Досліджено еволюцію східноукраїнського лялькового вертепу на базі семіотико-культурологічного підходу, що дозволило розглянути його як складний знак, а також комплексно осмислити вертеп як вияв української театральної культури та певний світоглядний архетип. Розвинуто положення про типологічні особливості східноукраїнського вретепу в проекції на систему виразних засобів, які в ньому використовуються. На підставі аналізу автохтонних текстів вертепної драми висвітлено трансформацію вертепного жанру в аспекті виявлення його художньо-стильової динаміки. Зроблено висновок, що вертеп є не застиглим явищем видовищної культури, а навпаки, виявляє ресурси для породження якісно нових форм, або трансформується в інші форми театральної культури.

  Скачати повний текст

Вперше реалізовано комплексний підхід щодо інтерпретації творів експериментальної прози 20-их років ХХ ст., розглянуто генезу нової художньої продукції модерністського періоду, вірогідні напрямки літературного експериментування, новаторську естетику та поетику низки "маргінальних" текстів. Здійснено спробу системного декодування багатошарової текстової структури експериментальних романів В.Домонтовича ("Дівчина з ведмедиком", "Доктор Серафікус"), повістей А.Любченка ("Вертеп"), М.Йогансена ("Подорож ученого доктора Леонардо і його майбутньої коханки прекрасної Альчести у Слобожанську Швейцарію") в аспекті жанрово-стильових модифікацій ігрової рецептивної моделі. Концептуально з'ясовано зміст важливих складників творчих пошуків письменників 20-х: відкритість, металітературна специфіка текстів, інтерактивність, налаштованість на гру як конструктивний діалог з читачем, жанрово-стильовий синкретизм. Зазначено, що феномен експериментального письма досліджується з позицій деканонізації та реінтерпретації прозового канону як художній напрямок в еволюції української літератури, теоретично осмислюється з погляду проблем термінологічної синонімії.

  Скачати повний текст

Проведено комплексне системне дослідження звукового рішення фільму як одного з головних компонентів його образної структури. Розроблено й впроваджено субтрактивний, адитивний й інтеграційний методи синтезу образної структури, адаптовані для художнього аналізу з теорії світла й технології синтезу звуку. Образну структуру фільму розглянуто як складну й багатошарову систему з асоціативними зв'язками по горизонталі (об'єднання мови, музики, звукових ефектів й атмосфери у звукову картину), вертикалі (звукозоровий контрапункт) і в масштабі формоутворення (лейтелементи, принципи симфонізму, перенесення в кінематограф принципів традиційної будови балади, думи, народної драми - вертепу). Проаналізовано досвід застосування субтрактивного, адитивного й інтеграційного методів синтезування образності на прикладі українських ігрових фільмів. Розглянуто новітні засоби виразності багатоканальних систем кіно.

  Скачати повний текст

Досліджено динаміку побутування, регіональну специфіку жанрової структури та систему мотивів календарно-обрядового фольклору Західної Волині. На підставі вивчення зафіксованих у даному ареалі текстів розроблено жанрову класифікацію календарно-обрядових творів. Проаналізовано кількісні та якісні показники у співвідношенні жанрів і мотивів у межах одного циклу. Розглянуто семантику та здійснено спробу реконструкції архаїчних реліктових явищ календарної обрядовості та календарно-обрядової поезії Західної Волині. До наукового обігу вперше введено сучасний "польовий" календарно-обрядовий фольклор даного регіону. Розглянуто особливості побутування унікальних народнопоетичних творів фольклорно-етнографічного комплексу "Колодка". Проаналізовано народнопоетичну основу театралізованих дійств на зразок "Вертепу", "Кози", "Маланки". Визначено специфічні регіональні риси календарно-обрядового комплексу Західної Волині.

