Обгрунтовано міждисциплінарну кримінально-процесуальну, криміналістичну й оперативно-розшукову природу роботи із особистісними та речовими джерелами доказів щодо наявності у даній процедурі семи взаємопов'язаних етапів аналітичної та практичної діяльності, а також необхідність допуску до порушення кримінальної справи всіх видів огляду й особистісного дослідження, а з санкції прокурора та будь-якої іншої процесуальної дії, якщо це потрібно для одержання достатніх доказів наявності чи відсутньості в події ознак злочину або обставин, які виключають впровадження у справі. Набуло подальшого розвитку змістовно-термінологічне й елементне представлення послідовності роботи із особистісними та речовими джерелами доказів у кримінальному судочинстві (збирання речових джерел, встановлення особистісних джерел, одержання від них відомостей, їх оцінка та використання), а також обгрунтування як наскрізних етапів даної процедури з'ясування сутності, послідовності й інших закономірностей роботи із особистісними та речовими джерелами антикримінальної інформації, організації та документування кожного з етапів роботи із особистісними та речовими джерелами доказів. Удосконалено принцип використання доказів, варіант відображення поетапності та закономірностей роботи з особистісними та речовими джерелами як поняттєутворювальної ознаки дефініцій криміналістики, теорії ОРД і процесу доказування, концепцію безперервності процесуального документуавання роботи з особистісними та речовими джерелами доказів, систему та зміст Оперативно-розшукового кодексу України, порядок користування ним, відповідні положення КПК України.

  Скачати повний текст

Дисертацію присвячено вивченню української фортепіанної сонати, її історії та сучасного стану. У роботі здійснено спробу поглиблення теорії жанру фортепіанної сонати, що розглядається як складноорганізоване, системне явище. У кореляції з провідними художньо-естетичними вимогами часу подано періодизацію розвитку української фортепіанної сонати до 1970-х років, прослідковано шляхи формування національного різновиду жанру, завершеного у творах Л.Ревуцького, Б.Лятошинського. Період розвитку української фортепіанної сонати з 1970-х до початку 1990-х років розглядається як новий етап еволюції жанру, пов'язаний з якісним стрибком і оновленням його структури, здійснених у неоромантичному, неокласичному та неоконструктивістському типах.

  Скачати повний текст