Проведено дослідження тем епоха й людина в контексті аналізу екзистенціальної парадигми у прозовій і поетичній творчості українських письменників-емігрантів періоду ДіПі (І. Багряного, Т. Осьмачки, Д. Гуменної, Ю. Косача, В. Петрова-Домонтовича, О. Стефанович, Є. Маланюка, В. Лесича, М. Ситника, О. Зуєвського, Ю. Клена). Розглянуто світоглядні, аксіологічні, естетичні концепції розвитку української літератури, на яких базується художній та інтелектуально-світоглядний дискурс повоєнного періоду. На підставі вивчення "категорій-екзистенціалів", провідних екзистенційних мотивів, екзистенціалістських концептів та ідей, характерних для творчості українських письменників-емігрантів, розкрито теми епохалюдина та пов'язану з нею проблематику у контексті розвитку художньо-філософської парадигми в літературі періоду ДіПі. Виявлено актуалізацію традицій літературного філософування в національному письменстві, досліджено його зв'язки з європейськими та світовими літературами.

  Скачати повний текст

Визначено зміст, основні форми та художньо-етичні функції категорій "добро", "зло" та досліджено духовність дійових осіб у драматургії В.Винниченка. Проаналізовано перехід дійових осіб п'єс і драматурга від особистісних і соціальних позицій щодо розуміння та тлумачення добра, зла та духовності до загальнолюдських, досліджено їх етико-духовну еволюцію. Запропоновано нову періодизацію драматургічної творчості В.Винниченка на підставі визначення ролі добра та зла у творах письменника. Охарактеризовано основні етапи його творчої діяльності. З'ясовано, що на першому етапі (1909 - 1916 рр.) домінують відвертий натуралістично-соціологічний тип мислення та протистояння ослабленої "старої" моралі й етики з іще непевними "новими їх варіантами", а звернення дійових осіб і автора до найглибшлих основ загальнолюдських цінностей лише зароджується. Встановлено, що на другому етапі (1918 - 1830 рр.) творчості В.Винниченка повністю домінують постійні та глибокі пошуки дійовими особами й автором національних, загальносуспільних і загальнолюдських інтерпретацій добра та зла, зло- та добротворень. Доведено, що другий період творчості В.Винниченка характеризується значним ускладненням способів вираження змісту, форм і функцій даних цінностей у житті особи, громади або соціуму, суспільства та людства.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Наведено психоаналітичне тлумачення творчої особистості Т. Осьмачки у контексті епохи більшовицького загарбання України, проаналізовано психобіографічні проекції творчості письменника. З'ясовано, що більшовизм шляхом придушення націотворчої традиції та насадження модерного космополітичного світу, сформував унікальний психологічний матеріал для розуміння феномену національної творчості за умов тотальних репресій. Виявлено, що для Т. Осьмачки українська соціальна катастрофа стала головною проекцією для творчості як виходу з катастрофічного пригнічення, у творах митця виражено глибинне українське бажання подолати знецінення націотворчого процесу. Встановлено, що проза Т. Осьмачки тісно пов'язала суб'єктивну психіку та соціум, повною мірою виразила ситуацію, в якій соціальна несвобода викликає захисну агресію у формі правдивого слова. Виділено основні мотиви творчості Т. Осьмачки - танатичні та демонічні як засоби відображення людської деструктивності. Доведено, що травматичний більшовицький соціум негативно позначився на психології творчості українського письменника, провідною установкою його прози стала психологія жертви, вербалізована бунтівною образністю.

  Скачати повний текст

Комплексно досліджено історичну прозу Ю. Косача. На тлі громадсько-політичного та культурного життя Західної України й еміграції доби міжвоєння показано процес формування та розвитку письменника. На основі авторської концепції історичної прози й у контексті українського літературного процесу художні твори Ю. Косача вивчено на трьох визначальних рівнях: ідейно-тематичному, персонажному та поетикальному (жанру, сюжету, композиції). Розглянуто доробок Ю. Косача як цілісне художнє явище. З використанням системного підходу виявлено співвіднесеність традиції та новаторства у творчості письменника, а також характерні особливості його індивідуального стилю. З'ясовано місце та роль Косача-прозаїка в історії української літератури.

  Скачати повний текст

Досліджено виховні аспекти творчості У. Самчука, його педагогічні погляди та просвітницьку діяльність. Проаналізовано становлення У. Самчука як просвітителя, громадського діяча. З'ясовано умови й особливості формування його світогляду. На підставі аналізу творів письменника розкрито проблему взаємозв'язку національного виховання та мети життєдіяльності, свободи та відповідальності особистості, патріотичного виховання та розвитку національної свідомості. Досліджено вплив української етнопедагогіки на творчість У. Самчука. Обгрунтовано значення його педагогічної спадщини для сучасності. Проаналізовано проблему виховного, духовного та гуманістичного потенціалу творчості У. Самчука для формування та розвитку особистості та духовності нації, її роль і місце у навчально-виховному процесі.

