Досліджено функціональну роль тромбоспорин-1 (TSP-1)-залежної активації трансформувального фактора росту beta1 (TGFbeta1) у дезорганізації позаклітинного матриксу внаслідок гіперглікемії. Наведені дані є принципово важливими для визначення механізмів розвитку діабетичних ускладнень та доводять значущість підвищення експресії TGFbeta1 у мезангіальних і ендотеліальних клітинах у разі збільшення концентрації глюкози. Показано, що активація TGFbeta1 внаслідок дії TSP-1 є головним фактором надлишкової акумуляції компонентів мезангіального матриксу за умов підвищення рівня глюкози. Для ендотеліальних клітин виявлено, що TGFbeta1 також є медіатором змін стану позаклітинного матриксу, індукованих підвищеною концентрацією глюкози, але TSP-1 не зумовлює активацію TGFbeta1. З'ясовано, що D-димер фібрину спричиняє дезорганізацію ендотеліального матриксу, що частково залежить від TSP-1-залежної активації TGFbeta1. Зміни стану позаклітинного матриксу дермальних фібробластів, які відбуваються під впливом підвищеного рівня глюкози, не залежать від активації шляху TSP-1 - TGFbeta1. Збільшення експресії рецепторів тип-1 до ангіотензину II і наступне збільшення експресії фактора росту сполучної тканини опосередковують стимуляцію синтезу фібронектину внаслідок дії підвищеної концентрації глюкози на дермальні фібробласти.

  Скачати повний текст

Досліджено закономірності виникнення та розвитку внутрішньоутробної ентеровірусної інфекції. Експериментально доведено, що факторами, які обумовлюють характер перебігу ентеровірусної інфекції у вагітних і плода, є біологічні властивості збудника, стадія гестації, на якій відбувається зараження, а також інфікуюча доза, вік та генетичні особливості макроорганізму. Виявлено, що в організмі вагітних та ембріональних клітинах під час інфікування ентеровірусами відбувається порушення метаболізму ліпідів, а в клітинах плода виникають хромосомні аберації. Обгрунтовано можливість та запропоновано засоби специфічної профілактики та медикаментозної корекції внутрішньоутробної ентеровірусної інфекції. Встановлено, що у людей ентеровіруси на всіх етапах вагітності здатні долати плацентарний бар'єр та уражати плід.

  Скачати повний текст

Запропоновано фізичну модель впливу низькоінтенсивних електромагнітних (ЕМ) коливань широкого частотного діапазону на властивості рідких розчинників, що зумовлює, зокрема, значуще змінювання їх діелектричних проникностей та оптичних густин за наявності практично непомітного супутнього підвищення температури, спричиненого поглинанням променистої енергії. Ця модель передбачає залежність фізичних властивостей рідини від сумарного об'єму присутніх в ній газових включень (бульбашок). Зазначено, що величина змінювань цього об'єму залежить від характеристик поля опромінювання. У разі опромінення більш складних об'єктів, зокрема суспензії, змінювання в них об'ємної частки "бульбашкового" повітря призводить до змінювання параметрів прикордонних (дифузійних) рідких шарів, що безпосередньо прилягають до суспендованих у рідині частинок. У випадку, коли такими частинками є біологічні клітини, вказана обставина сприяє змінюванню режиму обмінних процесів у системі "клітина - міжклітинне середовище". Створено ЯМР-методику експресного контролю змінювання об'ємної частки "бульбашкового" повітря у зразках рідких розчинників. Застосування цієї методики дало змогу виявити змінювання об'ємів даного повітря у воді та органічних розчинниках (ацетоні, бензолі, метанолі, циклогексані, етанолі), зумовлених дією низькоінтенсивних електромагнітних коливань широкого діапазону частот. Установлено послідовність процесів, що відбуваються під час взаємодії низкоінтенсивних електомагнітних коливань широкого діапазону частот з нанорозмірними повітряними бульбашками - "градієнт-польовий" механізм змінювань об'єму "бульбашкового повітря". Визначено умови, за яких низькоінтенсивні хвилі найбільш ефективно забезпечують збільшення об'єму даного повітря, що міститься у воді. З'ясовано умови опромінення низькоінтенсивними хвилями, за яких реалізація більш високого темпу виносу бульбашок із зразка нагору дозволяє значно зменшити вміст розчиненого повітря (дегазує воду), а дегазація "за бульбашковим механізмом", завдяки використанню малої густини потоку ЕМ енергії, відбувається без суттєвого підвищення температури рідини. Відзначено, що у разі дотримання таких умов низькоінтенсивні хвилі є ефективним засобом керування властивостями рідких середовищ у "щадному" режимі. У біологічній рідині - суспензії клітин крові (еритроцитів) виявлено суттєве (більш, ніж на 11 %) зменшення ефективної товщини прикордонних (примембранних дифузійних) водних шарів клітин, що викликається зовнішнім низькоінтенсивним випромінюванням (мікрохвилі, світлові хвилі), що відбувається завдяки тому, що ЕМ хвилі керують, використовуючи зазначений "градієнт-польовий" механізм, сумарним об'ємом повітряних бульбашок у цих шарах.

