У дисертації здійснено лінгвокультурологічний аналіз семантичних модифікацій лексикону українських текстів Біблії ХІХ-ХХ століть: «Сьвяте Письмо Старого і Нового Завіту» (пер. П. Куліша, І. Левицького, І. Пулюя), «Євангеліє» (пер. П. Морачевського), «Біблія, або Книги Святого Письма Старого й Нового Заповіту» (пер. І. Огієнка), «Святе Письмо Старого та Нового Завіту» (пер. І. Хоменка), «Біблія» (четвертий повний переклад з давньогрецької мови ієромонаха о. Рафаїла (Р. Турконяка)).Схарактеризовано в діахронно-синхронному ракурсі динаміку лексико- семантичних процесів у релевантних для дослідження тематичних групах біблійного тексту: «теонімні номінації», «назви людини», «назви духовних осіб», «назви частин тіла людини (соматизми)», «назви родів занять», «назви хвороб», «назви тварин», «назви грошових одиниць».Практичне значення дисертації полягає в тому, що низка її положень може бути використана при викладанні курсів лінгвістичної інтерпретації тексту, стилістики, лексикології сучасної української мови, спецкурсів з етнолінгвістики, лінгвокультурології. Матеріали і результати стануть у нагоді в лексикографічній практиці, для підготовки навчальної та методичної літератури з лексикології та історії української мови.Лінгвістичні (лінгвокультурні, лінгвокультурологічні) особливості українських перекладів розглянуто в контексті релігієзнавчих, філософських студій, що дало змогу виявити специфічні риси національних перекладацьких традицій, зумовлених конфесійними та лінгвістичними чинниками, осмислити біблеїзми як лінгвокультурологічні одиниці.Схарактеризовано специфіку лінгвокультурологічного аналізу біблійного тексту; проаналізовано сучасні напрями лінгвістичного дослідження біблійного тексту; обґрунтовано методику дослідження тематичних груп лексики українських перекладів Біблії; встановлено механізм і характер трансформацій у лексичному складі виділених тематичних груп; визначено особливості семантичних модифікацій у текстах українських версій Біблії: відповідність/невідповідність вираження мовних засобів тексту-першоджерела та українських перекладів в аналізованих контекстах, виявлено оказіональні значення лексем, простежено парадигматичні відношення у лексиконах українських версій Біблії.Дослідження здійснено на лексичному матеріалі виділених тематичних груп, у яких виявлено семантичні, стилістичні, культурологічні особливості. Поняття «тематична група» розглядається як сукупність слів, що позначають предмети або поняття, об'єднані на основі позамовної дійсності. Підставою для викремлення тематичної групи слугує сукупність предметів або явищ зовнішнього світу зі спільною ознакою. Важливим її показником слугує різнотипність мовних відношень між лексичними одиницями, наявність позамовних зв'язків, на основі яких здійснюється об'єднання. У тематичну групу входять слова, кореляція між якими ґрунтується передусім не на основі інтралінгвальних лексико-семантичних відношень, а на екстралінгвальних. У цьому полягає принципова відмінність тематичної групи від лексико- семантичної групи, в основі якої лежать внутрішні мовні зв'язки слів. Позаяк у тематичні групи організовуються цілі «відрізки дійсності», в мові існує велика кількість тематичних множин, які відображають національно забарвлену мовну картину світу, є носіями культурної інформації.Лексика розглянутих тематичних груп в українських версіях Біблії демонструє динаміку лексико-семантичних змін, зумовлену передовсім різними часовими періодами, стильовими особливостями в системі координат «біблеїзм - загальновживана лексика - лексика обмеженого використання».Українські переклади Біблії ХІХ-ХХ століть - якісно новий етап розвитку релігійного стилю української літературної мови, який засвідчує повноцінність функціонування української мови, цілком придатної для релігійного вжитку. Загалом українськомовні біблійні тексти збагатили лексико-семантичний та фразеологічний фонд національної мови, продемонстрували багатство її виражальних можливостей, ввели українську мову в загальноєвропейський культурний простір.Ключові слова: лінгвокультурологічний аналіз, українські версії Біблії, семантика, біблеїзм, тематична група, парадигматика, синтагматика, переклад.^UIn the thesis the author has carried out the linguoculturological analysis of the lexicon semantic modifications in the Ukrainian texts of the Bible of the nineteenthtwentieth centuries: “The Holy Scriptures of the Old and New Testaments” (translated by P. Kulish, I. Levytskyi, I. Puliuy), “The Gospel” (translated by P. Morachevskyi) , “The Bible, or the Books of the Holy Scriptures of the Old and New Testaments” (translated by I. Ohiyenko), “The Holy Scriptures of the Old and New Testaments” (translated by I. Khomenko), “The Bible” (the fourth complete translation from the Old Greek language of Hieromonk Rafayil (Father R. Turkoniak)). The dynamics of lexico-semantic processes in research relevant thematic groups of the biblical text have been characterised in the diachronic and synchronic perspective: “theonymic nominations”, “names of a human being”, “names of the clergy”, “names of parts of the human body” (somatysms), “names of occupations”, “names of diseases”, “names of animals”, “names of monetary units”. It has been stated in the research that methodological foundations of modern linguistics, the study of language and speech–thinking processes which man operates in his practical and cognitive activity, are based on anthropocentric paradigm, which predetermines the study of the cultural factor in language, the growth and interest in interaction issues of language and culture, the desire to cognise the peculiarities of religious communication in different cultures and the necessity to establish the nature and mechanisms of changes in the texts of the Bible, determined by the influence of cultural factors. It has been established that a linguoculturological research is cognitive in essence, and therefore can be based in its cultural segment mainly on the background (historical and cultural) information of the source language and the target language (as in our case), since the linguoculturological analysis differs from the cultural one on the fact that it investigates primarily linguistic units analysing denotativesignificative (conceptual) values. On the basis of the linguoculturological approach the author has determined the peculiarities of historical and modern linguistic facts reflected in Ukrainian biblical texts of the nineteenth-twentieth centuries, has described its structure, a broad historical and cultural analysis of genres, linguistic means for expressing semantics of these texts. Linguistic (linguocultural, linguoculturological) peculiarities of Ukrainian translations have been considered in the context of religious and philosophical researches, which allowed revealing specific features of national translation traditions, due to confessional and linguistic factors, comprehending biblical expressions as linguoculturological units that have not only linguistic content but also retain cultural-national information in time. The dissertation deals with the linguoculturological peculiarities of lexical units in Ukrainian biblical texts in diachronic and synchronic aspect: the author has described the specifics of linguoculturological analysis of the biblical text; has analysed modern directions of the linguistic research of the biblical text; has substantiated the methodology of thematic groups research of lexicon of biblical Ukrainian translations; has established the mechanism and nature of changes in the lexical composition of the selected thematic groups; has determined peculiarities of linguistic modifications in the texts of the Ukrainian versions of the Bible: correspondence / inconsistency of expressing language means in the source text and Ukrainian translations in analysed contexts, as well as in identical contexts in the Ukrainian versions of the Bibles; has displayed occasional meanings of lexemes and followed paradigmatic relations. Keywords: a linguoculturological analysis, Ukrainian versions of the Bible, semantics, a biblical expression, a thematic group, paradigmatics, syntagmatics.

