Депресивні розлади належать до найпоширеніших форм психічної патології з суттєвими медико-соціальними наслідками, потребують адекватної та своєчасної медичної допомоги. Відомо, що саме алгоритми є ефективними методами оптимізації надання психіатричної допомоги для запобігання виникненню резистентних до терапії форм психічної патології та зниження витрат на їх лікування. Це особливо актуально для вперше діагностованих депресивних проявів. Мета роботи - розроблення алгоритмів швидкої діагностики та терапії первинного депресивного епізоду. Протягом 2018 - 2021 рр. клінічно обстежили 131 хворого (49 чоловіків і 82 жінки) з первинним депресивним епізодом, які звернулися за амбулаторною психіатричною допомогою. Всім обстеженим здійснили тестування для визначення рівня депресивного розладу за уніфікованим клінічним протоколом високоспеціалізованої медичної допомоги, за госпітальною шкалою тривоги та депресії Гамільтона, шкалою загального клінічного враження (CGI-S). Клініко-етологічний опис передбачав три етапи: на першому під час первинного звернення здійснювали загальний опис у межах клініко-психопатологічного дослідження; на другому етапі вивчали клініко-етологічні характеристики невербальної поведінки; на третьому здійснювали перекодування невербальної поведінки в етологічні елементи згідно з глосарієм А. А. Коробова (1991). Статистичний аналіз здійснили, застосувавши ліцензійний пакет прикладних програм Statistica 10. Розроблено алгоритм діагностики первинного депресивного епізоду, що передбачає чотири етапи: перший - діагностика симптоматичного стану; другий - клініко-етологічний аналіз ознак депресивного феномену та нейрофізіологічне ЕЕГ-обстеження; третій - психоекспериментальне дослідження з використанням відповідного інструментарію; четвертий - структуризація діагностичних даних, верифікація діагнозу та розроблення тактики терапевтичного втручання. Розроблено та запропоновано терапевтичний алгоритм лікування первинного депресивного епізоду: на першому етапі - призначення антидепресантів із доведеною клінічною ефективністю; на другому - зміна препарату, якщо він не ефективний протягом 3 - 4 тижнів, на препарат з іншим механізмом дії; на третьому, - у разі неефективності попереднього етапу, треба призначати комбіновану терапію антидепресантами (поєднання препаратів різних груп); на четвертому - застосовувати схеми лікування, що включають діуретичні засоби, патогенетичну психотерапію та електросудомну терапію. Висновки: запропоновані алгоритми діагностики та лікування доволі надійні під час визначення та терапії пацієнтів із первинним депресивним епізодом. Ефективність методу персоніфікованої комплексної діагностики та терапії цих станів урунтується на принципах етапності, комплексності, використанні інтегрованих підходів, поєднанні методів терапії, що спрямована на формування адекватного ставлення до хворобливого стану, пом'якшення інтенсивності негативних емоцій, відновлення внутрішніх і зовнішніх ресурсів пацієнта.

 Наукова періодика України 

---

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"