  Скачати повний текст

З використанням розроблених методів показано, що вміст цинку та секреторного матеріалу в клітинах підвищується у разі пригнічення секреторної функції клітин внаслідок введення адреналіну та преднізалону, гострого стресу організму та знижується у випадку активації цієї функції завдяки введенню пілокарпіну. Виявлено, що після введення діабеторних речовин відбувається зменшення кількості цинку та секреторного матеріалу в клітинах різних органів. Визначено динаміку розвитку цих змін і залежність вмісту цинку у клітинах від ступеня виразності недостатності інсулярного апарата підшлункової залози. Установлено, що дефіциту цього металу та секреторного матеріалу можна уникнути у випадку попереднього введення речовин, що запобігають розвитку інсулінової недостатності. Показано, що компенсація недостатності інсулярного апарата нормалізує вміст цинку та секреторного матеріалу в клітинах. Установлено відповідність характеру та ступеня виразності змін вмісту у клітинах цинку та секреторного матеріалу, що доводить наявність їх функціонального взаємозв'язку. Показано відповідність змін вмісту цинку в клітинах змінам функціонального стану інсулярного апарата.

  Скачати повний текст

Проведено експерименти з оптимізації експресії гена clfA S. aureus, що кодує пластівцевоутворюючий фактор (ПЛФ), у клітинах E.coli XLI-Blue. На основі штаму E. coli BL21(DE3)Gold розроблено систему для конститутивної експресії рекомбінантного ПЛФ, перевагами якої є простота та низька собівартість процесу культивування штаму-продуцента. За допомогою твердофазного імуноферментного аналізу (ТІФА) проаналізовано сироватки хворих на кістково-гнійну та інфекцію верхніх дихальних шляхів і здорових донорів різних вікових категорій щодо рівня та афінності антитіл до ПЛФ. Установлено, що за стафілококової інфекції відбувається підвищення титру та афінності анти-ПЛФ-антитіл, а виявлення їх у сироватці крові має діагностичне та прогностичне значення, що зумовлює використання ПЛФ у ТІФА для діагностики інфекцій стафілакокової етіології. На основі рекомбінантного ПЛФ запропоновано експериментальну модель системи ТІФА для виявлення антитіл до ПЛФ, що впроваджена в роботу лабораторії мікробіології та хіміотерапії інституту травматології та ортопедії АМН України та використовується в межах комплексного дослідження для встановлення стафілококової етіології захворювань.

  Скачати повний текст

На підставі результатів комплексного морфологічного дослідження вивчено структурні зміни в артеріальному, венозному та гемомікроциркуляторній ланці кровоносного русла яєчка, звивистих сім'яних трубочках та клітинах Лейдинга після його травми. Установлено гістологічні й ультраструктурні зміни у кровоносній системі звивистих сім'яних трубочках сім'яників статевозрілих білих щурів через 5, 15, 30 і 60 хв після їх травмування. Вивчено структурно-функціональні зміни у кровоносних судинах та звивистих сім'яних трубочках сум'яників статевозрілих білих щурів у віддалені терміни (1, 7, 30, 90 діб) після їх травми. Установлено гістоструктурні зміни у звивистих сім'яних трубочках і клітинах Лейдинга сім'яників статевозрілих білих щурів через 5, 15, 30, 60 хв після стиснення сім'яників. Вивчено гістоструктурні зміни у зазначених органах і клітинах через 1, 7, 30, 90 діб після стиснення сім'яників на 30 хв. Гістологічно доведено розвиток структурно-функціональних змін у сім'яниках після їх експериментальної біопсії.

