Вивчено вміст глікогену та його динаміку у тілі мідій Одеської затоки. Доведено, що вміст глікогену у тілі мідій з марікультурних колекторів у 1,8 рази вищий, ніж у мідій природних субстратів. З'ясовано, що він вірогідно зменшувався з верхньої частини колектора - 4,58 %, до нижньої - 2,68 % сирої маси. Виявлено, що вміст глікогену у зовнішніх частинах друзи вищий, ніж у внутрішніх у 1,6 - 1,8 рази. За результатами вивчення максимального вмісту глікогену у тілі мідій за літнього періоду (червень - липень) установлено, що цей вміст значно нижчий в Одеській затоці, ніж у мідій з Кримського регіону (2,98 та в 5,20 - 5,70 % сирої маси відповідно). Виявлено різницю максимальних рівнів вмісту глікогену на п'яти прибережних станціях з різним рівнем водообміну. Цей рівень послідовно зменшується від станції з вільним водообміном - 4,9 % до станції з обмеженим рівнем водобміну - 2,1 % сирої маси. Під час дослідження різних органів мідій установлено, що максимальний вміст глікогену у гонадах, а мінімальний - у зябрах. Визначено, що найбільшого рівня вміст глікогену становить на стадії статевого спокою у гонадах - 5,15 %, у гепатопанкреасі - 1,91 %, у зябрах - 1,79 % сирої маси. Мінімум цього компонента відзначено на стадії вимету в усіх органах. Сумарних ліпідів виявлено найбільше у гепатопанкреасі. В усіх органах вміст сумарних ліпідів максимальний у період дозрівання статевих продуктів на переднерестовій стадії: у гепатопанкреасі - 2,47 %, у гонадах - 1,53 % та у зябрах - 0,92 % сирої маси. Мінімум цього вмісту виявлено в усіх органах у період вимету статевих продуктів. Установлено можливість використання вмісту глікогену та сумарних ліпідів, а також супутніх показників (вмісту сирої та сухої речовини, вологи та морфо-функціональних індексів) як індикаторів стану молюсків на різних стадіях репродуктивного циклу та за різних умов мешкання.

  Скачати повний текст

Показано, що в 1939 - 1941 рр. польське військово-політичне підпілля, представлене Армією Крайовою (АК) і структурами емігрантського уряду, на території Західної України провадило боротьбу проти радянської влади, а в 1941 - 1944 рр. - німецьких окупантів. Зазначено, що головною метою боротьби польського підпілля в Західній Україні полягала у звільненні цієї території та включенні її до складу повоєнної Польської держави. Зауважено, що окрім СРСР та Німеччини противником поляків у Західній Україні виступив також український національно-визвольний рух, що прагнув до утворення власної держави. Через різний підхід до справи державної приналежності цієї території, між українськими та польськими силовими структурами дійшло до гострого збройного конфлікту, а також трагедії місцевої цивільної людності. Охарактеризовано його причини, хід, форми, за яких він відбувався, та наслідки. Зроблено висновок, що за тогочасних умов виявилося неможливим досягти компромісу, який задовольнив би обидві сторони. Доведено, що кульмінаційним пунктом боротьби АК в Західній Україні стала акція "Бужа", що мала посприяти розв'язанню проблеми спірних територій на користь Польщі. Однак вона не дала полякам очікуваних політичних результатів. Західноукраїнські території виявилися для них назавжди втраченими.

  Скачати повний текст

Вперше досліджено та систематизовано соціально-історичні та ідейно-теоретичні джерела постмодерністського теоретизування та узагальнено основоположні постмодерністські концепції. З'ясовано теоретико-методологічні принципи, понятійно-категоріальний апарат та основні методологічні установки соціологічного постмодернізму та його значення для подальшого розвитку соціологічної теоретичної думки. Доведено обумовленість виникнення постмодерністського теоретизування інтеграційними процесами, насамперед, в економічній сфері, які з часом призвели до глобалізації та інформатизації сучасного світу та поглибили "постматеріальну" (постматеріалістичну) переорієнтацію нормативно-ціннісних установок західної спільноти. Досліджено теоретико-методологічні витоки постмодерністського теоретизування та обгрунтовано висновок про певну спадкоємність у теоретичній соціології. Встановлено, що цілеспрямоване застосування принципів плюральності й ототожнення реальності з текстом, деконструкції та децентралізації як методологічних установок, а також ключових понять і категорій (постмодерну, постмодерністської ситуації, постмодерного суспільства, мовних ігор, гіперреальності, симулякра, симуляції, спокуси, спокушання, місця проживання [habitat] спільноти, само-монтування [self-assembly]) дозволяють реконструювати суспільство, в якому найзначущою стає знакова реальність. Доведено, що в постмодерністській методології соціологічного пізнання втрачає доцільність прагнення створити єдину всеохоплюючу теорію, заперечується евристичність системного підходу, визнається рівнозначність різних концептуальних теорій, втрачаються міждисциплінарні межі, а проблема істини взагалі не розглядається.

  Скачати повний текст