Проаналізовано основний зміст і особливості ідей еволюції та революції в українській політичній думці кінця XIX - початку XX ст. Показано, що особливості трактування процесу суспільно-політичної еволюції в українській політичній думці даного періоду полягають у розумінні еволюції як багаторівневого нелінійного процесу, поглибленому дослідженні її чинників і ефективності, у порівнянні з революцією для виокремлення оптимального шляху суспільного розвитку. Визначено q охарактеризовано три основні підходи до інтерпретації поняття "революція", а також встановлено та систематизовано основні ідейні компоненти концепцій суспільно-політичної еволюції в українській політичній думці кінця XIX - початку XX ст.

  Скачати повний текст

Досліджено інститут тимчасового генерал-губернатора на українських землях, що входили до складу Російської імперії, соціально-політичні чинники його утворення, організаційно-правові засади функціонування тимчасових генерал-губернаторств, їх практичну діяльність. Проаналізовано специфіку компетенції тимчасового генерал-губернатора, її зміни протягом останніх десятиріч ХІХ - початку ХХ ст. Висвітлено основні етапи існування тимчасових генерал-губернаторств на території України: період політичної кризи наприкінці 1870-х - на початку 1880-х рр.; перша російська революція 1905 - 1907 рр.; Перша світова війна. Розглянуто особливості правового статусу тимчасового генерал-губернатора.

  Скачати повний текст

Комплексно досліджено наукову спадщину українських учених-емігрантів щодо окремих проблем становлення та розвитку історії державності України. Розкрито наукові погляди істориків-емігрантів щодо українського минулого, як складової та невід'ємної частини української історіографії. Особливу увагу приділено таким періодам української історії, як Київська Русь, Галицько-Волинська держава, Литовсько-Руське князівство, Козацько-гетьманська держава й Українська революція 1917 - 1921 рр. Визначено роль українських наукових емігрантських установ і товариств у справі організації дослідницької праці в галузі історії України.

  Скачати повний текст

Висвітлено історичний розвиток регіонів Іспанії, внаслідок якого виник державний устрій, визначений чинною Конституцією, прийнятою в 1978 р. Досліджено особливості започаткування державності на Піренейському півострові, період Реконкісти як передумову формування та правового оформлення автономістських ідей іспанського народу, механізм іспанської станово-представницької монархії та абсолютизму XIII - XVIII ст., процеси законодавчого оформлення ідей національного централізму та регіональних привілеїв за буржуазних трансформацій Іспанської держави у другій половині XVIII - XIX ст. Висвітлено боротьбу народів та історичних областей Іспанії за автономний статус за умов монархічного режиму реставрації Альфонса XIII та диктатури генерала Примо де Ривера (1902 - 1931 рр.), автономістські тенденції та національні настрої за часів Іспанської республіки та тоталітарної держави генерала Ф.Франко (1932 - 1975 рр.), конституційне становлення системи державного устрою Іспанії в останній чверті XX та на початку XXI ст.

  Скачати повний текст

Проведено дослідження архівного та бібліотечного сегментів Празького архіву (ПА). Проаналізовано обставини переміщень ПА, які хоча і відбувалися з порушенням правових норм, але сприяли акумуляції більшої частини ПА в Україні. Встановлено хронологічні межі переміщень ПА в УРСР у 1945, 1958, 1983 рр. Документальних свідчень переміщення еміграційних матеріалів у 1948 р., про які згадують окремі дослідники, не виявлено. Простежено передачу документальних сегментів ПА в Україну в 1993 - 2008 рр. Визначено місця перебування частин даного комплексу у Чеській Республіці та Словаччині. Встановлено кількісні та змістові параметри матеріалів ПА, складено перелік фондів ПА в архівах і бібліотеках України. Вперше проведено детальну реконструкцію роботи відділів таємних фондів (перших частин) з документами української еміграції у повоєнні десятиліття. Досліджено історію науково-технічного опрацювання та "оперативної розробки" (ОР) документальних масивів і бібліотечних матеріалів ПА, визначено її види, темпи, періодизацію. Висвітлено архівознавчий аспект політики радянського режиму щодо "українських буржуазних націоналістів" та інших "к/р елементів". Виявлено картотеку на "к/р елемент" обсягом близько 300 тис. карток у ЦДАВО України. Шляхом поодиничного перегляду видань колишнього спецфонду ДНАБ ідентифіковано бібліотечний сегмен ПА обсягом близько 20 тис. друкованих одиниць. Проведено атрибуцію та встановлено сучасне місценаходження окремих архівних сегментів ПА за системою атрибутивних ознак. Окреслено шляхи подальшої наукової реконструкції архівного та бібліотечного сегментів ПА на пофондовому та поодиничному рівнях.

