Розглянуто теоретичні та методичні питання справляння плати за спеціальне використання деревини в процесі рубок головного та проміжного користування лісом в межах лісової політики, що спрямована на розвиток сталого лісового господарства на принципах ринкової економіки. Проаналізовано ведення лісового господарства України, витрати на відтворення та охорону лісових ресурсів та внесення кореневих платежів до державного та місцевого бюджетів. Виявлено вплив найбільш значущих еколого-економічних чинників на рівень собівартості заготівлі круглих лісоматеріалів. За результатами проведених розрахунків одержано робочі економетричні моделі визначення нормативів кореневої плати за деревину, що базуються на рентних показниках. Проаналізовано політику України щодо лісового господарства, окреслено систему складових, введення яких є необхідним у процесі його реформування. Визначено місце кореневих платежів у цій системі.

  Скачати повний текст

Розроблено багаторівневу ієрархічну структуру Державної мережі моніторингу польотної інформації, яка заснована на організації віртуальної приватної мережі, застосування якої дозволяє здійснювати обмін інформацією між видаленими сайтами негайно. Встановлено, що за цього зберігається висока надійність і безпека, підвищується захищеність трафіку, забезпечується достатня гнучкість за розширення мережі. Визначено метод вибору оптимального числа фрагментів пакету за розподіленої передачі, який передбачає не лише підвищення швидкості передачі, але і безпеку обміну даними, їх цілісність і конфіденційність. Виконано розрахунки кількісних характеристик виграшу у ймовірності успішної передачі фрагментованих пакетів. Показано, що уточнена модель процесу фрагментації, порівняно з попередніми методиками, дозволяє підвищити точність визначення діапазону оптимальних розмірів фрагментів. Надано метод оцінювання характеристик і побудови багаторівневої системи захисту, який є більш ефективним для запобігання несанкціонованому використанню комп'ютерних систем і мережних сервісів, ніж існуючі детерміновані методи.

  Скачати повний текст

Проаналізовано сучасну суспільно-політичну лексику української мови, з'ясовано зміст понять публіцистичного стилю, політичного дискурсу, суспільно-політичної лексики та суспільно-політичної термінології. З урахуванням парадигматичних та синтагматичних відношень між словами суспільно-політичного шару лексики здійснено тематичну класифікацію мовних одиниць. Визначено напрямки їх семантико-функціонального розвитку, описано механізми мовних змін (актуалізації, переконотації, функціонування семантично переосмислених слів). Виконано аналіз модифікацій структури значення суспільно-політичних лексем (розширення та звуження семантичного обсягу слів). Обгрунтовано значущість ролі метафор у політичній комунікації, яка полягає у здатності їх поняттєвих сфер-джерел сприяти розумінню політичних процесів. Описано способи експлікації соціально-ідеологічної оцінки.

  Скачати повний текст

Розглянуто розвиток теоретичних, методичних і прикладних засад ефективного управління науково-освітніми міжнародними проектами в системі державної інноваційної політики України. Уточнено понятійний апарат за даною тематикою, розкрито сутність науково-освітніх міжнародних проектів як засобу реалізації програм міжнародного співробітництва, досліджено підходи до визначення сутності та структури реалізації державної інноваційної політики. Теоретико-методичні дослідження дозволяють обгрунтувати роль міжнародного співробітництва в забезпеченні інноваційного розвитку національної економіки. Проаналізовано основні показники інноваційної діяльності в Україні, досліджено методичні підходи до оцінки ефективності науково-освітніх міжнародних проектів, встановлено особливості управління проектами на різних фазах та етапах їх життєвого циклу. Виявлено ендогенні й екзогенні чинники ефективного впровадження та визначено основні напрями підвищення ефективності управління науково-освітнім міжнародним співробітництвом в системі державної інноваційної політики.

