Розкрито суть поняття інформаційного імперіалізму, який має свої витоки з класичного імперіалізму. Відзначено, що під час "холодної" війни є неможливим ведення воєн у класичному розумінні, тому імперіалізм трансформувався в "інформаційний", а за умов однополюсного світу набув суттєвого доповнення як "американський інформаційний імперіалізм". Базуючись на цивілізаційному системному методі досліджено політику США XX ст. і показано, що відмова від доктрини ізоляціонізму й активне входження в систему міжнародних відносин за умов економічного домінування у світі сприяло відкритості американського суспільства до нових цивілізаційних викликів, забезпечило США провідні позиції у процесах глобалізації, що надає переваги у використанні повною мірою позитивних рис цих процесів і займати передові рубежі у подальшому їх розвитку. Доведено залежність між одноосібним пануванням США у сучасній системі міжнародних відносин і контролем цієї країни над всіма складовими світових інформаційних потоків та досліджено новий ефект цього явища у світі, який полягає в інформаційному домінуванні США, що завершує та доповнює економічну і політичну зверхність, без яких в епоху глобалізації є неможливим закріпити та зберегти статус єдиного світового лідера.

  Скачати повний текст

Досліджено відношення глобальна/локальна мова у дискурсі поліколоніалізму, в якому першою складовою є англійська мова як найбільш владна мовна система, взаємопов'зана з тезою М.Фуко про мову як владу у контексті зв'язку цієї мови з двома імперіями: колоніальною - Великою Британією та (пост)колоніальною - США. Проведено розподілення дискурсу англійської мови епохи постколоналізму за трьома видами: "нейтральності", "імперіалізму", "перформативності". Показано, що саме останній вид є оптимальним у подоланні дихотомії "мова", що колонізує/колонізується через функціонування нового мовного простору. Проаналізовано постколоніальну лінгвістичну конкуренцію, у процесі якої глобальна англійська мова використовує стратегії: маркування локальних мов як "(на)завжди-вже-інших/чужих", виробництва все більшої кількості лінгвістичних продуктів та їх впровадження в локальні мови. Ефектом лінгвістичної конкуренції є виробництво локальних мов - World/New Englishes, які становлять перформативну англійську мову, та як їх окремий випадок - Japanglish. Здійснено реконструкцію гайрайго та японізмів як стратегій матеріальної/символічної влади глобальної/локальної мов.

  Скачати повний текст

Досліджено ідейну боротьбу в Галичині у 1870-ті рр., діяльність і творчість центральної постаті у цій боротьбі О.Терлецького (1850 - 1902 рр.) Відзначено прогресивну історичну роль народовців 1860 - першої половини 1870-х рр. та спростовано негативну оцінку їх діяльності у радянській літературі. Висвітлено антиукраїнську діяльність москвофілів - прибічників панславізму, агентури російського імперіалізму серед українців. Досліджено формування світогляду О.Терлецького - від ортодоксального народовця до радикального націонал-демократа у суспільно-політичній сфері та у філософії - від гегельянця до позитивіста. Виявлено впливи Г.Т.Бокля, Е.Геккеля, К.В.Негелі, В.Федоровича на філософські погляди О.Терлецького. Висвітлено критику мислителем соціал-дарвіністів. На думку О.Терлецького, розв'язання всіх аспектів загальнолюдських проблем, зокрема, українського питання, необхідно здійснювати на наукових засадах.

