holodomor of 1932-1933.The practical significance of the obtained results was in the generalization and systematization of a colorful variety of themes, ideas, plots and images on the canvases of artists of various stylistic and ideological trends, from which modern Ukrainian fine art was formed. The interdisciplinary topic and the obtained results open up a wide potential of application opportunities for the preparation of educational materials, practical use in the fields of fine arts, art history, philosophy, cultural studies, sociology, psychology, as well as in other art studies.

У дисертації вивчено суть явища національної самосвідомості та психологічні аспекти історичного міфу, а також проаналізовано специфіку впливу історичних міфів на національну самосвідомість студентів ЗВО і розроблено методологічні рекомендації щодо впровадження результатів дослідження в навчальний процес. У дисертації розглянуто природу національної самосвідомості у контексті поняття самосвідомості в цілому, проаналізовано підходи до її структури та взаємозв’язки з національною ідентичністю, вивчено стан дослідження проблеми розвитку національної самосвідомості особистості у вітчизняній та світовій психології. Виявлено зв’язки між позитивною національною ідентичністю та високим рівнем толерантності, що мінімізує ризики розвитку етнічної ворожнечі та її експлікації в етнічних цькуваннях. Визначено психологічні функції міфу: інтегруючу (об’єднувальну), дезінтегруючу (розрізнювальну), ідентифікуючу, оптимізаційну (спрощувальну), прескриптивну (виховну) та пояснювальну. Міф за своєю природою суб’єктивний, оскільки в його основу можуть лягти отримані з різних джерелі дані, та універсальний, з огляду на його архетипність (відображення повторюваного досвіду людства). Міф має тісні взаємозв’язки з пам’яттю, зокрема з історичною, яка відображає бачення суспільством свого минулого. Емпірично доведено вплив вивчення літератури, що містить історичні міфи, на рівень сформованості компонентів національної самосвідомості студентської молоді, а також її готовність до міжнаціональної та міжкультурної взаємодії. За результатами експерименту було сформульовано методичні рекомендації спрямовані на розвиток національної самосвідомості студентів українських ЗВО. Ключові слова: національна самосвідомість, національна ідентичність, історичний міф, наратив, аксіологія, рефлексія, література, студенти ЗВО, життєвий сценарій, етнічні цькування, інтелігенція.^UThe dissertation contains the study of the essence of the phenomenon of national self-consciousness and the psychological aspects of the historical myth, as well as analyzes the specifics of the impact of historical myths on the national self-consciousness of students of higher education institutions. Methodological recommendations for the implementation of research results in the educational process were also developed.The psychological functions of the myth are as follows: integrating (unifying), disintegrating (differentiating), identifying, optimizing (simplifying), prescriptive (educational) and explanatory. A myth is subjective in nature, since it can be based on the data obtained from various sources. It is also universal, due to its archetypal nature (reflection of the repeated experience of humanity). Myth has close relationships with memory, in particular with historical memory, which reflects society’s vision of its past.The influence of studying literature containing historical myths on the level of formation of the components of the national self-consciousness of student youth, as well as their readiness for inter-ethnic and inter-cultural interaction, has been empirically proven.Based on the results of the experiment, methodological recommendations aimed at the development of national self-consciousness of students of Ukrainian higher education institutions were designed. Key words: national self-consciousness, national identity, historical myth, narrative, axiology, reflection, literature, HEI students, life script, ethnic harassment, intelligentsia.