  Скачати повний текст

Серія ідеологічних погромів була організована в 1946 - 1948 рр. А.Ждановим за ініціативи Сталіна. Постанови ЦК ВКП (б) з викриттям різних перекручень і хиб в історичній науці, літературі, музиці знаходили живий відгук в Україні, де негайно "виявляли" аналогії "ідейним збоченням", "викривленням", "помилкам" так званого буржуазно-націоналістичного характеру. Не обминули Україну й наслідки "лисенківщини", що на десятки років загальмувало розвиток генетики й кібернетики. Представниками "антинародного, формалістичного, згубного для радянської музики напрямку" категорично кваліфікувалися українські композитори. Наприкінці 1948 р. в Україні було розгорнуто боротьбу проти "низькопоклонства перед Заходом", а пізніше проти "космополітизму".

  Скачати повний текст

Вперше у вітчизняній історіографії здійснено комплексну реконструкцію організаційних та функціональних компонентів скіфського війська, запропоновано періодизацію виникнення та розвитку військової організації скіфів. Проаналізовано природні умови скіфського часу та їх вплив на розвиток воєнної справи. Систематизовано знання про війни за участю скіфів, уточнено та обгрунтовано хронологію їх походів до Передньої Азії у VII ст. до н.е., виявлено особливості скіфського воєнного мистецтва. Зроблено спробу дослідити систему забезпечення воєнних дій скіфського війська. На підставі оцінки кардинальних змін у комплексі озброєння, військовій організації, способах та прийомах ведення бойових дій зроблено припущення про те, що у скіфський період відбулась революція у воєнній справі на теренах Південно-Східної Європи.

  Скачати повний текст

Дисертаційна робота присвячена комплексному вивченню соціокультурних конструктів гендеру та сексуальності у релігійних і соціально-політичних практиках та візуальній культурі Давнього Риму (I ст. до Р.Х. – I ст. після Р.Х.).У XX столітті в США та Європі почали відбуватися трансформаційні процеси (сексуальна революція, феміністські рухи, боротьба проти расової сегрегації та інше), які повністю змінили гендерну ідентичність та розділили такі поняття як стать і гендер. Модифікація поглядів на сексуальність та статеворольову парадигму дала поштовх до нових розвідок у цій темі, що на сьогодні є перспективним науковим фронтиром.Актуальність дослідження зумовлена запитами сучасного суспільства в якому відбувається перегляд місця гендеру та сексуальності в історії, що не можливо зробити без звернення до античності, зокрема давньоримської історії.У дисертації прослідковано історіографію питання та екстраговано три ключові стадії: 1 стадія (XVIII ст. – 1929 р.) закладання підоснови для наукового дослідження гендеру та сексуальності греко-римської цивілізації; 2 стадія (1929 – 1960 рр.) вплив школи Анналів (1929 р.) та створення засад філософії фемінізму (фр. вчена С. де Бовуар). Актуалізація наукового напрямку «Історія жінок» в контексті досліджень повсякдення; 3 стадія (1960 р. – по теперішній час) соціокультурні трансформації («сексуальна революція», друга хвиляфеміністичних рухів, проблеми расової сегрегації) та як наслідок активізація розвідок з даної тематики. Також визначено, що в науковій розробці проблеми превалює два напрямки: 1) М. Фуко та його послідовники (дискурс сексуальності, влада/підкорення); 2) Феміністичний, сформований С. Померой.^UThe thesis is devoted to the complex study of socio-cultural constructs of gender and sexuality in religious and socio-political practices and visual culture of ancient Rome (I century BC – I century AD).In the twentieth century, transformational processes (sexual revolution, feminist movements, the fight against racial segregation) took place in the United States and Europe, which completely changed gender identity and divided concepts such as sex and gender. The modification of views on sexuality and gender-role paradigm has given impetus to new research on this topic, which today is a promising scientific frontier.The relevance of the study is due to the demands of modern society, where the place of gender and sexuality in history is being revised, which is impossible without going back to antiquity, in particular, ancient Roman history.The thesis traces the historiography of the issue and extracts three key stages: Stage 1 (XVIII century – 1929) laying the basis for the scientific study of gender and sexuality of Greco-Roman civilization; Stage 2 (1929 – 1960) the influence of the Annals school (1929) and the creation of the basics of the feminist philosophy (French scientist S. de Beauvoir). The actualization of the scientific direction “Women's History” in the context of everyday research; Stage 3 (1960 – present) socio-cultural transformations (“sexual revolution”, the second wave of feminist movements, problems of racial segregation) and as a result, the enhancement of research on this topic. In addition, the study specifies that two directions prevail in the scientificdevelopment of the problem: 1) M. Foucault and his followers (discourse of sexuality, power/subjugation); 2) Feminist, formed by S. Pomeroy.