  Скачати повний текст

Комплексно досліджено поетичну спадщину О.Ольжича в аспекті її суб'єктивної організації, розглянуто засоби вираження авторської свідомості-чуттєвості. Обгрунтовано твердження про неперехідну вагомість категорії ліричного героя, його характеру як духовно-психологічного креативного центру суб'єктної сфери. Вперше досліджено засоби творення художньої цілості на поетологічному рівні. Проаналізовано особливості втілення категорій ліричного героя, його характеру, їх еволюції та взаємозв'язку з образом власне автора у суб'єктній сфері лірики та ліро-епосу О.Ольжича. Розглянуто засоби художнього втілення "естетики чину", досліджено особливості ідеостилю Ольжича-поета, його світовідчуття, висвітлено історичний, літературний і філософський контексти творчості митця.

  Скачати повний текст

Проаналізовано інтертекстуальність творчого доробку Н.Королеви. Виявлено й охарактеризовано чотири базові джерела її творів та визначено єдиний метатекст прози. Проведено системне дослідження художніх текстів письменниці, а також наявного в них автокоментаря. З'ясовано принципи використання сакральних (Святого Письма, агіографії), апокрифічних, історичних текстів, усних легенд і переказів як протекстів. Розкрито спільні та відмінні аспекти понять "легенда" та "переказ". Розглянуто особливості літературного та релігійного контекстів творчості авторки. Проаналізовано структурні та сюжетні особливості агіографії, що відрізняють її від інших жанрів. Сформульовано визначення поняття "агіографічний твір".

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Проведено дослідження лінгвокультурем в українській соціально-психологічній прозі першої половини XX ст. на матеріалі художніх творів І. Багряного, Г. Журби, У. Самчука. Визначено теоретичні засади вивчення лінгвокультурем у соціально-психологічній прозі першої половини XX ст. Розкрито сутність понять "лінгвокультурема", зроблено розмежування понять "лінгвокультурема" та "лінгвокультурний концепт". Визначено принципи та методи дослідження лінгвокультурем (лінгвокультурологічного поля, лінгвокультурологічної інтерпретації), описано мову української соціально-психологічної прози як джерельну базу лінгвокультурологічного дослідження. Виділено лексико-семантичні особливості лінгвокультурем-вербалізаторів концептосфер людина - суспільство та людина - культура в українській соціально-психологічній прозі. Класифіковано лінгвокультуреми за типом лінгвокультурної інформації. Узагальнено семантико-стилістичні особливості лінгвокультурем у парадигмах авторської мовотворчості І. Багряного, Г. Журби та У. Самчука, розкрито їх стилістичні функції у художній прозі.

  Скачати повний текст

Проаналізовано критичну рецепцію прозової спадщини письменника, з'ясовано стильову еволюцію новелістики митця, її проблематику та основні мотиви. Визначено своєрідність фрагментарної прози Б. Лепкого, його новаторство в освоєнні художніх засобів і прийомів імпресіоністичної манери письма. Досліджено лірико-імпресіоністичне начало та стильовий синкретизм повістей письменника з життя західноукраїнської інтелігенції. Виявлено риси індивідуального креаційного новаторства письменника на рівні поетики та проблематики.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Вивчено поетичний ідіостиль та власні назви як його потужного складника. Здійснено лінгвістичний аналіз оригінального поетичного ідіолекту Є. Маланюка, встановлено та систематизовано лексико-семантичні та функціонально-стилістичні особливості онімних домінант та відповідних периферійних зон у творчості поета. Поглиблено відомості про роль власних назв у поетичних текстах видатних українських письменників, розкрито роль онімікону в ідіолектному комплексі, зроблено висновки про необхідність урахування власних назв в процесі визначення ідіолектної специфіки. Зазначено, що матеріал дослідження ілюструє еволюційну динаміку авторської ономатворчості, встановлення глибинних психолігвістичних і культурологічних особливостей, відбитих у семантиці власних назв, що дає підстави для деталізації та доповнення певних теоретичних положень літературної та когнітивної ономастики та подальшого розвитку ономастичних досліджень.

