З'ясовано основні ознаки художньо-публіцистичного підстилю публіцистичного стилю української мови. Досліджено специфіку семантичної структури та функціонування в художній публіцистиці іменникових та дієслівних засобів реалізації категорії оцінки. Оцінне значення розглянуто як компонент лексичного значення слова. Виявлено типові для сучасних українських художньо-публіцистичних виступів групи номінативних одиниць, що є базовими для процесу аксіологічної номінації. Проаналізовано мотиваційні засади аксіологічних переосмислень лексичних одиниць у виділених асоціативно-тематичних полях. Здійснено класифікацію та охарактеризовано семантичні та функціональні особливості оцінних фразеологізмів. Визначено індивідуально-авторські особливості вживання аксіологічної лексики та фразеології. Установлено роль аксіологічної лексики та фразеології у формуванні оцінних ідеологем художньо-публіцистичних виступів сучасних українських письменників.

  Скачати повний текст

Досліджено особливості наголошування іменників у поезії Лесі Українки. Визначено акцентні типи, зіставлено наголошування іменників слововжитку поетеси з мовною нормою кінця XIX - початку XX ст. і сучасною літературною нормою. Досліджено особливості функціонування наголосу як стилістичного засобу, а також як компонента ритміко-інтонаційної побудови поетичних творів Лесі Українки. Проаналізовано процес уніфікації наголосу в акцентних типах. Висвітлено варіантну, а також запропоновану акцентуацію. Проведено акцентуаційний аналіз, що дозволило здійснити характеристику загальних тенденцій акцентуаційних процесів у мові кінця XIX - початку XX ст. Виявлено вплив мови поетеси на кодифікацію українського наголосу. Установлено закономірності тенденції акцентуаційного розвитку іменників.

  Скачати повний текст

Здійснено аналіз акцентуації непохідних іменників бойківських говірок у словозмінній парадигмі. Визначено акцентні типи і підтипи непохідних іменників у досліджуваних говірках, а також зовнішню та внутрішню продуктивність акцентних типів. Розглянуто інтегральні та диференційні риси наголошування непохідних іменників бойківських говірок. Акцентуаційне дослідження проведено на морфологічному рівні з урахуванням словозмінних парадигм і морфемної структури слова. На підставі систематизації та аналізу відповідного матеріалу визначено три акцентні типи з нерухомим наголосом та п'ять акцентних типів з рухомим наголосом. Розподіл іменників за акцентними типами може бути використаний як релевантна ознака зіставного аналізу говірок.

  Скачати повний текст

Розглянуто проблеми сучасного термінознавства, процеси термінологічної міграції, зокрема, функціонування юридичної термінології в англійських економічних текстах (монографічних працях, навчально-методичній літературі, періодичних виданнях та документації). Досліджено генезис англійських юридичних термінів, які вживаються в економічному дискурсі, їх семантичну еволюцію та здійснено їх структурно-словотворчий аналіз. Висвітлено дериваційні моделі термінів-іменників, термінів-прикметників, термінів-дієслів та термінів-словосполучень. Вперше проаналізовано проблему функціонування юридичної термінології в економічному дискурсі, а також семантичного поля юридичної термінології в структурі економічних текстів. На підставі вивчення економічної літератури різних жанрів та використання лексикографічних економічних та юридичних джерел виявлено, що приблизно 73 % усіх юридичних термінів економічного дискурсу стали невід'ємною частиною економічної підмови в зв'язку з їх продуктивним використанням у галузі економічної діяльності та правовим статусом бізнес-операцій.

  Скачати повний текст

Досліджено системні та функціональні характеристики англійських віддієслівних іменників (ВІ), а також відіменникові дієслова (ВД). Зазначено, що існує залежність між частотою ВІ та ВД і поширеністю моделей. Доведено, що кількість реалізованих ядерних моделей ВІ та ВД залежить не від словотвірної групи ВІ та ВД, а від її частоти. Визначено діагностуючі лексико-семантичні групи (ЛСГ) ВІ, які характерні для певного словотвірного типу.

  Скачати повний текст

Проаналізовано імена та прізвища переселенців з Польщі на територію Тернопільщини. Встановлено обсяг онімної та апелятивної лексики, що відображено в основах досліджуваних прізвищ, розкрито роль різних класів цієї лексики у творенні проаналізованих прізвищ. Словотвірно-структурний аналіз прізвищ переселенців на Тернопільщину дозволив встановити, що усі вони виникли в результаті двох способів деривації - лексико-семантичного, який виявився домінуючим у процесі творення досліджених прізвищ, і морфологічного. Охарактеризовано власні імена переселенців, що дає змогу визначити основні особливості іменникa. За результатами дослідження імен і прізвищ переселенців показано, що, маючи регіональні особливості, вони (імена та прізвища) є частиною загальноукраїнського анропонімікону.