У Російській імперії цензура була засобом формування громадської думки, утвердження єдиної ідеології й захисту імперських інтересів. З огляду на різні суспільно-політичні, соціокультурні особливості українських земель у складі імперії цензурна політика та діяльність відповідних інституцій мала свої специфічні риси, особливі функціональні завдання. Серед них центральним було вплинути на розвиток національної культури, загальмувати розгортання українського національно-визвольного руху, контролювати робітничий рух, охороняти суспільну мораль. Перша Російська революція 1905-1907 рр. обумовила значні зміни у правовій базі та механізмах функціонування цензури, дещо трансформувала політичний лад у державі, послабила антиукраїнський репресивний тиск. Вивчення роботи органів царської цензури в українських губерніях протягом 1905−1917 рр., проведене у запропонованому дисертаційному дослідженні, дозволило з'ясувати сутність інформаційної політики імперського уряду у складні і переломні періоди в історії Російської імперії (в умовах Першої російської революції, післяреволюційної реакції та Першої світової війни), істотно розширити наукові знання щодо діяльності поліційно-охоронних установ самодержавства в українських губерніях, доповнити загальну картину розвитку національного руху, його видавничих зусиль, з'ясувати вплив спеціальних обмежувальних заходів в інформаційний сфері на суспільно-політичну ситуацію в регіонах підросійської України. У першому розділі роботи з'ясований стан наукового вивчення обраної тематики, охарактеризовано джерельну базу і методологію дослідження. У відповідному підрозділі було виділено та охарактеризовано три групи робіт: методологічні, контекстуальні та спеціальні історичні. Аналіз праць, присвячених проблемі цензури, інформаційній політиці в Російській імперії, засвідчив, що в дорадянський та радянський періоди розвитку історичної науки в силу різних обставин не було здійснено комплексного висвітлення роботи цензурних органів в українських губерніях Російської імперії. Українські історики дорадянського періоду (Б. Грінченко, М. Грушевський, С. Єфремов, С. Петлюра) були зосереджені на висвітленні проявів антиукраїнської цензурної політики, російські історики (К. Асреньєв, М. Лемке, В. Дерюжинський, М. Ольминський, Е. Валле-де-Барр) хоч і висвітлювали загальні аспекти функціонування цензури, аналізували зміни відповідного законодавства, не брали до уваги практику його виконання на місцях і, зокрема, на території сучасної України. Попри те, що в радянський період не було створено узагальнюючого дослідження з історії цензури, а сама вона вивчалася як частина історії літератури та журналістики з відповідними ідеологічними засудженнями, ми все ж виділили ряд важливих наукових досягнень, внесених у загальний науковий дискурс радянськими істориками: детальна характеристика бюрократичного апарату, визначення загальних рис цензурного режиму після 1905 року, виявлення взаємозалежності друкарської активності та послаблення цензурного тиску. Відповідно до мети і предмету сучасних студій з історії цензури ми виділили сім груп праць, у яких досліджуються: 1) загальна історія діяльності цензурних установ та цензурна політика імперської влади; 2) діяльність цензурних установ в окремих регіонах Російської імперії, у т.ч. у національних окраїнах; 3) становлення та розвиток цензурного законодавства; 4) джерелознавчі аспекти діяльності цензурних органів; 5) повсякдення цензурної діяльності, взаємини цензурних органів з окремими літераторами та публіцистами; 6) персона цензора, його соціально-правове становище; 7) історія журналістики та видавничої справи. Аналіз праць зарубіжних та вітчизняних істориків дав підстави стверджувати, що наразі відсутні комплексні дослідження по діяльності цензурних органів в українських губерніях у добу революційних трансформацій (1905–1907 рр.) та післяреволюційного реформування (1907–1917 рр.) самодержавної моделі влади у Російській імперії.При виконанні дослідження в якості джерел використано: 1) законодавчі та підзаконні акти; 2) ділову документацію відповідних державних установ; 3) матеріали тогочасних періодичних видань; 4) джерела особистого походження (епістолярій, мемуари та спогади); 5) опубліковану статистичну, довідково-біографічну, бібліографічну інформацію. Основний масив неопублікованих актових документів було взято у фондах Центрального державного історичного архіву України м. Києва (ф. 295, 442, 1680), Державного архіву м. Києва (155, 287), Державного архіву Одеської області (ф. 10-13).