  Скачати повний текст

Досліджено прояв семантичних особливостей різдвяних фольклорних хорових і театральних жанрів і переосмислення музичного ряду святкового різдвяного канонічного Богослужіння у професійному музичному мистецтві України періоду незалежності. Проаналізовано музичні твори провідних українських композиторів як найяскравіші, найбільш характерні різножанрові зразки звертання до розкриття різдвяної тематики: фольклорні обробки для хору без супроводу М.Тиможинського, О.Некрасова, Л.Шукайло, Л.Дичко, В.Степурка, Є.Станковича; "Різдвяний тропар" В.Степурка, Різдвяну "Архієрейську Божественну Літургію з нагоди великого Ювілею 2 000 різдва Христового" Св. Іонна Золотоустого В.Камінського та О.Козаренка, а також музично-сценічні твори - "Різдвяне дійство" Л.Дичко та балет "Ніч перед Різдвом" Є.Станковича. На підставі визначення найбільш характерних типологічних ознак різдвяних музичних жанрів здійснено порівняльний аналіз їх опосередкування та трансформації в українському професійному музичному мистецтві періоду незалежності. Досліджено розвиток традиції звертання до жанру фольклорної хорової та інструментальної обробки різдвяних жанрів та вертепно-маланкових дійств у зразках професійного музичного мистецтва України, визначено етапи її еволюції, основні мистецькі й соціальні завдання, зроблено узагальнення з приводу жанрових пріоритетів та їх індивідуального авторського трактування.

  Скачати повний текст

Уперше здійснено системне дослідження літературної діяльності Г.Чубая, визначено своєрідність індивідуальної поетики, окреслено місце письменника за умов літературного та культурного життя другої половини XX ст. Розглянуто рідкісні й архівні матеріали, рукописні твори, оригінальні поезії та поеми, переклади автора. Розкрито зв'язок творчості Г.Чубая з естетичними ідеями шістдесятників та постшістдесятників, спільність поетики та образних засобів, спорідненість лірики автора "Вертепу" з новітньою європейською поезією. Уперше введено в науковий обіг зафіксовані спогади, знайдені у приватних архівах автографи поета. Відтворено об'єктивний біографічний дискурс творчості. На підставі багатьох фактів та оцінок літературознавців доведено винятково важливу роль поета в літературно-мистецькому житті даного періоду, формуванні естетичних смаків молоді та поширенні чинників неформальної культури (андеграунду).

  Скачати повний текст

Досліджено фольклористичний і письменницький доробок Олени Пчілки. На підставі поглибленого аналізу її наукової спадщини показано внесок дослідниці до розвитку окремих жанрів фольклору (вертепної драми, народного епосу, українського гумору, легенд про "чуда", обрядової поезії). Опрацьовано велику кількість фактичного матеріалу. Розглянуто питання щодо органічних зв'язків художньої творчості Олени Пчілки та фольклору у контексті різних теоретичних підходів до вивчення явища фольклоризму.

  Скачати повний текст

Простежено генез поняття "театральність" і доведено, що найбільш прийнятне значення театральності - видовищність - притаманне драматургічним і прозовим творам завдяки використанню специфічних театральних прийомів. Визначено форми театральності як системи художніх засобів і прийомів, які функціонують у мистецтві XVII - XVIII ст. З'ясовано, що у даний період театр є тією художньою формою, що найбільш повно відповідає природі барокового мистецтва, для якого видовищність стає однією з основних рис. Доведено, що задля досягнення видовищного ефекту Гоголь використовує у повістях суто театральні прийоми, а також широкий спектр специфічних прийомів, характерних мистецтву бароко, які функціонують на рівні наративу та впливають на структуру сюжетів повістей збірки. З'ясовано форми впливу вертепної архітектоніки на принципи організації оповіді "Вечорі...".