  Скачати повний текст

Дисертаційна робота присвячена дослідженню цитотоксичного механізму протипухлинного похідного тіазолу N-(5-бензил-1,3-тіазол-2-іл)-3,5-диметил-1-бензофуран-2-карбоксаміду (БФ1) в комплексі з нанорозмірними ПЕГ-вмісними полімерними носіями (ПЕГ-ПН), які використовували для покращення розчинності досліджуваної речовини, щодо ракових клітин in vitro та in vivo. Онкологічні захворювання є однією з найбільш поширених причин смерті у світі та характеризуються неконтрольованою клітинною проліферацією і відсутністю запрограмованої клітинної загибелі, яка, за винятком гематологічних типів раку, генерує аномальну клітинну масу або пухлину. Невибіркове руйнування нормальних клітин, висока токсичність хіміотерапевтичних сполук, їх погана розчинність в рідинах організму, недостатня селективність щодо пухлинних клітин, а також розвиток множинної лікарської резистентності підтверджують необхідність пошуку нових ефективних цільових методів лікування та удосконалення уже наявних терапевтичних ліків, що застосовують у клінічній практиці. На противагу лікарським засобам без наноносіїв, системи доставки лікарських засобів (СДЛ) здатні доставляти вищі дози хіміотерапевтичних засобів до пухлинних утворень за допомогою ефекту посилення проникності та утримання, зменшувати побічні ефекти ліків, покращувати їх розчинність та забезпечувати їх довшу циркуляцію в організмі. Встановлено, що у комплексі з ПЕГ-ПН, БФ1 була більш цитотоксичною щодо пухлинних клітин гепатокарциноми Hep2 та гліоми С6 порівняно з некон’югованою речовиною чи Доксорубіцином. Однак, некон’югована БФ1, її комплекси з ПЕГ-ПН та вільні ПЕГ-ПН не проявляли цитотоксичної дії щодо непухлинних клітин ембріонів нирок лінії HEK293 та клітин фібробластів лінії NIH3T3. Вперше продемонстровано значне підвищення вмісту активних форм Оксигену (АФО) в клітинах лімфоми NK/Ly за впливу похідного тіазолу БФ1 та його комплексів з ПЕГ-ПН. Ймовірно, накопичення АФО в пухлинних клітинах є основним тригером запуску механізмів цитотоксичної дії протипухлинного похідного тіазолу БФ1, що призводить до загибелі пухлинних клітин. Вперше досліджено вплив похідного тіазолу в комплексі з ПЕГ-ПН на процеси перекисного окиснення ліпідів (ПОЛ) та стан ферментів антиоксидантної системи захисту (АОС) в клітинах лімфоми, як маркерів пошкодження клітин у разі оксидативного стресу, спричиненого накопиченням АФО. Встановлено, що, які і некон’югована БФ1, комплекси БФ1+ПЕГ-ПН збільшували вміст первинних продуктів ПОЛ (гідропероксидів ліпідів), проте лише комплекси, але не вільне похідне тіазолу, спричиняли збільшення вмісту ТБК-позитивних продуктів (одні з вторинних продуктів ПОЛ) в клітинах лімфоми. Виявлено, що активність СОД достовірно зростала за впливу вільної БФ1 та її комплексів з ПЕГ-ПН, в той час як активність КАТ та ГПО знижувалася за дії досліджуваних речовин. Ці дані вказують на накопичення Н2О2 у клітинах лімфоми. Вперше встановлено, що хоча жодна з досліджуваних сполук не впливала на швидкість клітинного дихання за додавання глюкози, проте комплекси Th4 та Th6 достовірно збільшували максимальну швидкість клітинного дихання, коли після глюкози в середовище клітин додавали протонофор FCCP. Встановлено, що усі досліджувані речовини достовірно знижують потенціал мембрани мітохондрій. Встановлено, що БФ1 в комплексі з ПЕГ-ПН спричинює значні ультраструктурні зміни клітин лімфоми, а саме: фрагментацію, дезінтеграцію та зникнення клітинного ядра, пошкодження та руйнування плазматичної мембрани та збільшення кількості мітохондрій та лізосом. Доведено, що жодна з досліджуваних сполук не спричиняла змін в процесах ПОЛ, функціонуванні ферментів АОС та генеруванні супероксидного радикалу в клітинах печінки мишей з лімфомою NK/Ly, що характеризує БФ1 та ПЕГ-ПН як ефективні протипухлинні СДЛ з мінімальними побічними ефектами на непухлинні клітини. Вперше протестовано протипухлинну дію похідного тіазолу БФ1 та його комплексу з ПЕГ-ПН Th1 на експериментальній моделі мишачої лімфоми NK/Ly in vivo. Встановлено, що комплекс Th2 пролонгував життя мишей-пухлиноносів в порівнянні з мишами з лімфомою NK/Ly, які не отримували лікування. Окрім того, некон’югована БФ1 та комплекс Th2 не спричиняли значних цитотоксичних ефектів на клітини крові мишей-пухлиноносіїв порівняно з Доксорубіцином. Отже, дослідження впливу похідного тіазолу БФ1 в комплексі з ПЕГ-ПН на пухлинні та нормальні клітини характеризує цю СДЛ як перспективний хіміотерапевтичний засіб, який має протипухлинний ефект з прийнятним профілем безпеки та мінімальними побічними ефектами.^UThis work is devoted to the study of the cytotoxic mechanism of the antitumor thiazole derivative N-(5-benzyl-1,3-thiazol-2-yl)-3,5-dimethyl-1-benzofuran-2-carboxamide (BF1) in a complex with PEG-containing polymeric nanocarriers (PEG-PN), that were used to improve the solubility of the investigated compound, towards to cancer cells in vitro and in vivo. Cancer is one of the most common causes of death worldwide characterized by uncontrolled cell proliferation and the absence of programmed cell death, which with the exception of hematological types of cancer, generates an abnormal cell mass or tumor. Unspecific damage of normal cells, high toxicity of chemotherapeutic compounds, their poor solubility in body fluids and insufficient selectivity towad tumor cells, as well as the development of multiple drug resistance confirm the need to find new effectively targeted cancer treatment and to improve existing therapeutic drugs used in clinical practice. The nanocarrier-based polymeric drug delivery systems (NDDSs) can deliver higher doses of chemotherapeutic agents to tumor due to enhanced permeability and retention effects, while reducing side effects of drugs, improve their solubility and ensure longer circulation of drug in the body. It was established that the thiazole derivative BF1 in the complex with PEG-PN were the more toxic to the human hepatocarcinoma HepG2 and the rat glioma C6 cell lines compared to the unconjugated thiazole derivative or Doxorubicin. However, it was found that unconjugated BF1, its complexes with PEG-PN and free PEG-PN did not show cytotoxic activity against non-tumor cells of HEK293 kidney embryos and NIH3T3 fibroblast cells whereas Doxorubicin exhibited a significant level of cytotoxicity. It was first demonstrated a significant increase in the content of reactive Oxygen species (ROS) in NK/Ly lymphoma cells under the influence of the thiazole derivative BF1 and its complexes with PEG-PN. The accumulation of ROS in tumor cells may be the main trigger of the cytotoxic mechanisms of the thiazole derivative BF1 and leads to the tumor cells' death. The effect of a thiazole derivative BF1 conjugated with PEG-PN on the lipid peroxidation (LPO) processes and the activity of antioxidant defense system (AOS) enzymes in lymphoma cells as markers of the cell damage caused by oxidative stress through the accumulation of ROS was investigated. It was established that both unconjugated BF1 and BF1+PEG-PN complexes increased the content of primary LPO products (lipid hydroperoxides), but only the complexes caused an increase in the content of TBARS-products (one of the secondary products of LPO) in lymphoma cells. The activity of superoxide dismutase (SOD), significantly increased under the influence of unconjugated BF1 and its complexes with PEG-PN, while the activity of catalase (CAT) and glutathione peroxidase (GPx) was reduced under the action of the studied compounds. This data indicates the accumulation of H2O2 in lymphoma cells. It was established that although none of the investigated compounds affected the rate of the glucose-fuelled basal respiration, Th4 and Th6 complexes significantly increased the maximum rate of cellular respiration when protonophore FCCP was added after glucose. It was established that only BF1 conjugated with PEG-PN were significantly reduced the mitochondrial membrane potential in murine lymphoma cells. It was first demonstrated that BF1 in a complex with PEG-PN causes significant ultrastructure changes in lymphoma cells, such as fragmentation, disintegration or/and disappearance of the cell nucleus, damage and destruction of the plasma membrane, an increase in the number of mitochondria and lysosomes. It was reported that neither BF1, PEG-PN nor their complexes changed the content of lipid peroxidation products, superoxide radicals or the activity of AOS enzymes in hepatocytes from mice with NK/Ly. This data characterizes BF1 in complex with PEG-PN as an effective antitumor DDS with minimal side effects on non-tumor cells. The antitumor effect of the thiazole derivative BF1 and its complex with PEG-PN Th1 was investigated on the experimental model of murine lymphoma NK/Ly in vivo. It was first established that the Th2 complex prolonged the survival of tumor-bearing mice compared to mice with NK/Ly lymphoma that did not receive treatment. In addition, unconjugated BF1 and Th2 complex did not cause significant cytotoxic effects on the blood cells of tumor-bearing mice compared to Doxorubicin. Therefore, the study of the effect of the thiazole derivative BF1 in a complex with PEG-PN on tumor and normal cells show that investigated compounds are promising chemotherapeutic DDS with effective antitumor effect with an acceptable safety profile and minimal side effects.