Дисертацію присвячено дослідженню індивідуального мовлення Р. Іваничука (1929-2016) на базі створеного корпусу текстів, обсягом понад 1 235 млн слововживань, до якого увійшли 16 історичних романів і одна історична трилогія (1962–2016 рр.). У 1 розділі представлено теоретичні засади дослідження індивідуального мовлення письменника та здійснено огляд наукової фахової літератури, присвяченої аналізові таких понять, як-от: ідіолект, ідіостиль, мовна особистість, фразеологізм, колокація, метафора, концепт, профіль. У 2 розділі увагу сконцентровано на залученні до аналізу авторського тексту сучасних підходів лінгвістичного аналізу тексту, як-от: корпуснобазований, корпуснокерований, описовий, статистичний, дистрибутивний аналіз, прийом зіставлення, концептуальне моделювання, концетуальний аналіз. У 3 розділі описано статистичну структуру фонологічного, морфологічного, лексичного та текстового рівнів індивідуального мовлення письменника; на основі номінацій емоційних станів і кольорів змодельовано статистичний і концептуальний профілі авторського тексту.^UThe thesis is focused on the study of R. Ivanychuk's individual speech (1929-2016) based on the text corpus which contains 16 historical novels and 1 historical trilogy with 1.235 million words. The 1 section presents theoretical principles of individual speech research, provides review of scientific professional literature dedicated to the study of the following terms: idiolect, idiostyle, linguistic personality, phraseology, collocation, metaphor, concept, profile. The 2 section focuses on the involvement of modern approaches to linguistic text analysis, such as: corpus-based, corpus-driven, linguo-cognitive, statistical, comparative analysis, conceptual analysis, conceptual model approach in the analysis of the author's texts. In the 3 section, the statistical structure of phonological, morphological, lexical and textual levels of writer's speech are described, the statistical and conceptual profiles of the author's text are created on the basis of emotion and colour nominations.