  Скачати повний текст

«Козак Мамай» – це образ козака-запорожця, який сидить на землі зі схрещеними ногами і грає на струнному щипковому інструменті, що його можна прийняти за старовинну кобзу. Воїна малюють переважно самотнім – в степу, чи на лісовій галявині, під деревом – здебільшого під дубом. Воїн готує на вогнищі їжу, а біля нього лежать на землі та висять на гілках дерева його речі – шапка, зброя, посуд, часто – герб. Біля козака стоїть осідланий кінь, прив’язаний до списа. Аналізуються наукові гіпотези попередніх дослідників про причини появи цього надзвичайно популярного в середовищі українського народу образу воїна-музиканта. Метою роботи є створення цілісного уявлення про мистецькі твори «Козак Мамай», які посідають важливе місце в українській культурі вже протягом не менше чотирьох століть, а також – визначення напрямків еволюції цього легендарного образу та з’ясування його місця і ролі в українському мистецтві.До теперішнього часу дійшло приблизно сто таких творів ХVІІІ–ХІХ ст. Об’єктивні труднощі дослідження «мамаїв» полягають у тому, що більшість давніх творів ХVІІІ–ХІХ ст. не датовано і час їх написання датується за супровідними вторинними даними. Актуальність нашої роботи зумовлена тим, що й на нинішній час образ «козака Мамая» не зник з передових позицій поступу українського мистецтва. Образ розвивається та еволюціонує і в нових цивілізаційних – інтелектуальних та технологічних – умовах світового розвитку. Найпоширенішою залишається проста композиція: образ самотнього сидячого козака, біля якого стоїть його вірний кінь та лежить зброя і стоїть посуд. Воїн відпочиває, але він зосереджено-спокійний і внутрішньо готовий до смертельного бою. Значно розширюють сприйняття образу «козака Мамая» твори складної композиції. На цих творах поряд із Мамаєм з’являються інші персонажі: товариші козака, жінки та дівчата, торговець-шинкар, пан-поляк, офіцер чи солдат російської армії. Окрему групу становлять твори періоду Коліївщини, епіцентром якої стали події в місті Умані. Із часом прізвище Мамай викликає дедалі більший інтерес дослідників до реальних осіб, які його мали. Спочатку його пов’язували з двома реальними гайдамаками середини ХVІІІ ст., яких повісили у 1750 та 1758 роках. У результаті багатолітніх досліджень автор дисертації вперше встановив, що прізвище Мамай мали понад три десятки українських козаків ХVІІ–ХVІІІ ст. Вони були запорожцями, а частина з них брала участь у гайдамацькому русі. Це дозволило зробити важливий висновок: образ героя українських народних картин «Козак Мамай» насправді є збірним, узагальненим і легендарним.Ще однією специфічною особливістю «мамаїв» є наявність на картинах текстових написів, переважно поетичних: як лаконічних, так і доволі розлогих. Нерідко за розмірами ці написи наближаються до обсягів віршованої поеми, розкриваючи внутрішній світ козака-запорожця, його духовні цінності та бачення світу, збагачуючи сприйняття образу «козака Мамая».Було виявлено, що окремі написи на «мамаях» тісно перегукуються, а то й цілком збігаються з фрагментами текстів вертепних вистав, які ставили студенти-бурсаки під час новорічно-різдвяних свят. Установлено, що в них поєднано віршовані фрагменти – прислів’їв і приказок, народних пісень, жартівливої поезії тогочасних студентів-бурсаків, парафрази релігійних текстів і т. ін. Унаслідок цього в текстах сміхові мотиви дивовижно поєднуються з серйозними, курйозні – зі світоглядними, побутові – з філософськими, вульгарно-матеріалістичні – з релігійними та навіть містичними.На початкових етапах свого суспільно-історичного розвитку цей художній образ зафіксував появу козацтва як нової громадсько-політичної сили українського народу. Невдовзі козацтво стало могутнім захисником соціальних і релігійних прав та національних інтересів українського народу в боротьбі із зовнішніми ворогами та поневолювачами. Із часом образ «козака Мамая» став асоціюватися з позаперсоналізованим, узагальненим та ідеалізованим образом козака-запорожця. Цього міфологізованого воїна наділено реальними та уявними високими моральними чеснотами й рисами цих хоробрих захисників рідної землі. Важливо зауважити, що на трактування образу козака мала значний вплив і соціальна належність власників цих творів, під художні смаки яких нерідко підлаштовувалися художники, які писали подібні картини. «Мамаї» були завжди популярні серед широких мас українського селянства, що в минулому становило більшість українського народу. Теоретичні результати виконаного дослідження можуть бути використані для подальшого вивчення розвитку мистецтва України ХVIII–XIX ст. та в узагальнювальних дослідженнях з історії й теорії українського мистецтва. Напрацьований матеріал може бути задіяний для укладання каталогів, енциклопедичних довідників, при уточненні реєстрів пам’яток мистецтва.