Розглянуто дані виходу пошкоджень ДНК у рослинних клітинах, що були опромінені з різною потужністю дози іонізуючим низькодозовим опроміненням. Досліджено вплив фактора потужності дози у низькодозовому діапазоні на характер виходу пошкоджень ДНК. Доведено, що потужність дози є важливим чинником у формуванні реакції відповіді клітин тютюну (Nicotiana tabacum) та сосни звичайної (Pinus silvestris), за критерієм виходу пошкоджень ДНК, на низькодозове опромінення. Залежності виходу пошкоджень ДНК від потужності дози опромінення мають складний характер і не корелюють з величиною потужності дози опромінення. За деяких режимів опромінення виявлено підвищений вихід пошкоджень ДНК у порівнянні з контролем. Встановлено факт реалізації прихованих пошкоджень в насінні сосни, що було опромінено в низькодозовому діапазоні. Визначено більшу радіочутливість паростків сосни, ніж протопластів даної рослини на вплив низькодозового опромінення.

  Скачати повний текст

Дисертація присвячена дослідженню вікових змін в лейкоцитопоезі і метаболізмі мієлоїдних клітин кісткового мозку та лейкоцитів крові свиней в ранньому періоді постнатального онтогенезу. Встановлено, що від народження до 10-добового віку в кровотворних органах тварин інтенсифікуються процеси мієло- і лімфоцитопоезу. Протягом раннього постнатального періоду в лімфоцитах відбувається активізація ферментів пентозофосфатного шляху та мітохондріальних цитохромів, у нейтрофільних гранулоцитах спостерігається підвищення активності ферментів окремих ланок гліколізу. В процесі постнатальної адаптації в клітинах системи гемопоезу інтенсифікуються протеолітичні ферменти, відбувається становлення антиоксидантного статусу клітин кісткового мозку і лейкоцитів поросят. Встановлено, що на регуляцію інтенсивності лейкоцитопоезу і метаболізму мієлоїдних клітин та лейкоцитів впливають гідрокортизон та мікроелементи (Fe і Se). Введення гідрокортизону у високих дозах приводить до пригнічення інтенсивності гранулоцитопоезу, зниження активності ферментів, що каталізують початкові стадії гліколізу і пентозофосфатного шляху та пригнічення активності ферментів антиоксидантної системи в мієлоїдних клітинах кісткового мозку і лейкоцитах поросят. Застосування залізодекстранових препаратів у комплексі із сполуками селену веде до підвищення функціональної активності системи антиоксидантного захисту та нормалізації енергетичних процесів у фагоцитуючих та імунокомпетентних клітинах тварин.