Уперше в українському літературознавстві системно досліджено твори маловідомих авторів кінця XIX - початку XX ст. Висвітлено витоки становлення та саморозвиток багатьох творчих індивідуальностей, визначено їх місце та роль у літературному процесі. Проведено розгорнутий аналіз формозмісту п'єс, специфіки художнього інструментарію письменників, їх мистецького світу. Зроблено спробу провести конкретні паралелі в інтерпретації драматургічного доробку маловідомих письменників кінця XIX - початку XX ст., з'ясувати специфіку їх художньої практики на змістовому, формотвірному матеріалі та на прикладі драматичних творів різних жанрів таких митців: Л.Яновської, П.Саксаганського, І.Тогобочного, А.Кащенка, Г.Ващенка, А.Велисовського, В.Таля (Товстоноса), Г.Левченка, К.Ванченка-Писанецького, Н.Кибальчича, С.Яричевського, В.Потапенка, висвітлено найважливіші проблеми процесу становлення та розвитку на рубежі минулих століть драматургії "другого порядку", а також охарактеризовано діалектику взаємозв'язку традиції (реалізму) і новаторства (вкраплення елементів модерністських художніх систем). Досліджено умовний тріумвірат (троїстий союз) драматичних жанрів, складниками яких є історична, комедійна драматургія та модерна драма. На тлі визначних досягнень української драматургії певного жанру дослідженої доби, на базі принципу аналізу розглянуто твори маловідомих читацькому та науковому загалові авторів, які зробили значний внесок у формування української драматургії кінця XIX - початку XX ст.

  Скачати повний текст

Запропоновано аналітичну модель схеми даних, метод визначення коректності схем даних, аналітична модель реляційної бази даних (БД) з багатоверсійною структурою, метод наведення даних реляційного відношення в різних версіях БД, методика модернізації інформаційних систем (ІС), що дозволило вирішити завдання скорочення простоїв ІС, запобігання втраті даних під час модернізації ІС. Побудовано технологію багатоверсійного представлення та керування БД. Розроблено показники відносних змін розміру БД і сумарної продуктивності ІС. Одержано підтвердження ефективності даної технології на практиці.

  Скачати повний текст

Висвітлено становлення історичної науки Угорщини, виявлено та проаналізовано угорськомовні праці вчених Закарпаття. Вивчено етапи формування та зміст концепції історичного розвитку краю, якісного зростання досліджень, наявність дискусійних моментів та маловивчених питань. Значну увагу приділено розширенню джерельної бази, розглянуто питання виникнення нових напрямків у науці. Проаналізовано збірники документів періоду XIX - на початку XX ст. Надано оцінку джерелознавчих аспектів спадщини істориків. Показано місце доробку угорських вчених у вітчизняній та світовій історіографії. Зроблено висновок, що історична наука в Угорщині та на Закарпатті у XIX - на початку XX ст. існувала та плідно розвивалась. На підставі аналізу угорськомовних праць визначено, що історії Закарпаття приділялося особливе місце у скарбниці науки та культури Угорщини.