^UIn the Russian Empire, censorship was a means of forming public opinion, promoting a unified ideology and defending imperial interests. Given the different socio-political and socio-cultural features of the Ukrainian lands within the empire, the censorship policy and activities of the respective institutions had their own specific features, special functional tasks. Among them, the central was to influence the development of national culture, to slow down the deployment of the Ukrainian national liberation movement, to control the labor movement, to protect public morals. The first Russian Revolution of 1905-1907 led to significant changes in the legal framework and mechanisms of censorship, somewhat transformed the political order in the country, eased anti-Ukrainian repressive pressure. The study of the work of tsarist censorship in Ukrainian provinces during 1905–1917 conducted in the proposed dissertation made it possible to find out the essence of the information policy of the imperial government during the difficult and turning periods in the history of the Russian Empire (in the conditions of the First Russian Revolution, the post-revolutionary reaction ), significantly expand the scientific knowledge of the activities of police-security institutions of the autocracy in Ukrainian provinces, to supplement the overall picture of the development of the national movement, th publishing efforts to clarify the impact of the special restrictive measures in the information area on the socio-political situation in the regions of the Russian Ukraine.The first chapter of the paper explains the state of the scientific study of the selected subject, describes the source base and methodology of the study. In the relevant chapter, three groups of works were identified and characterized: methodological, contextual and special historical works. Analysis of the works devoted to the problem of censorship, information policy in the Russian Empire, showed that in the pre-Soviet and Soviet periods of the development of historical science, due to various circumstances, there was no comprehensive coverage of the work of censorship bodies in the Ukrainian provinces of the Russian Empire. Ukrainian historians of the pre-Soviet period (B. Grinchenko, M. Hrushevskyi, S. Efremov, S. Petliura) focused on the coverage of manifestations of anti-Ukrainian censorship policy, Russian historians (K. Arsenyev, M. Lemke, V. Deriuzhynskyi, M. Olmynskyi, E. Valle-de-Barr), although covering the general aspects of the functioning of censorship, analyzing changes in the relevant legislation, did not take into account the practice of its implementation on the ground and, in particular, in the territory of modern Ukraine. Despite the fact that no generalized study on the history of censorship was created during the Soviet period, but itself studied as part of the history of literature and journalism with relevant ideological judgments, we have nevertheless identified a number of important scientific advances made in the general scientific discourse by Soviet historians: bureaucratic apparatus, determining the general features of the censorship regime after 1905, revealing the interdependence of printing activity and easing the censorship pressure. According to the purpose and the subject of modern studies on the history of censorship, we have identified seven groups of works, which study: 1) the general history of the activities of censorship institutions and the censorship policy of imperial power; 2) the activity of censorship institutions in certain regions of the Russian Empire, including in the national outskirts; 3) formation and development of censorship legislation; 4) source-related aspects of the activities of censorship bodies; 5) daily censorship activities, relations of censorship bodies with individual writers and publicists; 6) the person of the censor, his social and legal status; 7) history of journalism and publishing. An analysis of the works of foreign and national historians has led to the claim that there is no comprehensive research on the activities of censorship bodies in Ukrainian provinces during the revolutionary transformations (1905–1907) and post-revolutionary reform (1907–1917) of the autocratic model of power in Russia.In carrying out the research, the following sources were used as sources: 1) legislative and regulatory acts; 2) business documentation of relevant state institutions; 3) materials of periodicals of that time; 4) sources of personal origin (epistolary, memoirs and memoirs); 5) published statistical, reference and biographical information. The main array of unpublished act documents was taken from the funds of the Central State Historical Archives of Ukraine (f. 295, 442, 1680), the State Archives of Kyiv (155, 287), and the State Archives of Odesa Region (f. 10-13).