  Скачати повний текст

Вперше показано, що виведення флуоресцеїну з клітин S. cerevisiae відбувається як за присутності глюкози, так і за її відсутності в середовищі інкубації. Зафіксовано вихід флуоресцеїну з клітин дріжджів, які дефектні за транспортним білком Pdr12. Вперше виявлено, що в клітинах S. cerevisiae система, яка відповідає за транспортування флуоресцеїну, має більшу спорідненість з оцтовою кислотою за присутності білка Pdr12. Визначено, що під дією оцтової кислоти у дріжджів зростає рівень карбонільних груп білків, які є показником вільнорадикального окиснення в клітинах S. cerevisiae. Виявлено, що попередня обробка пероксидом водню в сублетальних концентраціях підвищує резистентність дріжджів до наступної дії оцтової кислоти летальних концентрацій.

  Скачати повний текст

Встановлено патоморфологічні та імуногістохімічні параметри мікросудинм'якої оболонки і кори головного мозку у хворих на цукровий діабет 2 типу, ухворих на церебральний атеросклероз з артеріальною гіпертензією та у хворих зішемічним церебральним півкульовим інфарктом в стадію некрозу на фоніцукрового діабету і на фоні церебрального атеросклерозу з артеріальноюгіпертензією.Результати проведених патогістологічних, морфометричних,імуногістохімічних досліджень показали, що при ЦД 2 типу в артеріолах м'якоїоболонки головного мозку визначалися вогнищеві потовщення базальноїмембрани, нерівномірне потовщення внутрішньої еластичної мембрани знакопиченням в ній ШИК-позитивного матеріалу, втрата гладком'язових клітинсередньої оболонки, а також нерівномірне потовщення судинної стінки черезплазматичне просочування або через вогнищевий гіаліноз. Артеріоли м'якоїоболонки головного мозку мали достовірно більший зовнішній та внутрішнійдіаметри, а також на 84,53 % потовщену судинну стінку, що асоціювалося зізбільшеною на 23,02 % площею експресії колагену 4 типу в м'якій мозковійоболонці. Реєструвалися достовірно вищі показники функціональних індексівВогенворта та Керногана.3При цукровому діабеті 2 типу встановлені ознаки інтенсивноїреендотелізації артеріол м'якої мозкової оболонки у відповідь на пошкодженняендотеліальних клітин та їх апоптоз, визначався достовірно вищий рівеньекспресії Ki-67 і каспази-3 в клітинах мікросудин м'якої мозкової оболонки.Артеріоли кори головного мозку у померлих хворих на цукровий діабет 2типу мали потовщені базальні мембрани і потовщені внутрішні еластичнімембрани, а також нерівномірно потовщену стінку через вогнищеве або тотальнепросочування ШИК-позитивними глікопротеїдами плазми крові або через їїгіаліноз з втратою гладком'язових клітин. Морфометричне вимірюванняпродемонструвало значне потовщення стінок артеріол, які були достовірно товщіна 40,65 %, ніж у групі умовного контролю, та на 5,95 %, в порівнянні з групоюхворих на дисциркуляторно-ішемічну енцефалопатію. В артеріолах спостерігавсяапоптоз поодиноких ендотеліальних клітин і перицитів та значне накопиченняколагенових волокон в розширених базальних мембранах за даними електронноїмікроскопії. Встановлено значне збільшення площі експресії колагену 4 типу вмікросудинах кори головного мозку – на 22,96 % в порівнянні з групою умовногоконтролю, що не мало достовірної різниці від підвищеного аналогічногопоказника групи хворих на дисциркуляторно-ішемічну енцефалопатію. Зовнішнійдіаметр артеріол був достовірно більшим, ніж у групі умовного контролю та ухворих на дисциркуляторно-ішемічну енцефалопатію. Артеріоли кори головногомозку в обох групах порівняння мали достовірно збільшені індекси Вогенворта таКерногана.^UPathomorphological and immunohistochemical parameters of microvessels of thepial membrane and cerebral cortex in patients with type 2 diabetes mellitus, in patientswith cerebral atherosclerosis with hypertension and in patients with ischemic cerebralhemispheric infarction in the stage of necrosis with necrosis on the background ofdiabetes mellitus and on the background of cerebral atherosclerosis with hypertension.The results of histopathological, morphometric, immunohistochemical studiesshowed that in type 2 diabetes mellitus in the arterioles of the pial membrane of thebrain were determined focal thickening of the basement membrane, uneven thickeningof the inner elastic membrane with the accumulation of PAS-positive material, loss ofmiddle muscle smooth muscle cells, as well as uneven thickening of the vascular walldue to plasma infiltration or focal hyalinosis. The arterioles of the pial membrane of thebrain had significantly larger outer and inner diameters, as well as 84.53 % thickenedvascular wall, which was associated with an increase of 23.02 % in the area ofexpression of type 4 collagen in the meninges. Significantly higher indicators offunctional indices of Wagenworth and Kernogan were registered.In type 2 diabetes mellitus, there were signs of intense brain arteriolereendothelisation in response to endothelial cell damage and apoptosis, significantlyhigher mean level of Ki-67 and caspase-3 expression in microvascular cells of the pialmembrane.8Cortical arterioles in deceased patients with type 2 diabetes mellitus hadthickened basement membranes and thickened inner elastic membranes, as well as anunevenly thickened wall due to focal or total infiltration of PAS -positive glycoproteinsof blood plasma or due to its hyalinosis with loss of smooth muscle cells. Morphometricmeasurement showed a significant thickening of the walls of the arterioles, which weresignificantly thicker by 40.65 % than in the conditional control group, and by 5.95 %,compared with the group of patients with dyscirculatory ischemic encephalopathy.Apoptosis of single endothelial cells and pericytes and significant accumulation ofcollagen fibers in the expanded basement membranes were observed in the arterioles byelectron microscopy. There was a significant increase in the expression area of type 4collagen in the microvessels of the cerebral cortex - by 22.96 % compared with theconditional control group, which had no significant difference from the increasedsimilar rate of patients with dyscirculatory ischemic encephalopathy. The outer diameterof the arterioles was significantly larger than in the conditional control group and inpatients with dyscirculatory ischemic encephalopathy. The cerebral cortex arterioles inboth comparison groups had significantly increased Wagenworth and Kernogan indices.