  Скачати повний текст

Встановлено закономірності формування фазового складу, структури та властивостей квазікристалічних сплавів (КС) системи Al - Cu - Fe у процесі реакційної дифузії (РД) галію за нормальних умов та на підставі термобаричної та лазерної обробки (ТЛО). Встановлено, що масоперенос Ga в КС, що розвивається за типом РД за нормальних умов і під час термобаричної обробки, є багатостадійним процесом, який включає формування острівців кристалічної фази Al - Cu - Fe - Ga (х-фази) на поверхні розділу "сплав - Ga" за умов перебудови квазікристалічної і-фази, а також латеральне зростання кристалічної х-фази, нормальне зростання шару кристалічної х-фази, відновлення вихідної квазікристалічної і-фази у приповерхневих шарах сплаву в процесі ізотермічної витримки з формуванням остаточної трьохшарової структури сплаву. Показано принципову можливість керування структурою, фізико-механічними й електричними властивостями КС системи Al - Cu - Fe шляхом цілеспрямованої зміни структурних співвідношень квазікристалічних і кристалічних фаз у процесі виготовлення, термобаричної та лазерної обробок за умов різних режимів.

  Скачати повний текст

В сучасних умовах розвиток економіки, соціальної сфери та інших суспільних інститутів будь-якої країни залежить від впровадження нових ефективних, економічних та науково обґрунтованих технологій, організаційно-технічних рішень виробничого, адміністративного, комерційного або іншого характеру, які ми звикло називаємо інноваціями. Виокремлено основні підходи до розуміння правової природи інновацій, якими є статичний та динамічний підхід. Погоджуючись із позицією, за якою об’єкт інноваційної діяльності є результатом цієї діяльності, автор зауважує помилковість думки про охоплення поняттям інновації обидвох цих елементів. Доведено, що правильне розуміння природи інновацій може бути вироблене після аналізу співвідношення між інновацією та інноваційною діяльністю із урахуванням поняття інноваційного продукту. Обгрунтовано, що інноваційна діяльність проходить певні етапи, які можна назвати інноваційним циклом. Першим етапом є, звісно, здійснення певної інтелектуальної, творчої діяльності, яка спрямована на вироблення нових або вдосконалення існуючих технологій, продуктів або послуг та їх об’єктивацію. Для того, щоб ідея, яка є формою інтелектуальної діяльності людини та існує виключно у її свідомості, стала об’єктом правовідносин, вона повинна отримати зовнішній вираз та стати доступною для сприйняття іншими особами. Заявлено, що результатом здійснення першого етапу інноваційної діяльності є створення інновації. Тоді цикл інноваційної діяльності переходить на другий етап, під час якого створена інновація впроваджується у виробництво чи у соціальну сферу, в результаті чого вже утворюється інноваційний продукт. Тобто цикл інноваційної діяльності можна умовно зобразити: діяльність – результат (інновація) – діяльність – результат (інноваційний продукт). Доведено, що термін «об’єкт інновацій», який часто вживається у науковій літературі, є некоректним, оскільки сама інновація вже є об’єктом – результатом інтелектуальної, творчої діяльності людини, доступним для сприйняття, тому він буде означати «об’єкт об’єкта». Категорію об’єкта можна розглядати лише в контексті об’єкта інноваційної діяльності, а також об’єкта договорів інноваційного характеру. Запропоновано визначення інновації – це результати наукової, науково-технічної та іншої інтелектуальної творчої діяльності, які є новими, об’єктивно вираженими та придатними для впровадження у виробництво або інші соціальні сфери з метою отримання економічного, соціального або екологічного ефекту. Обґрунтовано, що інноваційна діяльність характеризується такими основними ознаками: вона спрямована на використання та комерціалізацію результатів наукових досліджень і розробок у виробництві і соціальній сфері (при цьому вона може бути пов’язаною із одержанням прибутку, а може мати на меті покращення соціальної сфери та досягнення іншого соціального або екологічного ефекту); її об’єктом виступають нематеріальні блага – результати інтелектуальної діяльності (результати наукових досліджень та розробок), які доводяться до стану інноваційного продукту та впроваджуються як інновації; вона спрямована як на створення, так і на впровадження та комерціалізацію результатів наукових досліджень та розробок. Запропоновано визначити інноваційну діяльність як діяльність, що спрямована на створення інновацій, їх впровадження та комерціалізацію у виробництво або інші соціальні сфери з метою створення інноваційного продукту. Зазначено, що цивільно-правовий договір перестав виконувати лише функцію юридичного факту як підстави виникнення правовідносин, самого правовідношення та документа, а займає важливе місце в архітектурі джерел правового регулювання інноваційної діяльності. Договір є джерелом правового регулювання локального характеру, ефективним правовим засобом визначення прав та обов’язків сторін, зокрема у сфері інноваційної діяльності. Цивільно-правовий договір виступає ефективним джерелом правового регулювання відносин учасників інноваційної діяльності в усіх формах та на усіх стадіях її здійснення: при юридичній регламентації відносин сторін у сфері інноваційної діяльності, при здійсненні сторонами такої діяльності їх прав та виконанні обов’язків, а також при захисті прав та інтересів суб’єктів інноваційних відносин. Запропоновано визначення договору інноваційного характеру, яким є домовленість двох або більше сторін, на підставі якої виникають, змінюються або припиняються їх права та обов’язки у сфері інноваційної