Здійснено комплексний теоретичний і фактологічний аналіз політичних перетворень в Україні відповідно до вимог західної цивілізації. Для вивчення історичних процесів незалежної України (1991 - 2004) запропоновано "європейську парадигму". Даний період поділено на два етапи, а саме: прийняття Конституції 28 червня 1996 р. і помаранчева революція (листопад - грудень 2004 р.). Установлено, що політичні зміни у незалежній Україні є органічною частиною постсоціалістичної модернізації суспільства та корегуються інформаційними, дипломатичними й економічними інструментами розвинутих країн. Обговорено "вестернізаційний стандарт" у межах однієї цивілізації. Розглянуто питання щодо утворення Державною владою України академічного Інституту Європи, а також запровадження на історичних факультетах нормативного курсу "Історія незалежної України".

  Скачати повний текст

На підставі комплексного аналізу досліджено теоретико-методологічні засади тіньової економіки, розроблено концептуальні підходи, а також наведено пропозиції щодо шляхів і способів детінізації економіки у трансформаційних суспільствах. Досліджено наукові теорії вчених різних економічних шкіл щодо проблеми тіньової економіки. Виявлено головні причини поглиблення та розширення тіньової економіки у таких суспільствах, що полягають у порушенні чинного законодавства та більшою мірою - у його невідповідності реаліям. Зазначено, що чинниками поширення тінізації економіки є недосконалість інституційного середовища, зокрема, відсутність відповідних норм виробничої поведінки для підприємців внаслідок лобіювання корпоративних інтересів під час прийняття законів, неефективність регуляторної політики підприємницької діяльності, інституціалізація тіньової економічної діяльності, недосконалість податкової системи, несформованість конкурентного середовища, корупційні відносини між суб'єктами економічної діяльності. Обгрунтовано наявність у структурі тіньової економіки нової складової - комунікаційної тіні, існування якої пояснюється сучасними процесами глобалізації, зокрема, інформаційною та комунікаційною революціями, які зумовили виникнення Інтернету як віртуального спілкування за умов компресії часу та простору, а відтак - для можливості приховування будь-якої економічної діяльності з метою одержання прибутків завдяки ухиленню від оподаткування. Запропоновано визначення категорій "тіньова економіка", "неформальна економіка", "прихована економіка", "підпільна економіка", "детінізація економіки", "легалізація економіки". Обгрунтовано об'єктивний характер тіньової економіки та критеріальну ознаку спонукальних мотивів тінізації економіки. Визначено мотивацію щодо "втечі" капіталу з України за кордон та запропоновано практичні рекомендації щодо шляхів і способів детінізації економіки у трансформаційних суспільствах за умов глобалізації.

  Скачати повний текст

На підставі комплексного лінгвістичного аналізу структури та функцій електронних засобів масової комунікації в інформаційному суспільстві вперше досліджено взаємодію мовних і позамовних чинників у становленні Інттернет-дискурсу "Помаранчева революція" як мовно-інформаційного феномену у контексті впливу даного утворення на формування національно-мовної картини світу його учасників. Розкрито особливості динаміки становлення нового національно-маркованого атрибутивного концепту "ПОМАРАНЧЕВИЙ"/"ОРАЖНЖЕВЫЙ"/"ORANGE", вербалізованого у текстах електронних суспільно-політичних видань України ("Українська Правда", www. pravda. com.ua), Російської Федерації ("Полит. Ру", www.polit.ru) та Великої Британії ("Guardian Unlimited", www.guardian. co.uk), проведено асоціативний експеримент серед читачів даних Інтернет-видань, на підставі результатів якого з'ясовано їх національно-специфічне розуміння його концептосфери. Проаналізовано вербальну складову Інтернет-дискурсу "Помаранчева революція" за критерієм діахронічної стійкості, описано структуру медіа-особистості.