Дисертація присвячена дослідженню функціювання мережі нейронів дорзальногорогу (ДР) спинного мозку (СМ) та їх внеску в обробку та передачу ноцицептивногосигналу до супраспінальних структур. В роботі вперше була встановлена роль різнихтипів спіно-парабрахіальних нейронів (СПН) І-ої пластини ДР в передачі специфічноїноцицептивної інформації та виявлено молекулярні та клітинні механізми, що лежать воснові цієї специфічності. СПН І-ої пластини СМ відіграють ключову роль в обробцібольових сигналів та є майже виключною групою клітин, що передають ці сигнали зіспинного до головного мозку. В даній роботі, для визначення молекулярних таклітинних механізмів, які беруть участь у спряженні вхідних та вихідних сигналів уСПН щурів, був використаний новий цілісний препарат СМ, який дозволяє проводитидосліди з непошкодженими клітинами та забезпечує цілісність мережевих зав'язків уДР. Нами було встановлено, що більшість СПН отримують невелику кількість прямихноцицептивних входів від С-волокон та генерують один потенціал дії (ПД) увідповідь на супрамаксимальний аферентний стимул, таким чином виконують рольпростого передавача сигналів від первинних аферентів. Однак, 69% всіх потенціалівдії, індукованих аферентною стимуляцією СПН, генеруються порівняно невеликоюфракцією (19%) нейронів. Ці нейрони отримують велику кількість прямих входів відAδ та С-волокон, генерують потужні групи ПД у відповідь на стимуляцію первиннихаферентів, та ефективно інтегрують локальну мережеву активність за допомогоюNMDA-залежних механізмів. Ми встановили, що вони підсилюють та інтегруютьноцицептивний вхідний сигнал, кодуючи його інтенсивність шляхом збільшеннякількості згенерованих ПД. В цій роботі ми також використовували субпіальнудоставку вірусних векторів, які несуть гени глутаматдекарбоксилази тавезикулярного транспортеру ГАМК в ДР СМ мишей. При цьому локальні збуджуючінейрони, що були заражені даними вірусами, починали синтезувати та виділятигальмівний медіатор ГАМК. На клітинному рівні, у нейронах ДР було показанозагальне збільшення гальмівної синаптичної активності та зменшення вірогідностівиникнення потенціалів дії у відповідь на стимуляцію дорзальних корінців. Введеннявірусних конструктів у СМ мишей з пошкодженим сідничним нервом, призводило доповного зникнення нейропатичного болю при відсутності побічних ефектів. Такимчином, в роботі були встановлені важливі клітинні механізми, що приймають участьу обробці ноцицептивних сигналів у ДР СМ та апробовано новітній терапевтичнийпідхід, що може бути використаний в терапії хронічного болю.^UThe dissertation is devoted to the study of the functioning of the neuronal networks of thedorsal horn of the spinal cord and their contribution to the processing and transmission ofnociceptive signals to supraspinal structures. For the first time, the role of different types ofspino-parabrachial neurons (SPN) of the lamina I in the transmission of specific nociceptiveinformation was established and the molecular and cellular mechanisms underlying thisspecificity were identified. Lamina I SPN's play a key role in the processing of pain signals andis an almost exclusive group of cells that transmit nociceptive signals from the spinal cord tothe brain. Here, to identify the molecular and cellular mechanisms involved in the coupling ofinput and output signals in rat lamina I SPN, a novel whole spinal cord preparation was used,which allows experiments with intact cells and ensures the integrity of network connections inthe dorsal corner. We found that most SPNs receive a small number of direct nociceptive inputsfrom C-fibers and generate one action potential in response to a saturating afferent stimulus,thus acting as a simple signal transmitter from the primary afferents. However, 69% of all actionpotentials induced by afferent stimulation in the entire population of SPN originate from a smallfraction (19%) of neurons. These neurons receive a large number of direct inputs from Aδ andC fibers, generate powerful butst of AP's in response to stimulation of primary afferents, andeffectively integrate local network activity through NMDA-dependent mechanisms. We havefound that they amplify and integrate the nociceptive input signal, encoding its intensity byincreasing the number of generated APs. In this work, we also used subpial delivery of viralvectors to the dorsal horn of the spinal cord of mice. These vectors are based on the use ofcapsides of adeno-associated viruses, which carry the genes glutamate decarboxylase andvesicular GABA transporter. Thus, local excitatory neurons that were infected with theseviruses began to synthesize and secrete the inhibitory GABA transmitor. As a result of theintroduction of high concentrations of viral constructs, there was a significant decrease in thepain mechanosensitivity of control mice. At the cellular level, dorsal horn neurons showed ageneral decrease in excitatory synaptic activity, an increase in inhibitory synaptic activity. Theadministration of viral constructs in the spinal cord of mice with damaged sciatic nerve, led tocomplete disappearance of neuropathic pain symptoms in the absence of side effects. Thus, weidentified important mechanisms involved in the processing of nociceptive signals in the dorsalspinal cord and tested a novel therapeutic approach that can be used in the treatment of chronicneuropathic pain.