  Скачати повний текст

Проаналізовано антропонімійні (одно-, дво-, три- та чотиричленні) й антропонімійно-апелятивні іменування для ідентифікації осіб чоловічої статі Житомирщини XVI - XVII ст. Виділено продуктивні та непродуктивні антропонімні моделі, формули ідентифікації нижчих і вищих верств населення. Визначено склад чоловічого антропонімікону, а саме: християнські імена, їх фонетичні та словотвірні (повні, усічені, усічено-суфіксальні та суфіксальні) варіанти, слов'янські автохтонні (композитні, відкомпозитні) імена. Проведено кількісні підрахунки іменника. Виділено найуживаніші, поширені, маловживані та рідкісні імена. Установлено онімну й апелятивну лексику, відображену в основах прізвищевих назв. Виконано порівняння різних класів онімів і апелятивів під час створення прізвищевих назв представників соціальних низів і верхів.

  Скачати повний текст

Дисертацію присвячено дослідженню семантичної категорії аспектуальності у структурі імен дії. Встановлено, що девербативи є периферійними компонентами функціонально-сематичного поля аспектуальності на підставі наявності в них імпліцитних аспектуальних ознак та певних залишкових маркерів виду. Аспектуальна семантика девербативів - це результат взаємодії імпліцитно і експліцитно успадкованих дієслівних властивостей мотиватора, набутих граматичних та структурних особливостей іменника, а також аспектуально-релевантних контекстуальних ситуацій їхнього вживання.

  Скачати повний текст

Розв'язано теоретичні та практичні проблеми, які стосуються системного вивчення поетичних конструкцій з семантичним зсувом. Розкрито суть поняття семантичного зсуву й атрибутивної конструкції з семантичним зсувом. Побудовано класифікації цих конструкцій у взаємозв'язку з певними критеріями. Наведено номенклатуру моделей конструкцій з семантичним зсувом та проаналізовано їх окремі компоненти (прикметники, дієприкметники, іменники).

  Скачати повний текст

Розглянуто афіксальні віддієслівні іменники на позначення дії крізь призму взаємодії структурних, словотвірних і семантичних чинників, яке сприяє поглибленню рівня розробки семантико-орієнтованої дериватології. Надано структурно-семантичну характеристику твірної бази, афіксів і похідних віддієслівних іменників на позначення дії. Висвітлено питання внутрішньої валентності, парадигматичних і синтагматичних зв'язків похідних іменників семантичної категорії дії. Розкрито механізм встановлення семантичних відношень між похідними іменниками на позначення дії. Проаналізовано семантичну структуру та функції афіксів віддієслівних іменників на позначення дії. Виділено типи й ознаки словотвірного значення віддієслівних іменників на позначення дії, яке входить до складу лексичного значення. Описано механізми формування лексичного значення.

  Скачати повний текст

Долсіджено валентнісні властивості іменника як частини мови та виявлено спільні та відмінні риси непохідних морфологічних одиниць і відад'єктивних утворень. Охарактеризовано структурно-семантичні особливості відприкметникових іменників та їх вплив на формування валентності деад'єктивів. Вперше висвітлено валентнісні властивості відад'єктивних іменників з урахуванням їх структурних і лексико-семантичних особливостей. Виявлено специфіку валентної та невалентної сполучуваності відад'єктивних іменників. Встановлено особливості синтаксичних зв'язків та семантико-синтаксичних відношень деад'єктивів з власними поширювачами у порівнянні з валентнісними ознаками інших іменників, зокрема непохідних.

  Скачати повний текст

Дисертацію присвячено питанням варіантності відмінкових закінчень іменників у сучасній українській мові. У роботі відтворено складний процес взаємодії варіантних закінчень іменників у різні періоди функціонування української мови, встановлено нові закономірності й тенденції в розвитку варіантності відмінкових закінчень іменників, що почали простежуватися або вже чітко сформувалися в 90-х роках нашого століття.

  Скачати повний текст

Проаналізовано взаємодію граматичного значення й граматичної форми, а також явища асиметрії та варіантності у вираженні лексико-граматичної категорії роду іменника в українській мові, яка має вияв через невідповідність граматичного значення граматичній родовій формі в іменників - назв осіб за професією, посадою, званням, прізвищах іменникового типу, через граматичну полісемію іменників спільного роду, варіантність родових форм та граматичну синонімію іменників-неістот.