^UThe term “Cossack Mamai” refers to the image of a Zaporozhian Cossack sitting on the ground with his legs crossed and playing a musical instrument such as a kobza or a bandura. Warriors are painted mostly alone – in the steppe or in a forest clearing, under a tree – mostly under an oak tree. A warrior prepares food on the hearth, and next to him lie on the ground and hang on the branches of a tree his belongings – a hat, weapons, dishes, often – a coat of arms. A saddled horse tied to a spear is standing near the Cossack.The scientific hypotheses of previous researchers about the reasons for the emergence of this image of a warrior-musician, extremely popular among the Ukrainian people, are analyzed. The purpose of our work is an attempt to explain why these paintings during the 18th–19th centuries. enjoy such great success among the Ukrainian people.About one hundred (approximately one hundred) such works of the 18th–19th centuries have reached our (present) time. The objective difficulties of the study of “mamais” are that most of the ancient works of the 18th–19th centuries are not dated and the time of their writing is dated according to the accompanying secondary data.The relevance of our work is due to the fact that even at the present time the image of “Cossack Mamai” has not disappeared from the leading positions of the progress of Ukrainian art. The image develops and evolves in the new civilizational, intellectual and technological conditions of world development. The most common composition remains simple: the image of a lonely, seated Cossack, next to which stands his faithful horse, weapons and dishes. The warrior rests, but he is focused-calm and internally ready for a deadly fight. The works of complex composition significantly expand the perception of the image of “Cossack Mamai”. In these works, other characters appear alongside Mamai: fellow Cossacks, women and girls, a merchant-shinkar, a Polish gentleman, an officer or soldier of the Russian army. A separate group consists of works from the period of Haydamachchyna, the epicenter of which was the events in the city of Uman. As a result of our long-term research, it was established for the first time that more than three dozen Ukrainian Cossacks of the 17th–18th centuries had surnames. They were Zaporizhia, and some of them participated in the Haydamak movement. This allowed us to draw a very important conclusion: the image of the hero of Ukrainian folk paintings “Cossack Mamai” is actually collective, generalized and legendary.Another specific feature of “mamais” is the presence of textual inscriptions on the paintings, mostly poetic: both small and very large. The size of these inscriptions is often close to the size of a poetic poem, revealing the inner world of the Cossack-Zaporozhian, his spiritual values and vision of the world. The texts enrich the perception of the depicted image of “Cossack Mamai”.It was found that individual inscriptions on “mamais” closely echo, and even completely coincide with fragments of the texts of nativity plays, which were performed by bursak students during the New Year and Christmas holidays. It was established that they combined poetic fragments – proverbs and sayings, folk songs, humorous poetry of the then Bursak students, paraphrases of religious texts, etc. As a result, in the texts, funny motives are surprisingly combined with serious ones, curious ones with worldview ones, everyday ones with philosophical ones, vulgar-materialistic ones with religious and even mystical ones.At the initial stages of its socio-historical development, this artistic image recorded the emergence of the Cossacks as a new social and political force of the Ukrainian people. Soon Cossacks became a powerful defender of social and religious rights and national interests of our people in the fight against external enemies and enslavers. Over time, the image of the Mamai Cossack became associated with the depersonalized, generalized and idealized image of the Zaporozhian Cossack. This mythologized warrior is endowed with the real and imaginary high moral virtues and traits of these brave defenders of the native land.It is important to note that the social affiliation of the owners of these works had a significant influence on the interpretation of the image of the Cossack, whose artistic tastes were often adapted by the artists who painted similar paintings. “Mamais” have always been popular among the broad masses of the Ukrainian peasantry, which in the past constituted the majority of the Ukrainian people.The theoretical results of the research can be used for further study of the development of Ukrainian art in the 17th–19th centuries and in general studies on the history and theory of Ukrainian art. The developed material can be used for the compilation of catalogs, encyclopedic guides, when clarifying registers of art monuments.