  Скачати повний текст

Дисертаційне дослідження присвячене комплексному теоретичному і практичному аналізу історичної ролі та етнічної ідентифікації Почаївської лаври у сучасному українському соціумі. В дисертації вперше у вітчизняному релігієзнавстві здійснено філософсько-релігієзнавчий аналіз особливостей конфесійної та етнічної ідентифікації Почаївської лаври в її історії і кореляції цих процесів із загальними особливостями розвитку етнорелігійної ідентичності українського соціуму в період кінця ХVІ – початку ХХІ ст. Розкрито сутнісні риси етнічної ідентифікації Почаївського чернечого осередку крізь призму його інституційних і юрисдикційних трансформацій кінця ХVІ – початку ХХІ ст. Окреслено витоки та світоглядні модуси конструювання етнічної ідентичності Почаївського монастиря кінця ХVІ – початку ХVІІІ ст. Проаналізовано смислові імпульси самоідентифікації Почаївського монастиря в добу юрисдикційного підпорядкування Уніатській Церкві (1720 – 1831 рр.). Охарактеризовано ідейні концепти ідентифікації Почаївської лаври в контексті етноконфесійної політики Російської імперії (1831 – 1917 р.). Досліджено наративні моделі ідентифікації Почаївської Лаври в умовах релігійно-церковної політики Другої Речі Посполитої (1918 – 1939 рр.) і тоталітарних режимів (1939 – 1990 рр.).Проаналізовано детермінанти етнічної ідентифікації Почаївської лаври на сучасному етапі (1991 р. – початок ХХІ ст.). Виявлено, що після короткотривалих інтенцій керівництва обителі започаткувати процес формування її національної ідентифікації (1991 – 1992 рр.), вона зрештою поступово трансформувалася в потужний центр агрессивного фундаменталістського православ'я, що склало базис антагонізму між етноконфесійною ідентифікацією Почаївської лаври і розгортанням процесів формування і кристалізації національної ідентичності у сучасному вітчизняному соціумі.Доведено, що ідейно-політична риторика Почаївської лаври, спрямована на підтримку окупаційних дій Росії на Сході України свідчить як про колабораціонізм цієї чернечої обителі, так і дезінтегративну та деструктивну роль в ідентифікаційних процесах у сучасній Україні. А також є проявом специфічної почаївської субкультури, яка є особливим різновидом православного фундаменталізму, що наразі розвивається в орієнтації на крайні консервативні групи у середовищі російських, грецьких старостильних, румунських ченців із їх ідеалами культурно-цивілізаційного реваншизму на фоні ескалації антивестерністських настроїв.Набула подальшого розвитку теза, що перебування Почаївського монастиря у юрисдикційному підпорядкуванні Уніатської Церкви (1720 – 1831 рр.) зумовило кардинальні ідейні трансформації його самоідентифікації, зокрема біполяризацію провідних рис. А саме збереження базових засад східного обряду та поступове вкорінення окцидентальних (прозахідних) елементів, запозичених із культово-обрядової практики Римо-Католицької Церкви, що лягли в основу його уніатського інваріанту релігійної ідентичності. Розвинуто твердження, що Почаївська лавра нині – релігійний осередок ідейного впливу країни-агресора, церковний ресурс російської войовничої націоналістичної ідеології, а її керівництво і ченці є активними представниками православного фундаменталізму, націоналізму та імперіалізму, прибічниками не лише «східного вектору» культурно-цивілізаційної парадигми розвитку України, але й радикального сценарію його втілення у життя. Набуло подальшого розвитку судження, що зміна юрисдикційного підпорядкування Почаївської лаври на користь УПЦ можлива за умови проведення у середовищі її ченців відповідної систематичної практичної роботи з формування їхнього внутрішнього запиту і переконаності в необхідності православної помісності як канонічно необхідного способу існування українського православ'я.^UThe dissertation thesis is devoted to the complex of theoretical and practical analysis of the historical role and ethnic identification of the Pochayiv Lavra in the modern Ukrainian society. The dissertation is the first in Ukrainian religious studies to present the philosophical and religious analysis of features of confessional and ethnic identification of the Pochayiv Lavra in its history and correlation of these processes with general features of development of ethnic and religious identity of the Ukrainian society in the end of XVI – the beginning of XXI century. Our study reveals the essential features of the ethnic identification of the Pochayiv monastic centre under the lens of its institutional and jurisdictional transformations of the end of the 16th – the beginning of the 21st century. It outlines the origins and ideological modes of constructing the ethnic identity of the Pochayiv monastery of the end of the 16th – the beginning of the 18th century. We have carried out the analysis of the semantic impulses of self-identification of the Pochayiv monastery in the period of jurisdictional subordination to the Uniate Church (1720– 1831). The ideological concepts of identification of the Pochayiv Lavra in the context of the ethno-confessional policy of the Russian Empire (1831– 1917) are characterized. The dissertation examines narrative models of the Pochayiv Lavra identification in the conditions of religious and church policy of the Second Commonwealth (1918–1939) and totalitarian regimes (1939–1990).Our study aims to analyze the determinants of ethnic identification of the Pochayiv Lavra at the present stage (1991–the beginning of the XXI century). It was found that after short-term intentions of the monastery's leadership to begin the process of forming its national identity (1991–1992), it eventually started to transform into a powerful centre of aggressive fundamentalist Orthodoxy, which formed the basis of antagonism between the ethno-confessional identification of Pochayiv Lavra and crystallisation of national identity in modern domestic society. The obtained results of the dissertation, its basic position and conclusions can be used in theological and religious, philosophical, historical, cultural and sociological research, as well as in writing works of generalizing philosophical and religious works on the history of religion and churches in Ukraine and Volyn. In addition, the facts, conclusions and generalizations presented in the dissertation can be useful in regional ethnography and excursion work. Finally, a number of statements of the dissertation is relevant from the point of view of comprehension of modern ethno-confessional problems of Ukraine by state bodies, churches, religious organizations.It was found out that the Orthodox Church of Ukraine and the Ukrainian Greek Catholic Church put systematic efforts to overcome the negative influences of the Pochayiv Orthodox-fundamentalist subculture through the creation of alternative centres of monastic life and pilgrimage, which have already become the Maniavsky Hermitage and the Univ Lavra. Also, the efforts of the representatives of «open» Kyiv Christianity are focused on the reconstruction and development of their own tradition of ties with the most influential centre of the Orthodox monasticism and pilgrimage today – Mountain Athos.