На основі використання різноманітного вихідного матеріалу вдалося порівняти та протиставити позиції сторін, які брали активну участь у близькосхідному протистоянні, виявити особливості та простежити наслідки цього протистояння для регіону зокрема та для світових міжнародних відносин загалом. Незважаючи на те, що конфлікт між Державою Ізраїль та арабськими країнами, зокрема Арабською Республікою Єгипет, широко вивчається українськими істориками, політологами та експертами з міжнародних відносин, автор на основі маловідомої літератури, переважно англійською та французькою мовами, переосмислює причини та особливості єгипетсько-ізраїльського протистояння, а також його наслідки, а також частково спростовує радянські міфи та наративи з досліджуваного питання.Доведено, що під час найгостріших близькосхідних криз обидві наддержави — Радянський Союз і Сполучені Штати Америки — займали досить близькі позиції, щоб не допустити ескалації конфлікту. Особливість американо-радянських відносин через призму близькосхідного протистояння в досліджуваний період полягала в тому, що наддержави навіть в окремі періоди об'єднували свої зовнішньополітичні зусилля, як, наприклад, під час Суецької кризи, змушуючи Францію, Великобританію та Ізраїль виводити свої війська із зони Суецького каналу.У виданні визначено та проаналізовано стратегічні курси США та СРСР на початку 50-х років ХХ ст., розглянуто вектори міжнародних відносин та особливості застосування силових чинників, досліджено ідеологічне обґрунтування зовнішньої політики США та Радянського Союзу. Доведено, що зближення Ізраїлю з СРСР з самого початку було приречене на провал через демократичний характер єврейської держави. Провал радянсько-ізраїльського союзу підштовхнув Тель-Авів до зближення з Вашингтоном. Хоча американо-ізраїльські відносини охололи внаслідок Суецької кризи 1956 року, ситуація не дійшла до розриву відносин між США та Державою Ізраїль, як це сталося у випадку з СРСР. З рубежу 50-60-х років XX століття американо-ізраїльські відносини переростають у стратегічне партнерство. У середині 1960-х років стала очевидною принципова зміна міжнародно-політичної ситуації на Близькому Сході. Низка подій, що відбувалися в регіоні з 1964 року, мала незворотні наслідки, що врешті-решт призвело до Шестиденної війни 1967 року. Останнє кардинально змінило баланс сил у досліджуваному регіоні, а подальша війна Судного дня та єгипетсько-ізраїльські угоди другої половини 1970-х років ще більше змінили ситуацію на Близькому Сході.Протягом досліджуваного періоду Близький Схід був і залишається ключовим регіоном у глобальних міжнародних відносинах, оскільки в цьому регіоні перетинаються стратегічні інтереси багатьох країн, а арабо-ізраїльське протистояння спалахує знову і знову з плачевною регулярністю. У дисертації проаналізовано витоки та причини єгипетсько-ізраїльського протистояння та розглянуто еволюцію американсько-радянських відносин через призму близькосхідного конфлікту, порівняно різні його етапи з метою пошуку дієвих механізмів, які могли б бути корисними для врегулювання конфліктної ситуації в регіоні в майбутньому.Наукова новизна дисертації полягає у порівнянні досвіду збройного протистояння, здобутого Державою Ізраїль у 50–70-х роках ХХ століття та Україною у період 2014–2023 рр. На основі вивчення набутого та успішно апробованого Ізраїлем досвіду військового протистояння та повоєнної відбудови зроблено спробу адаптувати цей досвід до сучасних воєнних реалій України та розроблено конкретні практичні рекомендації.Незважаючи на часову віддаленість від сьогодення історичного періоду, що вивчається в даній публікації, досвід, який сьогодні має у своєму арсеналі Держава Ізраїль, залишається актуальним як для Ізраїлю, так і для України. Постійне співіснування з ворожими сусідами, зміцнення та покращення державної безпеки, відбудова/розбудова інфраструктури, розбудова психологічної та моральної стійкості суспільства перед обличчям війни та ворожої пропаганди є постійними критично важливими складовими для держави, яка перебуває у стані війни чи військової загрози.Зібраний у дисертації аналітичний матеріал, зроблені автором висновки та узагальнення матимуть широке практичне застосування, оскільки можуть бути використані для поглибленого вивчення зовнішньої політики СРСР та США щодо Близького Сходу, а також при підготовці спеціальних курсів для вищих навчальних закладів.