діяльності. Обґрунтовано, що договори, на підставі яких створюється об’єкт права інтелектуальної власності з метою його подальшого впровадження у виробництво або соціальну сферу для отримання вищого прибутку або досягнення соціального чи екологічного ефекту, слід відносити до договорів інноваційного характеру. Незважаючи на різноманітність договорів у сфері інноваційної діяльності та на те, що всі вони за своєю правовою природою є цивільно-правовими договорами, можна із впевненістю ствердити, що цій групі договорів притаманна єдність і взаємозв'язок, які обумовлюють виділення^UIn modern conditions, the development of the economy, social sphere and other social institutions of any country depends on the introduction of new effective, economic and scientifically based technologies, organizational and technical solutions of a production, administrative, commercial or other nature, which we usually call innovations. The main approaches to understanding the legal nature of innovations are singled out, which are static and dynamic approaches. Agreeing with the position that the object of innovative activity is the result of this activity, the author notes the fallacy of the idea that the concept of innovation encompasses both of these elements. It is proven that a correct understanding of the nature of innovation can be developed after analyzing the relationship between innovation and innovative activity, taking into account the concept of an innovative product. It is well-founded that innovative activity goes through certain stages, which can be called an innovation cycle. The first stage is, of course, the implementation of certain intellectual, creative activities aimed at developing new or improving existing technologies, products or services and their objectification. In order for an idea, which is a form of intellectual activity of a person and exists exclusively in his mind, to become an object of legal relations, it must receive an external expression and become available for perception by other persons. It is stated that the result of the implementation of the first stage of innovation activity is the creation of an innovation. Then the cycle of innovative activity moves to the second stage, during which the created innovation is introduced into production or into the social sphere, as a result of which an innovative product is already formed. That is, the cycle of innovative activity can be conventionally depicted: activity - result (innovation) - activity - result (innovation product). It is proved that the term "object of innovation", which is often used in scientific literature, is incorrect, since the innovation itself is already an object - the result of intellectual, creative activity of a person, available for perception, therefore it will mean "an object of "object". The object category can be considered only in the context of the object of innovative activity, as well as the object of contracts of an innovative nature. The proposed definition of innovation is the results of scientific, scientific-technical and other intellectual creative activity that are new, objectively expressed and suitable for implementation in production or other social spheres with the aim of obtaining an economic, social or environmental effect. It is substantiated that innovative activity is characterized by the following main features: it is aimed at the use and commercialization of the results of scientific research and development in production and the social sphere (at the same time, it can be related to making a profit, or it can be aimed at improving the social sphere and achieving other social or environmental effect); its object is intangible goods - the results of intellectual activity (results of scientific research and development), which are brought to the state of an innovative product and implemented as innovations; it is aimed at both the creation and implementation and commercialization of the results of scientific research and development. It is proposed to define innovative activity as an activity aimed at creating innovations, their implementation and commercialization in production or other social spheres with the aim of creating an innovative product. It is noted that the civil law contract ceased to perform only the function of a legal fact as the basis for the emergence of a legal relationship, the legal relationship itself and the document, and occupies an important place in the architecture of sources of legal regulation of innovative activity. The contract is a source of legal regulation of a local nature, an effective legal means of determining the rights and obligations of the parties, in particular in the field of innovative activity. The civil law contract acts as an effective source of legal regulation of the relations of the participants of innovative activity in all forms and at all stages of its implementation: in the legal regulation of the relations of the parties in the sphere of innovative activity, in the implementation by the parties of such activity of their rights and obligations, as well as in the protection rights and interests of subjects of innovative relations. The definition of an innovative contract is proposed, which is an agreement between two or more parties, on the basis of which their rights and obligations in the field of innovative activity arise, change or terminate. It is substantiated that contracts based on which an object of intellectual property rights is created with the aim of its further introduction into production or the soc