  Скачати повний текст

В дослідженні, спираючись на наукову спадщину Чичеріна і літературу про нього, вивчений життєвий шлях мислителя, його погляди на проблеми конкретно-історичного і суспільно-політичного розвитку Росії. Розроблена періодизація життєвого і творчого шляху Чичеріна, проаналізовані його філософсько-історична та державницька концепція, ставлення до самодержавства, станів та міжстанових відносин, історичного розвитку общини, земських соборів, питання місцевого самоврядування і феодально-кріпосницького ладу. Висвітлюється проблема прав і свобод особи, співвідношення їх з державою і суспільством, проблема власності, оцінка революції, соціалізму та ін. Робиться висновок про орігінальність чичерінської концепції та значимість його поглядів для сучасності.

  Скачати повний текст

З використанням значної кількості наукових джерел у контексті сучасної методології уперше у вітчизняній науці здійснено аналіз історичного розвитку західноєвропейського естетичного ідеалу в його антропному вимірі з часів античності до початку XX ст. Виявлено основні конкретно-історичні стереотипізовані форми зовнішності людини, що визначалися ознаками прекрасного на основних етапах історичного розвитку в певних географічних межах. З'ясовано специфіку естетичного ідеалу антропної (тілесної) краси, притаманної мистецтву періодів грецької класики, грецького еллінізму, періоду Римської Імперії, раннього, зрілого та пізнього середньовіччя, Відродження, XVII - початку XX ст. Визначено конкретно-історичні принципи поєднання в антропній естетиці ознак тілесності та духовності людини й особливостей їх візуалізації в образотворчому мистецтві. Доведено причинно-наслідковий зв'язок між конкретно-історичними умовами та особливостями антропного виміру естетичного ідеалу.

  Скачати повний текст

Досліджено мовленнєві акти експресивів негативної емоційності в англійському дискурсі XVI - XX ст. як комплексу їх мовних, прагматичних, психологічних, когнітивних і соціальних характеристик. Визначено суть дискурсу негативної емоційності та уточнено прагматичний статус його мінімальної одиниці - мовленнєвого акту експресиву негативної емоційності, з'ясовано його прагмасемантичні типи за принципом психологічних станів. Діахронічно сталими в прагматичній системі експресиву негативної емоційності виявились: денотативний, іллокутивний та інтенціональний аспекти; ролі діахронічних змінних набувають адресантний, адресатний, ситуативно-контекстний і локутивний аспекти. Зазначено, що історичне варіювання окремих різновидів мовленнєвих актів експресивів негативної емоційності є різновекторним. Зроблено висновок, що загальною тенденцією їх історичного розвитку є звуження набору й зменшення частотності маркерів емотивності в усіх прагмасемантичних різновидах.

  Скачати повний текст

Проведено комплексний, філософсько-естетичний аналіз російського формалізму, реконструкцію процесу його виникнення, розвитку, занепаду. Вивчено історичну динаміку ідей російської формальної школи й їх вплив на світову естетичну теорію. Проведено аналіз засадничих ідей російського формалізму: співвідношення форми та змісту в художньому творі, прийому, осторонення, релятивізму, конструктивного принципу, фотогенії, повтору та ін. Досліджено динаміку ідей російського формалізму в теоретичних надбаннях Празького структуралізму. Розглянуто формалістські ідеї у кінематографі, зокрема "фотогенію", "зміщення", "семіозис", "монтаж". Досліджено тенденції вивчення методу учнями формалістів, так званими "младоформалістами". Здійснено намір реабілітувати теорію формального методу. Доведено, що російський формалізм був і залишається одним із найважливіших джерел естетичної інновативності в ситуації кардинальних соціальних і культурних змін.

  Скачати повний текст

Дисертацію присвячено розробці основ аналізу та вивченню історичного розвитку прагматичних властивостей англійського питального речення. Встановлено концептуальні засади історичної прагмалінгвістики як нової дослідницької парадигми, що базується на системно-діяльнісному трактуванні мовленнєвої комунікації. Еволюція прагматичних властивостей мовленнєвої комунікації загалом розглядається як результат внутрішнього розвитку мови й змін комунікативних потреб, зумовлених еволюцією суспільства та культури. Виявлено діахронічні сталі та змінні елементи прагматики англійського питального речення у мовленнєвому акті (його аспектах) та дискурсі (принципі ввічливості). Розроблено модель мовленнєвого акту, що складається з дев'яти аспектів, об'єднаних у три блоки, й описано кількісну та якісну історичну динаміку окремих аспектів мовленнєвих актів, реалізованих досліджуваними реченнями.