  Скачати повний текст

Дисертація присвячена дискурсам події, що стверджують подію між вимогами вірності і загрозами зречень. В роботі обґрунтовано визначення події як розриву, що іменується, визначено специфіку після-подієвих ситуацій через концепцію конфлікту тлумачень вірності, досліджено поетику дискурсів події та їхню політичну дієвість.Проблема невизначеності онтологічного статусу події актуалізується щоразу після події як неможливість об'єктивно визначити, чи дійсно те, що відбулось, було саме подією. Революція, зустріч, трагедія становлять єдність лише із певного заангажованого ракурсу. Ця самореферентність події зумовлює зміщення фокусу дослідницької уваги з події на дискурси події. Український контекст протистояння дискурсів на тлі війни та світовий контекст дискусій щодо пандемії посилюють гостру актуальність дослідження дискурсів події.Метою дисертаційної роботи є осмислення дискурсів як таких, що стверджують подію між вимогами вірності і загрозами зречення. Об'єктом виступають дискурси події, предметом є дискурси події між вірністю і зреченням. В роботі визначено чотири завдання, які послідовно виконуються у чотирьох розділах:– провести порівняльний аналіз філософії події Мартіна Гайдеґґера, Жиля Дельоза, Алена Бадью;– дослідити дискурсивне поле ствердження події і обґрунтувати необхідність введення концепту «говір»;– дослідити поетику дискурсів події у протиріччі вірностей і зречень та концептуалізувати «перекладання» як тактики акратичних дискурсів; – визначити політичну дієвість дискурсів події: їхні хиби, спокуси і роль у маніфестації спільноти.Авторську теоретико-методологічну позицію сформовано на основі філософії події Бадью та її інтерпретації Славоєм Жижеком.Жижек, інтерпретуючи бадьюанську філософію події в категоріях Жака Лакана, визначає подію як травматичне зіткнення з Реальним, а її іменування – як мовне вписування цієї зустрічі. З опорою на цю інтерпретацію події запропоновано визначення події як розриву, що іменується. При цьому під розривом розуміється зіткнення з Реальним, а під іменуванням – символізація цього розриву. У дисертації визначено чотири типи події: зустріч, солідарність, натхнення, трагедія.В роботі висунуто гіпотезу і обґрунтовано думку про те, що дискурси події завжди знаходяться між вірністю і зреченням через неможливість абсолютної вірності. Дискурси, що дбають про вірність події, діють відповідно до двох тенденцій: або створення нового порядку, або постійне оновлення розриву. Ті акратичні дискурси, які чинять спротив нормалізації мови, в роботі визначені як говори, реалізації номадичної вірності говорів визначено як тактики перекладання. На основі аналізу поетики акратичних дискурсів події визначено наступні риси говорів – неповнота, недосконалість, переривчастість. При аналізі політичної дієвості дискурсів події розглянуто три фігури зла за Бадью – зрада, симулякр, катастрофа. Вони доповнені визначенням чотирьох фігур спокус, які пропонують чотири типи однозначних розрішень протиріч вірності: історизація, меморізація, ритуальне відтворення, трансляція. Цим спокусам протистоять тактики створення неіменованих спільнот.Наукова новизна отриманих результатів конкретизується в таких твердженнях:– дістали подальшого розвитку ідеї Бадью та Жижека стосовно самореферентності події, їх доповнено визначенням події як розриву, що іменується,– уточнено бадьюанську класифікацію подій,– доведено недосяжність для дискурсів події абсолютної вірності без зречень,– сформульовано стратегії уможливлення вірності і тактики береження неможливої вірності,– проаналізовано політичну дієвість дискурсів події,– вперше введено до наукового обігу поняття «говір».Результати дослідження можуть бути використані в навчальному процесі та для подальшої розробки цієї теми у теоретичному напрямку філософії події чи в практичному напрямку дискурс-аналізу.Ключові слова: Ален Бадью, вірність, дискурси події, зречення, іменування, мова, неіменоване, поетика говорів, перекладання, Реальне, репрезентація події, розрив, Славой Жижек, спільнота, філософія події.