Розглянуто вплив різних рекомбінантних молекул, у складі яких присутній ген інсуліну людини, на зміну рівня глюкози у різних біологічних системах, а саме - у культурі клітин ссавців із штучно викликаним діабетом. За результатами проведених досліджень сконструйовано рекомбінантні молекули, які містять ген інсуліну людини та різні регуляторні послідовності - промотори, енхансери, сайти, що сприяють тривалому існуванню вектора у клітинах тощо. Визначено вплив різних молекулярних конструкцій на рівень глюкози у культурі та на рівні організму діабетичних мишей. Доведено: регуляторні послідовності геному вірусу гепатиту В здатні посилювати ефект за умов введення у модельні об'єкти гена інсуліну людини, що виражено у більш значному зниженні рівня глюкози та у зростанні тривалості даного ефекту.

  Скачати повний текст

Наведено результати дослідження центромерної хромосомної нестабільності та C-поліморфізму хромосом у короткочасних культурах соматичних клітин людини на різних етапах нормального онтогенезу, за поширених патологічних станів, у взаємозв'язку з індукцією хромосомної нестабільності й апоптозу. Визначено фенотип і спонтанний рівень передчасного розділення центромер, сестринських хроматид (ПРЦ) та доведено закономірність його індукції у взаємозв'язку з екзогенним або ендогенним пошкодженням ДНК, процесами тканинної диференціації, онкогенної трансформації та клітинної загибелі. Індукція часткового ПРЦ відбувається послідовно з утворенням хромосомних аберацій і загрожує втратою хромосом та формуванням анеуплоїдних клітин. Фенотип повного ПРЦ асоціюється з індукцією апоптозу й ендоредуплікацією. Значною частиною знахідок макроваріантів C-поліморфізму у практиці медико-генетичних досліджень є фенокопії, які утворюються у соматичних клітинах внаслідок деконденсації конститутивного гетерохроматину. Рекомендовано визначати параметри центромерної хромосомної нестабільності для діагностики та прогнозування її синдромів, поширених гемобластозів і у практиці цитогенетичного моніторингу генотоксичних впливів.

  Скачати повний текст

Обгрунтовано й експериментально доведено наявність актопротекторної дії у нових похідних 4-оксо(аміно-)хіназоліну за звичайних і екстремальних умов перебування тварин. Встановлено, що актопротекторна активність похідних 4-оксо(аміно-) хіназоліну залежить та обумовлюється природою замісника в положенні 3, а саме наявністю n-карбоксифенільного залишку в положенні 3 4-оксихіназолінового циклу (ПК-66). Вперше доведено, що сполука-лідер 4[4-оксо-4Н-хіназолін-3-іл] бензойної кислоти (ПК-66) за величиною актопротекторного ефекту співставлялась з бемітилом, а в деяких випадках і перевершувала його за зазначеною дією. В механізмі актопротекторної дії сполуки ПК-66, як і бемітилу, провідну роль відіграють позитивні метаболічні зміни, що в кінцевому результаті зумовлюють збереження та збільшення енергетичного потенціалу в клітинах.