  Скачати повний текст

Здійснено експлікацію терміна "стиль". З'ясовано потенціал стильового аналізу у виявленні естетичної цінності твору. Продемонстровано, що художній стиль зберігається у мистецькій практиці модернізму та постмодернізму на рівні манери. Обгрунтовано поняття про змістовні та матеріальні домінанти стилю, введено змістовні поняття стилю "трансцендентність", "символічність", "симулятивність" і "іманентність". Проаналізовано узгодженість формальних стильових ознак з духовним змістом твору та встановлено закономірний зв'язок між домінантами стилю "ступінь умовності", "іманентність", "трансцендентність". Розкрито значення терміна "великий стиль", обгрунтовано доцільність введення нових формальних понять стилю. Запропоновано модель історичної динаміки художнього стилю.

  Скачати повний текст

Розглянуто жанрові особливості та поетику історичної драми-хроніки, а також її специфікацію в шекспірівській і брехтівській художніх моделях. Охарактеризовано стан вивчення жанру історичної драми-хроніки в зарубіжному та вітчизняному літературознавстві, розкрито сутність смислового наповнення терміна "історична драма-хроніка". Висвітлено історію становлення та генезу жанру, виявлено його головні ознаки, розглянуто вищеназвані моделі та проаналізовано провідні елементи поетики жанру історичної драми-хроніки й особливості їх функціонування.

  Скачати повний текст

Зазначено, що пріоритетним джерелом багатогранної творчості Л.Старицької-Черняхівської, відомої української письменниці доби раннього модернізму (кінця XIX - початку XX ст.), була національна історія, а також українське культурне та громадсько-політичне життя перших десятиріч XX ст. Системно та детально досліджено зміст і структуру, принципи та засоби художньої інтерпретації минувшини, розвиток майстерності письмениці у моделюванні історичних реалій за відродження української державності, національного характеру, в утвердженні духовних цінностей. Висвітлено жанрову еволюцію в історичній драматургії та виділено певні жанрові різновиди, а саме: історико-ліричну сцену ("Сапфо"), драми - історико-соціальну ("Аппій Клавдій"), історико-психологічну ("Гетьман Дорошенко"), історико-філософську ("Іван Мазепа"), історико-героїчну ("Розбійник Кармелюк"), "п'єсу в п'єсі" ("Милість Божа"), історико-драматичний етюд ("Останній сніп"). Висвітлено стильові особливості творів, традиційні та новаторські ознаки модифікацій жанрових різновидів, сюжетно-композиційних конструкцій.

  Скачати повний текст

Досліджено процес становлення історичної науки в Україні в XIX - на початку XX ст. в конституційному аспекті та у контексті розвитку теорії та методології історії в європейському порівнянні, що дало змогу виявити її системотвірні елементи та здійснити періодизацію. Відзначено, що теоретико-пізнавальною основою розвиту історичної науки в Україні у даний період був "історизм", який необхідно розглядати також як світогляд. Його визначальними складовими ознаками були: ідея розвитку, історична герменевтика, примат політичної історії, художньо-образний характер історичного викладу. Показано, що професіоналізація та інституціоналізація історичної науки в Україні в XIX - на початку XX ст. відбувалися в університетах (Харківському, Київському, Одеському) шляхом фахової підготовки істориків-професіоналів, з'ясовано роль наукових товариств як комунікаційних центрів, які поєднували фазовий та аматорський дискурс, частково сприяли формуванню національного "образу" історичної науки та створенню панівного історичного наративу. Зазначено, що розглянуті процеси відрізнялися від таких у більшості європейських країн широким "одержавленням", яке охоплювало офіційні академічні інститути та напівпрофесійні наукові товариства, а також засоби комунікації. Висвітлено вплив теоретико-методологічних концепцій на дослідницьку практику вітчизняних вчених-істориків.