  Скачати повний текст

На матеріалі творів Г. Газданова, Б. Поплавського та В. Яновського проведено всебічний аналіз основних структурних елементів (топосів, мотивів, міфологічних структур, оціночних компонентів, прийомів, типів героїв), що формують у їх прозі специфічну надтекстову єдність - паризький текст. Стверджено, що центром для паризького тексту досліжених творів є міф про Париж як втілення духовної свободи, пов'язаний з внутрішнім світом героїв. Література митців молодшого покоління зумовила розширення переліку топосів паризького тексту (пансіону, мансарди, монпарнаської кав'ярні, російського кабаре) та засобів їх репрезентації, а також породжує специфічні типи героїв (російський монарно, жебрак, фланер). Доведено, що образ Парижа у прозі Г. Газданова, Б. Поплавського, В. Яновського відтворено у аспекті метафізичної проблематики (подорож Парижем як шлях у простір "душевного міста"), паризький текст відіграє роль універсального засобу концепіювання екзистенційної картини світу, представленої у творчості молодшого покоління у контексті образів міської цивілізації.

  Скачати повний текст

Розкрито специфіку української еміграційної драматургії середини ХХ ст. Проаналізовано п'єси О. Бабія, І. Багряного, Л. Коваленко, Ю. Косача, І. Костецького, І. Чолгана, А. Юриняка в контексті традицій національної літератури та філософсько-мистецьких впливів у західноєвропейській культурі. Досліджено проблеми абсурдності людського існування, безгрунтів'я. Визначено поетикальні особливості драм, зокрема, авторських жанрових рішень, способів зображення образів дійових осіб, ролі ремарок, сюжетно-композиційної організації творів.

  Скачати повний текст

Висвітлено питання проблемно-тематичної й ідейно-естетичної наповненості конфлікту, його зв'язків з жанром, композицією та драматичною дією. Зафіксовано перевагу внутрішнього конфлікту над зовнішнім, його психологізацію, змінює композицію творів. Розглянуто особливості характеротворення посередництвом ремарки, монологу та діалогу в драматичних творах першої половини ХХ ст.

  Скачати повний текст

Проведено комплексний аналіз понад 1 300 одиниць оказіональної лексичної номінації, зафіксованих у поетичному лексиконі В. Барки. Уперше досліджено семантику та текстове призначення авторських новотворів як характерних ознак ідіостилю поета - одного з найпродуктивніших українських експериментаторів у галузі індивідуально-авторського словотвору. Визначено специфіку лексичних інновацій В. Барки. Досліджено ключові поняття та слова-символи у поетичній картині світу поета. Розкрито прагматичний потенціал новотворів, проаналізовано його вплив на створення та розуміння значень інновацій. Висвітлено номінативну, стилістичну, експресивну та текстотвірні функції новотворів. Проаналізовано основні здобутки української письменницької лексикографії XX - XXI ст. Уперше з використанням методів математичної статистики виявлено основні тенденції у словотворчій практиці В. Барки. Розроблено теоретичні засади укладання різножанрових словників авторських лексичних новотворів поета.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Досліджено поезію Ю. Тарнавського у контексті її екзистенційної наснаженості. Висвітлено еволюцію проблематики, систематизовано й описано найважливіші елементи концептуального поля 'людина' в авторській поетичній картині світу. З'ясовано значний екзистенційний потенціал дослідженого матеріалу. Екзистенційні мотиви, які визначають одну з домінант творчості українсько-американського письменника та взаємопов'язують його твори, мають евристичний характер, а не виконують функцію ілюстрацій заздалегідь визначених ідей. Еволюцію творчості Ю. Тарнавського позначено тенденцією до звільнення образу людини від раціонального, тяжінням до підкреслення нераціонального у людській природі.

  Скачати повний текст

Системно досліджено творчість Т. Осьмачки у контексті експресіонізму й екзистенціалізму. З урахуванням факту, що творчий набуток письменника належить до "повернутої" спадщини, проаналізовано рецепцію творчості митця материковою (1920-х рр.) й еміграційною критикою. Охарактеризовано стан її вивчення сучасним вітчизняним літературнознавством. Зазначено про неоднозначність наукової думки щодо сприйняття Осьмачки-людини та митця й актуалізовано психоаналітичні підходи до вивчення творчої індивідуальності письменника, що посилило увагу до його літературно-критичної спадщини. Проаналізовано етстетичні та світоглядні засади митця. Розглянуто питання формування експресіоністичної свідомості в Україні. Охарактеризовано творчість П. Тичини та М. Бажана 1920-х рр. у контексті поетики експресіонізму. Досліджено домінанти стилю поетичної та прозової спадщини Т. Осмачки та доведено, що вони повною мірою відповідають естетико-філософським параметрам експресіонізму та мають виразно націнальну специфіку. Спостережено стильовий синкретизм митця, зокрема, поєднання елементів поетики експресіонізму, символізму, неокласицизму, сюрреалізму. Проаналізовано екзистенційну суть творчості Т. Осьмачки. Простежено органічність у стилі письменника національних і європейських культурних традицій.

  Скачати повний текст