  Скачати повний текст

Обгрунтовано теоретичні засади функціональної взаємодії словотворчих засобів з семантико-синтаксичною функцією суб'єкта. Проаналізовано основні підходи щодо тлумачення понять словотвірної синонімії та словотвірної варіантності в українському мовознавстві, вказано на безпідставність класифікації спільнокореневих синонімів як словотвірних варіантів. З'ясовано семантичну специфіку діяча та носія стану, особливості їх словотвірної реалізації, встановлено потенціал корелятивних словотворчих суфіксів на позначення суб'єкта дії та суб'єкта стану, визначено межі їх функціонального зближення. Розмежовано синонімічні та псевдосинонімічні відношення між словотворчими суфіксами іменників, встановлено основні тенденції у розвитку синонімії та варіантності словотворчих суфіксів іменників - назв діяча та носія стану. Надано практичні рекомендації щодо доцільності вживання синонімічних іменникових суфіксів, враховуючи нові тенденції їх функціонування у сучасній українській літературній мові.

  Скачати повний текст

Вивчено структурні і семантичні типи безафіксних віддієслівних іменників у середньоверхньонімецькій та сучасній німецькій мові. Встановлено, що безафіксний віддієслівний словотвір іменників німецької мови охоплює дві моделі: субстантивацію інфінітива та субстантивацію дієслівної основи. Доведено, що до процесу субстантивації інфінітива залучаються майже усі морфологічні та структурні типи середньоверхньонімецьких дієслів, найбільш активними є слабкі перехідні кореневі лексими. Визначено, що у сучасній німецькій мові зростає активність слабких, модальних, неперехідних дієслів, а також дієслів з відокремлюваними префіксами. Досліджено, що у процес субстантивації дієслівної основи у середньоверхньонімецькій мові іменники чоловічого роду утворюються, як правило, від сильних дієслів та основ з відокремлюваними префіксами; середнього роду - від сильних дієслів та основ з невідокремлюваними префіксами; під час утворення іменників жіночого роду активними є слабкі дієслова та основи з відокремлюваними префіксами. Простежено, що на сучасному етапі зростає словотвірна активність сильних дієслів та мотивуючих основ з відокремлюваними префіксами у відношенні до дериватів чоловічого роду; слабкі кореневі дієслова та основи з відокремлюваними префіксами утворюють, частіше за все, іменники жіночого роду; слабкі та кореневі твірні основи - іменники середнього роду. Продуктивним засобом щодо утворення подібних іменників на обох зрізах виступає зміна голосного кореня, а саме аблаут. Встановлено, що у новій сучасній мові питома вага іменників з абстрактною семантикою нижча за середньоверхньонімецький показник, в той час як зростає частка імен з конкретним значенням, що характеризує дану модель як продуктивну у відношенні щодо абстрактних і конкретних іменників на обох зрізах.

  Скачати повний текст

Вперше досліджено типи мотивації віддієслівних іменників сучасної української мови у контексті вивчення когнітивного підгрунтя їх творення. Охарактеризовано різновиди пропозиційно-диктумної мотивації українських девербативів-іменників. Визначено механізми асоціативно-термінальної мотивації досліжуваних номінативних одиниць з урахуванням зв'язків реципієнтних і донорських концептосфер у процесі метафоричної аналогізації. Визначено когнітивне підгрунтя мотивації вторинних метафоричних і метонімічних значень українських віддієслівних іменників-полісемантів.