  Скачати повний текст

Розглянуто історичну пам'ять, свідомість, роль наукових знань у їх трансформації, співвідношення науки та міфу як історіографічні явища. Наведено головні етапи розвитку історичної думки та національної свідомості українців. Проаналізовано комплекс історичних, соціальних, політичних, загальнокультурних, наукових критеріїв, які визначали зростання впливу історичної науки на історичні процеси. З'ясовано дію перастативної та консолідуючої функцій української історичної науки. Розглянуто результативність наукового діалогу українських істориків із національними історіографіями сусідніх народів. Зроблено висновок, що в українському випадку становлення національної парадигми сприйняття минулого та її суспільне визнання було прискорене соціально-політичними трансформаціями суспільства. Проаналізовано діяльність наукових товариств, інституцій, окремих істориків. Висвітлено, що на становлення модерної нації вплинуло: поширення державного напрямку, етнологізація соціогуманітарної сфери, дослідження національних меншин. Показано науковий потенціал національної моделі української історичної науки.

  Скачати повний текст

Досліджено зародження багаїзму та його еволюції від реформаторської ідеології до універсального морально-етичного вчення та впливового суспільно-релігійного руху. На базі вивчення та аналізу чисельних джерел і робіт вітчизняних і зарубіжних авторів подано цілісну картину виникнення багаїзму на фоні соціально-політичної та економічної нестабільності в Ірані. Проведено порівняльний аналіз релігійного культу багаїзму та шиїзму, з надр якого він вийшов, доведено їх безпосередній зв'язок, а також простежено за розповсюдженням даної течії та роглянуто діяльність общин багаї в Україні. На підставі дослідження документів і періодичних видань багаї визначено участь міжнародної спільноти багаї в різних організаціях і проектах у всьму світі та виявлено місце багаїзму в історії, культурі та в системі інших релігій.

  Скачати повний текст

На підставі узагальнення літературно-художніх творів кінця ХІХ - початку ХХ ст., результатів наукових досліджень проаналізовано особливості історичної еволюції української пісенної поетики (УПП) даного періоду. Показано історичні витоки української пісні у контексті утвердження та розвитку пісенних жанрів, визначено культурно-історичні обставини, що сприяли актуалізації УПП. Охарактеризовано основні тенденції розвитку поетики пісенного слова в Україні в аспекті реконструкції еволюції поетичного образу в українській пісні, описано особливості поетичного слова в професійній літературі.

  Скачати повний текст

На підставі аналізу джерел та літератури розглянуто історичні та суспільно-політичні умови еволюції міської топонімії Сімферополя. Досліджено всі назви вулиць міста, включаючи ті, що вийшли зі вжитку. Простежено мотиви номінацій і перейменувань з дня створення міста до сучасності. Виявлено загальні закономірності та регіональні особливості. Обгрунтовано висновок про годонім як згорнутий багатоплановий текст, про назви вулиць як пам'ятників культури, історії та мови.

  Скачати повний текст

Вперше комплексно вивчено історико-педагогічну спадщину вчених Київського інституту народної освіти 1920 - 1933 рр. Висвітлено стан розробки історичних проблем дослідниками, наголошено на спадковості поглядів "старшого" та "молодшого" покоління українських істориків. З використанням масиву документальних матеріалів, історіографічних праць відтворено процес розвитку історичної науки у вузі протягом 1920 - 1933 рр. Встановлено провідні тенденції розвитку, напрями наукової та навчальної роботи в інституті. По-новому інтерпретовано особливості організації наукових студій у навчальному закладі. З'ясовано персональний внесок видатних діячів історичної науки.

  Скачати повний текст

Проаналізовано загальні тенденції та особливості розвитку історичної науки у ВНЗ Харкова в кульмінаційний період радянського тоталітаризму Й.В.Сталіна. Розглянуто питання розвитку даної науки на суспільствознавчих кафедрах неісторичних факультетів ВНЗ Харкова. Доведено, що у визначений період Харків - осередок наукових досліджень та професійної підготовки в галузі історії, розкрито роль наукових шкіл, їх напрями та історичні концепції.

  Скачати повний текст