^UThe dissertation is devoted to the discourses of the event which affirm the event between the requirements of fidelity and the threats of renunciation. The paper substantiates the definition of the event as a split that is being named, determines the specifics of post-event situations through the concept of conflict of fidelity interpretations, explores the poetics of the discourses of the event and their political effectiveness.The problem of uncertainty of the ontological status of the event is actualized every time after the event takes place because of the impossibility to define objectively whether what happened was an event indeed. Revolution, meeting, tragedy seem to form a kind of unity only from a certain biased perspective. This self-referentiality of the event causes a shift of research focus from the event itself to the discourses of the event. The Ukrainian context of confronting discourses against the war background and the global context of the pandemic discussions amplify the acute relevance of the study of the discourses of the event.The dissertation aim is to understand the discourses as those affirming the event between the demands of fidelity and the threats of renunciation. The dissertation object is the discourses of the event, the dissertation subject is the discourses of the event between fidelity and renunciation. The work identifies four tasks being consistently performed in four dissertation chapters: – to conduct a comparative analysis of the philosophy of the event by Martin Heidegger, Gilles Deleuze, Alain Badiou;– to explore the discursive field of assertion of the event and justify the need to introduce the philosophical concept of «patois»;– to study the poetics of the discourses of the event in the contradiction of fidelity and renunciation and to conceptualize «translating» as a tactic of acratic discourses;– to determine the political effectiveness of the discourses of the event: their shortcomings, temptations and role in the manifestation of the community.The author's theoretical and methodological position is based on the philosophy of the event by Badiou and its interpretation by Slavoj Žižek.Žižek, interpreting Badiou's philosophy of the event in Jacques Lacan's categories, defines the event as a traumatic encounter with the Real, and its naming as a linguistic inscription of this meeting. Using this interpretation of the event, we propose to define the event as a split that is being named. In this case, the split is understood as a collision with the Real, and by naming – a symbolization of this split. The dissertation defines four kinds of events: an encounter, a solidarity, an inspiration, a tragedy.The paper hypothesizes and substantiates the idea that the discourses of the event are always between fidelity and renunciation due to the impossibility of absolute fidelity. Discourses that care for the fidelity to the event may operate according to two tendencies – either the creation of a new order or the constant renewal of the split. Those acratic discourses that oppose the normalization of language are defined in the paper as patois, realization of nomadic fidelity of patois is defined as continual translating tactics. Based on the analysis of the poetics of acratic discourses of the event, the following features of patois are identified – incompleteness, imperfection, discontinuity.In analysing the political effectiveness of the discourses of the event, three figures of evil according to Badiou were considered – betrayal, simulacrum, disaster. They are supplemented by the definition of four figures of allurement which offer four types of unambiguous solutions to the contradictions of fidelity: historization, memorization, ritual reproduction, broadcasting. These allurements are opposed by the tactics of constructing unnamed communities.The scientific novelty of the obtained results is specified in the following statements:– the ideas of Badiou and Žižek on the self-referentiality of the event were further developed being supplemented by the definition of the event as a split that is being named,– Badiou's classification of events is specified,– the unattainability of absolute fidelity without renunciation for the discourses of the event is proved,– strategies of enabling fidelity and tactics of preservation of impossible fidelity are formulated,– the political effectiveness of the discourses of the event is analysed.– for the first time the concept of «patois» was introduced into scientific circulation.The results of the research can be used in the educational process and for further development of this topic in the theoretical direction of the philosophy of events or in the practical direction of discourse analysis.Keywords: Alain Badiou, fidelity, discourses of the event, renunciation, naming, language, unnamed, poetics of patois, translating, Real, representation of the event, split, Slavoj Žižek, community, philosophy of the event.