  Скачати повний текст

Вперше проведено системне вивчення зон зв'язків словоформ у реченні на матеріалі українських текстів. Зоною зв'язків словоформи (ЗЗС) визначено ту частину речення, на яку поширюються синтаксичні зв'язки словоформи. Із використанням об'єктивних формальних методів експліковано типові моделі ЗЗС й описано їх суттєві характеристики, на базі яких показано дію законів переваги та простоти: для кожного класу слів можна визначити велику кількість коротких/простих моделей ЗЗС, тоді як довгі/складні моделі сукупно складають невелику частину від загальної кількості моделей. Серед моделей ЗЗС іменника, які мають однакову довжину, у межах певної опозиції опорного іменника виявлено кілька (від однієї до чотирьох) типових моделей, які кількісно переважають решту моделей. Виявлено, що у межах кожної моделі ЗЗС, встановленої для певної визначеної позиції опорного іменника, існує одна або дві типові схеми. На підставі статистичного аналізу розподілу синтаксичних зв'язків у реченнях довжиною 6 - 14 слововживань зафіксовано взаємозв'язок між позицією, яку займає елемент у реченні, та кількістю зв'язків цього елемента речення. Показано, що в реченні кожної конкретної довжини існують відрізки, які з найбільшою ймовірністю характеризуються високою синтаксичною спаяністю. Виявлено закономірність у ймовірнісному розподілі сил спаяності елементів у реченні: з імовірністю 50 % сила спаяності між першим і другим елементами речення дорівнюватиме двом. Встановлено, що для речень довжиною 6 - 14 слововживань взаємозв'язок між довжиною речення та середнім значенням загальної кількості зв'язків, наявних у ньому, виражається функцією y = 3x - 4. Підтверджено гіпотезу про можливість створення лексико-тематичної моделі дискурсу на основі блоків спаяності елементів речення. Доведено, що упорядковані в лексико-тематичну модель лексико-семантичні варіанти адекватно відображають тематичну спрямованість проаналізованого дискурсу.

  Скачати повний текст

На рівнях абстрактної граматичної системи мови і функціонування граматичних одиниць у складі висловлювання проведено комплексне дослідження чинників, що обумовлюють внутрішньокатегоріальні заміни числових форм іменника в англо-українському перекладі художніх прозових творів, а також визначають числову форму англійського субстантива групи singularia tantum у мові перекладу у випадку, якщо його україномовний відповідник може вживатись в обох числових формах. Встановлено, що внутрішньокатегоріальні заміни форм числа іменника в англо-українському перекладі простежуються у контекстах транспозиції та нейтралізації його числових форм. Систематизовано та описано контексти транспозиції та нейтралізації числових форм англійського іменника в українському перекладі, а також їх типи та підтипи на підставі денотативного статусу іменникової групи. Розкрито вплив синтаксичної структури речення та словосполучення на вибір числового оформлення англійських та українських субстантивів у складі певних синтаксичних структур. Виявлено й охарактеризовано контексти транспозиції та нейтралізації числових форм англійського іменника в українському перекладі на базі синтаксичних чинників.

  Скачати повний текст

Досліджено лексико-граматичну систему турецької мови, побудовано теоретичні схеми для словозмінних класифікацій турецької лексики та їх реалізації для лексико-граматичного класу турецького іменника. Проаналізовано ефекти нечіткості, які виникають у процесі визначення окремих лексико-граматичних класів турецької мови. Запропоновано використовувати формалізм теорії нечітких множин для побудови нечітких граматичних станів, що дозволяє враховувати виявлені неоднозначності. До наукового обігу введено поняття А-еквівалентності на множині турецьких слів, за допомогою якого інваріантним способом розроблено словозмінну класифікацію лексики. Систематизовано морфологічні процеси словозміни, виведено повний набір словозмінних формул, за допомогою яких побудовано замкнену словозмінну класифікацію турецького іменника, у межах якої виділено тринадцять словозмінних класів. Для кожного класу побудовано відповідні афіксальні комплекси, на базі яких створено лінгвістичні алгоритми словозміни турецького іменника. На підставі вивчення морфонологічних процесів в основі слів удосконалено словозмінну класифікацію шляхом виділення 31-го підкласу у восьми словозмінних класах. Для верифікації авторської теорії створено два комп'ютерних інструментальних лексикографічних комплекси - тлумачного та граматичного словників турецької мови, які рекомендовано використовувати для проведення досліджень, укладання нових словників, а також у навчальних процесах.

  Скачати повний текст

Проаналізовано граматичну специфіку українського законодавства. Розкрито проблемні питання лінгвістики законодавчих текстів. Висвітлено різні погляди на статус мови законодавства, що кваліфікується як окремий функціонально-стильовий різновид офіційно-ділового стилю сучасної української літературної мови, виявлено типові риси стилю мови сучасного закону. Увагу приділено дослідженню віддієслівних іменників, що активно функціонують у даних текстових масивах, граматичної категорії стану дієслова (пасивні конструкції), грамеми теперішнього часу, похідних прийменників, сполучників і сполучних слів. Охарактеризовано словосполучення в мовній організації текстів законодавства (словосполучення термінологічного характеру, інфінітивні сполуки), речення (просте, складне, порядок слів, структури з однорідністю, вставлені конструкції). Зазначено, що указані морфолого-синтаксичні категорії найповніше висвітлюють сутність специфіки мови законодавства як особливого функціонально-стильового різновиду офіційно-ділового стилю сучасної української мови.

  Скачати повний текст