Розглянуто проблеми сучасного логістичного бізнесу в Україні, проведено паралелі з основними тенденціями, що були сформовані в світі на період коронавірусу, розглянуто основні напрями логістичних потоків та шляхи їх трансформації обумовлені загального міжнародної обстановкою. В дослідженні було визначено, що в світі почала складатися так звана стратегія локалізації логістичного бізнесу, орієнтована на скупчення виробництв, транспортних компаній та особливо споживачів переважно в одному регіону з метою уникнення ризиків відриву виробництва та неможливості задоволення потреб споживачів. Світ активно переходить від концепції "вчасної доставки" до "доставки на вимогу". Це ще один крок до загальносистемної стійкості та гнучкості. Можливо, в майбутньому більш радикальний перехід від товарів до послуг полегшить навантаження на ланцюги поставок. Але зараз знову стають актуальними дебати про різні форми співпраці, такі як ніашорінг, оншорінг і перенесення бізнес-процесів в інші регіони. Крім глобальних проблеми з'явилися й інші, такі як нестача рухомого складу, який переорієнтований на військові потреби, нестача персоналу, відторгнутого війною. Проте, окремі проблеми вдалося досить швидко вирішити: 70 річна проблема різниці залізничних колій, відновлення рухомого складу за рахунок допомоги західних партнерів та волонтерів, альтернативні маршрути постачання. Таким чином, можна зазначити, що війна в Україні лише загострила ті проблеми, які назрівали в міжнародних логістичних перевезеннях протягом періоду коронавірусу. Проте, проведені дослідження показали, що український логістичний транспорт досить успішно вирішує й ці проблеми і проблеми передислокації складської мережі. Але такий підхід потребує розробки певного алгоритму узгоджених дій, що мають бути оптимізовані з урахуванням економного використання ресурсів. В подальшому вдосконалення запропонованого алгоритму можливо розглянути з точки зору оптимізації будь-яких ресурсів, що потрапляють в логістичний ланцюг, як матеріальних, фінансових, інформаційних, так і просторово-часових.

• Шевченко Іван Павлович (сільськогосподарські науки)
• Шевченко Інна Володимирівна (медичні науки)
• Шевченко Інна Юріївна (1988–) (економічні науки)
• Шевченко Ігор Васильович (технічні науки)
• Шевченко Ілона Андріївна (педагогічні науки)
• Шевченко Ігор Веніамінович (хімічні науки)
• Шевченко Ірина Володимирівна (1964–) (соціальні комунікації)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"