Встановлено, що на етапі раннього абсолютизму особливого значення та сили набуває особистість самого монарха. Виявлено, що процеси державотворення в Англії першої половини XVI ст. супроводжувалися змінами, а саме еволюцією середньовічних органів влади та створенням нових установ. Проаналізовано розвиток судово-адміністративної та фінансової системи держави, зроблено аналіз зарубіжних концепцій: "Король в парламенті", "Тюдорівська революція в управлінні".

  Скачати повний текст

Розглянуто інститут основних політичних і громадянських прав підданих Російської імперії періоду утвердження й еволюції буржуазних відносин другої половини XIX - на початку XX ст. (право на недоторканість особи, подання петицій, майнова недоторканість, свобода пересування, зборів, асоціацій, віросповідання, друку). Висвітлено етапи розвитку цього інституту у зв'язку з політичними подіями й демократизацією суспільно-політичної та юридичної думки. Проаналізовано якість комплексу політичних і громадянських прав, виникнення яких пов'язано з добою буржуазних реформ другої половини XIX ст. Зроблено висновок, що законодавство Російської імперії дослідженої доби містить детальну регламентацію правового становища її підданих. Зазначено, що законодавці під час визначення норм права, що регулюють права і свободи особи, враховували величезні географічні розміри держави, етнічний, релігійно-конфесійний склад населення імперії та зберегли найважливіший принцип державного управління - централізацію, сильну верховну владу в особі монарха.

  Скачати повний текст

На основі розсекречених матеріалів колишнього КДБ при РМ УРСР та Політбюро ЦК КПУ вперше в українській історіографії грунтовно вивчено роль масового терору як елемента державного управління в СРСР 1917 - 1941 рр., створення інформаційної управлінської системи та її застосування, глобальне нищення дворянства, офіцерства, духівництва, представників так званих дрібно-буржуазних партій та українських урядовців періоду Визвольних змагань, диференційований підхід до різних прошарків селянства, зв'язок репресій з плановим народним господарством, сталінський переворот, чистка НКВС, а також вплив терору на генофонд населення.

  Скачати повний текст

Наведено загальну характеристику теоретичних та політичних поглядів меншовиків у пореволюційну добу. Значну увагу приділено особливостям стратегії та тактики Російської соціал-демократичної робітничої партії в Україні на різних етапах Української національно-демократичної революції, а також стосункам меншовиків з українськими урядами та більшовицькою владою. Досліджено політичний вплив меншовиків у робітничих організаціях. Встановлено, що соціал-демократична альтернатива не могла втілитися у життя не лише через звуження соціальної бази партії чи несприйняття меншовиками української національної ідеї. Підкреслено, що основна політична лінія меншовиків у 1917 - 1920 рр. бкла помилковою, оскільки виходила із теоретичних концепцій лідерів меншовизму про загрозу революції з боку контрреволюції, перемога якої призвела б до встановлення в країні буржуазної диктатури.

  Скачати повний текст

Проаналізовано організаційно-правові засади реалізації тюремної реформи, здійсненої у контексті буржуазних перетворень другої половини ХІХ - початку ХХ ст. Виявлено причини та передумови тюремної реформи, простежено процес визначення концептуальних засад реорганізації російської системи виконання покарань. Охарактеризовано організаційну побудову пенітенціарної системи, функції та повноваження її окремих елементів, їх взаємодію. Досліджено еволюцію російського пенітенціарного законодавства в пореформений період. Особливу увагу приділено визначенню сутності режиму виконання та відбування покарання в вигляді позбавлення волі. Простежено формування традицій патронатної діяльності з метою полегшення соціальної адаптації осіб, звільнених з місць позбавлення волі. На документальних матеріалах тюремних установ, що були розташовані на території українських губерній Російської імперії, визначено типові проблеми правозастосовної практики.

  Скачати повний текст

Досліджено процес розвитку та правове регулювання пенітенціарної системи Російської імперії, а також її реалізацію в українських губерніях у XIX - на початку XX ст. Висвітлено питання щодо якості централізованого управління пенітенціарною системою, виникнення якого взаємопов'язано з добою буржуазних реформ другої половини XIX ст. Значну увагу приділено систематизації імперського досвіду у пенітенціарній сфері. Показано основні види пенітенціарних установ Російської імперії. Всебічно охарактеризовано діяльність центральних і місцевих органів управління пенітенціарною системою, досліджено правове становище працівників даної системи Російської імперії, правове становище, режим і умови утримання арештантів. Сформульовано висновки з досліджуваних питань.

  Скачати повний текст

На підставі вивчення архівних документів і матеріалів, критичного осмислення української та зарубіжної історіографії досліджено суспільно-політичну ситуацію та політику державно-партійного керівництва щодо України у другій половині 1940 - на початку 1950-х рр. Розглянуто форми та методи здійснення політичного контролю, зокрема, щодо діячів літератури, мистецтва та науки, висвітлено їх вплив на розвиток культурного життя в Україні. Зроблено висновок, що ідеологічні кампанії даного історичного періоду були спрямовані проти творчої та наукової інтелігенції як головного носія національної самобутності українського народу та реалізовувались під гаслом "боротьби проти українського буржуазного націоналізму".

  Скачати повний текст