  Скачати повний текст

Робота присвячена вивченню нових молекулярних взаємодій онкобілка Bcr-Abl із білками USP1, GLG1, ZNF217 та визначенню їх ролі у молекулярно-генетичних механізмах розвитку та прогресування Ph-позитивної хронічної мієлоїдної лейкемії. Встановлено можливий вплив неконтрольованої тирозин кіназної активності Bcr-Abl на функціональні властивості білків партнерів USP1, GLG1, ZFP217. Показано вплив активності деубіквітинази USP1 на рівень онкобілка Bcr-Abl у клітинах ХМЛ. Отримані результати є важливими для подальшого вивчення етіології хронічної мієлоїдної лейкемії та розробки нової стратегії лікування, спрямованої на білки-мішені, здатні селективно взаємодіяти з онкобілком Bcr-Abl та сприяти його клітинному протеолізу.^UChronic myeloid leukemia (CML) cytogenetic marker is the Philadelphia chromosome, which is formed by the reciprocal translocation between the 9 and 22 chromosomes. The Philadelphia chromosome encodes a Bcr-Abl hybrid oncogene, which is formed by the fusion of the 5'-region of the Bcr gene with the major 3'-part of the Abl gene, the product of the gene is Bcr-Abl oncoprotein with constitutive tyrosine kinase activity. Imatinib was the first to be introduced into clinical therapy as the tyrosine kinase inhibitor of Bcr-Abl oncoprotein, but despite its efficacy and satisfactory tolerability compared to other cytostatics, almost one-third of patients develop the resistance to such therapy. An alternative approach to treat CML is the selective reduction of the oncoprotein level, which provides a thorough understanding of molecular rearrangements, signaling cascades malignant cells, and detailed screening of Bcr-Abl partner proteins as novel therapeutic targets.Presented dissertation is dedicated to the search for the new partner proteins of the Bcr-Abl oncoprotein for establishing their role in the development and progression of chronic myeloid leukemia. In the dissertation, for the first time, the interaction of Bcr-Abl oncoprotein with USP1 protein was established in cells of a patient with blast crisis of CML. Immunofluorescence analysis and confocal microscopy revealed that the formation of the Bcr-Abl/USP1 protein complex occurs in the cell nucleus. The binding specificity of Bcr-Abl/USP1 is implemented by the interaction of the USP1 deubiquitinase with the PH domain of the Bcr part of the oncoprotein. In the dissertation, it was first demonstrated that inhibition of the functional properties of USP1 deubiquitinase correlates with a decreased level of Bcr-Abl oncoprotein in CML cells. This decrease coincides in time with the decrease or complete disappearance of Bcr-Abl/USP1 colocalization in K562 cells. For the first time, it has been experimentally confirmed that inhibition of USP1/UAF1 protein complex formation by ML323 shifts USP1 localization from nuclear to cytoplasmic. A hypothetical model was proposed, suggesting that USP1 by its deubiquitination activity prevents proteasomal degradation of Bcr-Abl oncoprotein. Therefore, USP1 seems to be a promising therapeutic target in CML treatment.The direct interaction of the Bcr-Abl oncoprotein with GLG1 protein in K562 cells was also demonstrated. Colocalization of Bcr-Abl/GLG1 proteins in the Golgi complex was detected by immunofluorescence analysis and confocal microscopy. According to the results of bioinformatics analysis, tyrosine sites are predicted for GLG1 protein, which can be phosphorylated due to the tyrosine kinase activity of the Bcr-Abl oncoprotein. It is experimentally confirmed that the isoform of the GLG1 protein, which interacts with the Bcr-Abl oncoprotein, is tyrosine phosphorylated. It is known that the deregulation of GLG1 protein by protein interactions in the Golgi complex leads to disturbance of adhesion, mobility and cell migration. It is suggested that Bcr-Abl tyrosine kinase may uncontrollably activate GLG1 protein functions, leading to impairment of downstream signaling pathways and creating prerequisites for CML progression.It was shown that the nuclear colocalization of the Bcr-Abl oncoprotein and the ZFP217 protein is involved in the regulation of cell proliferation and differentiation, responses to growth suppressors, genome stability of antiproliferative signaling, and so on. The inhibition of tyrosine kinase activity of Bcr-Abl by imatinib has been found to correlate with the low or complete absence of ZFP217 protein expression in K562 cells and affect the nuclear localization of the oncoprotein itself. Thus, in the dissertation, the interactions between the Bcr-Abl oncoprotein with USP1, GLG1 proteins, and colocalization with ZFP217 protein in Ph-positive cells of CML were first demonstrated and characterized. The correlation between USP1 deubiquitinase activity and Bcr-Abl protein level was established. The possible effect of the uncontrolled tyrosine kinase activity of Bcr-Abl on the functional properties of partner proteins (USP1, GLG1, ZFP217) was determined. The immunofluorescence assay method for working with K562 suspension cells has been modified and adapted. The results obtained in the dissertation can be used to further study the etiology of CML and to develop a new treatment strategy based on therapeutic target proteins capable of selectively interacting with the Bcr-Abl oncoprotein and promoting its cellular proteolysis.

Досліджено особливості гемопоезу (еритро- гранулоцито- і лімфопоезу) та регуляції цього процесу в тварин за участю гормонів (інсуліну, тироксину, гідрокортизону) та мікроелементів (іонів заліза та селену) на ранніх стадіях постнатального розвитку. Вивчено адаптаційні зміни у метаболічному та антиоксидантному стані клітин системи гемопоезу в поросят раннього віку. Встановлено, що процес постнатальної адаптації у системі гемопоезу реалізується на рівні вікових особливостей в експресії клітин еритро-, гранулоцито- та лімфоцитопоетозу в кровотворній тканині та на рівні внутрішньоклітинного метаболізму - у віковій динаміці процесів синтезу білків і нуклеїнових кислот, проеолізу, енергетичних і антиоксидантних процесів. Визначено, що інсулін, тироксин, гідрокортизон, сполуки заліза, селену виявляють істотний вплив на функціонування системи гемопоезу поросят раннього віку, а регуляторні ефекти виявляються в змінах динаміки популяцій клітин окремих ліній кровотворення та активності метаболізму в клітинах кровотворної тканини.

  Скачати повний текст

За допомогою антиоксидантів, блокаторів кальцієвих каналів, антикальциногенних препаратів досліджено роль пероксидного окиснення ліпідів (ПОЛ) і кальцію у розвитку ранніх дистрофічних змін у стінках артерій і вен за умов введення кролям монойодоацетату (МЙА). Показано, що МАЙ-інтоксикація (10 мг/кг протягом 14 днів) призводить до збільшення вмісту продуктів ПОЛ, зменшення активності антиоксидантних ферментів (глютатіонпероксидази, супероксиддисмутази, каталази), збільшення вмісту води, загального кальцію, об'єму інулінового простору у стінках артерій і вен. З'ясовано, що вітамін Е, ніфедипін і бісфосфонати повністю не усувають змін даних показників. Зроблено висновок про вторинний характер ПОЛ за МЙА-інтоксикації й її зв'язок з первинними порушеннями енергетичного обміну в клітинах.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст