Мета роботи - обгрунтувати правомірність інтерпретації вчення Декарта як запиту на пошук форм та засобів вдосконалення природи людини, що передбачає зосередження уваги на способі розуміння ним відкритості знань та освіти. Проблема розглядається з точки зору представників університетських спільнот (викладачів і бібліотекарів), які історично включені в структуру і систему комунікацій навчального закладу, в т.ч. шляхом створення, управління, використання, збереження та поширення знань. Теоретичний базис. До числа центральних моментів вчення Декарта належить його прагнення вдосконалити людину. Для нашого розгляду принципову важливість має той факт, що поняття "знання" Декарт вживає не лише у вузькому значенні - як природничо-наукове знання, але й у більш широкому. В контексті теми дослідження найбільш важливим є той випадок, коли мислитель згадує про ті знання, які кожна людина переживає без звертання до філософії. Саме ці знання і є для Декарта ключовими в процесі вирішення основної проблеми його етики - як можна вдосконалити природу людини? Для нашого розгляду ключових положень Декарта слушною є увага до прояву феномену альтруїзму в філософії Декарта, а також до репрезентативного факту його внутрішньої відкритості - готовності до діалогу. Він високо цінує та рекомендує своїм співрозмовникам звертання до книг, які є формою репрезентації яскравих особистостей їх авторів. Наукова новизна. Вперше в дослідницькій літературі обгрунтована теза про Рене Декарта як одного з попередників системи відкритого знання. Аргументована правомірність тлумачення Декартом запиту власної епохи на пошуки дієвих форм вдосконалення людини. Висновки: обгрунтування ідеї правомірності тлумачення філософської спадщини Декарта як провісника відкритих знань стало можливим за умови уваги до здійсненого ним антропологічного повороту і знаходження змістовних аналогів відкритості, в т.ч. відкритої освіти. Опираючись на християнство як підгрунтя альтруїзму, Декарт демонструє турботливе ставлення до здобутків попередніх поколінь на шляху саморозбудови особистості. Його увагу заслужено привертають освіта та книги як репрезентанти яскравих особистостей. Їх автентичне та продуктивне засвоєння можливе лише за умови турботливого ставлення до суспільного блага, що передбачає інтелектуальне волонтерство викладачів і бібліотекарів. Йдеться про самореалізацію себе на шляхах альтруїстичного самовдосконалення, тобто інтелектуального благодійництва, яке особливо яскраво проявляється сьогодні в період воєнного стану в Україні і є добровільною свідомою й безкоштовною працею на користь інших.

 Наукова періодика України 

---

Додаткова інформація про автора(ів) публікації:
(cписок формується автоматично, до списку можуть бути включені персоналії з подібними іменами або однофамільці)

• Малівський Анатолій Миколайович (філософські науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"