Ключові слова: єгипетсько-ізраїльське протистояння, американсько-радянські відносини, Близький Схід, геополітичне суперництво, Ізраїль, США, СРСР, Єгипет, холодна війна, арабо-ізраїльський конфлікт, міжнародні відносини, Суецька криза, Шестиденна війна, арабські країни^UBased on the use of diverse source material, it was possible to compare and contrast the positions of the parties that took an active part in the Middle East confrontation, to identify the features and trace the consequences of this confrontation for the region in particular and for world international relations in general. Despite the fact that the conflict between the State of Israel and Arab countries, in particular the Arab Republic of Egypt, has been widely studied by Ukrainian historians, political scientists and international relations experts, the author, on the basis of little-known literature, mainly in English and French, rethinks the causes and peculiarities of the Egyptian-Israeli confrontation, as well as its consequences, and partially refutes Soviet myths and narratives on the issue under study.It is proved that during the most acute Middle East crises, both superpowers, the Soviet Union and the United States of America, stood in close enough positions to prevent the conflict from escalating. The peculiarity of US-Soviet relations through the prism of the Middle East confrontation in the period under study was that the superpowers, even in certain periods, united their foreign policy efforts, as, for example, during the Suez Crisis, forcing France, the United Kingdom and Israel to withdraw their troops from the Suez Canal zone.The publication defines and analyses the strategic courses of the USA and the USSR in the early 50s of the twentieth century, examines the vectors of international relations and the peculiarities of the use of force factors, and studies the ideological justification of the foreign policy of the United States and the Soviet Union. It is proved that Israel's rapprochement with the USSR was doomed to failure from the very beginning due to the democratic nature of the Jewish state. The failure of the Soviet-Israeli alliance pushed Tel Aviv to rapprochement with Washington. Although US-Israeli relations cooled as a result of the Suez Crisis of 1956, the situation did not reach the point of severing relations between the United States and the State of Israel, as happened in the case of the USSR. Since the turn of the 50s and 60s of the XX century, US-Israeli relations have been developing into a strategic partnership.In the mid-1960s, a fundamental change in the international political situation in the Middle East became apparent. A series of events that had taken place in the region since 1964 had irreversible consequences, which eventually led to the Six-Day War of 1967. The latter dramatically changed the balance of power in the region under study, and the subsequent Yom Kippur War and the Egyptian-Israeli agreements of the second half of the 1970s further altered the situation in the Middle East.During the period under study, the Middle East was, and still is, a key region in global international relations, as the strategic interests of many countries intersect in this region, and the Arab-Israeli confrontation flares up again and again with deplorable regularity. The dissertation analyses the origins and causes of the Egyptian-Israeli confrontation and examines the evolution of US-Soviet relations through the prism of the Middle East conflict, comparing its various stages in order to find effective mechanisms that could be useful in resolving the conflict situation in the region in the future.The scientific novelty of the dissertation is a comparison of the experience of armed confrontation gained by the State of Israel in the 50s and 70s of the XX century and Ukraine in the period 2014–2023. Based on the study of the experience of military confrontation and post-war reconstruction gained and successfully tested by Israel, an attempt is made to adapt this experience to the current military realities of Ukraine, and specific practical recommendations are developed.Despite the time distance from the present of the historical period studied in this publication, the experience that the State of Israel has in its arsenal today remains relevant both for Israel and Ukraine. Permanent coexistence with enemy neighbours, strengthening and improving state security, rebuilding/building infrastructure, and building psychological and moral resilience of society in the face of war and enemy propaganda are constant crucial components for a state in a state of war or military threat.The analytical material collected in the dissertation, the conclusions and generalisations drawn by the author will be of wide practical application as they can be used for in-depth study of the foreign policy of the USSR and the USA towards the Middle East, as well as in the preparation of special courses for higher education institutions.Keywords: Egyptian-Israeli confrontation, US-Soviet relations, Middle East, geopolitical rivalry, Israel, USA, USSR, Egypt, Cold War, Arab-Israeli conflict, international relations, Suez Crisis, Six-Day War, Arab countries