Практика запозичення та змішування архітектурних форм і змістів із різних культурних середовищ бере свій початок ще в архітектурі стародавнього світу та є актуальною до цього часу. Тому з'ясування її витоків, механізмів і причин розвитку представляється важливим питанням теорії та історії архітектури. Мета роботи - введення у науковий обіг поняття "культурної дифузії", як методичного прийому змішування архітектурних форм із різних мистецьких середовищ, що сприяє напрацювання якісно нових вирішень, які формують нові архітектурні образи та синтезують нові змісти; обгрунтувати явища культурної дифузії як першого та необхідного етапу наступних процесів розвитку архітектурного формо- та змістоутворення - етапу свідомого та обгрунтованого вибору архітектурного прототипу для нового проектування. Основним матеріалом об'єкти, пов'язані з культом Ізіди - одним із найбільш розповсюджених релігійних культів в архітектурі стародавнього світу, що належав до греко-римської цивілізації. З аспекту методики стаття спирається на аналізі та систематизації наукових публікацій, присвячених архітектурним об'єктам, пов'язаних із культом Ізіди, а також на результатах візуальних спостережень (описах і порівняльному аналізі). На прикладі архітектурних об'єктів, пов'язаних із культом Ізіди, показано, що в архітектурі Стародавнього світу були сформовані різні методичні підходи в архітектурному формоутворенні: як автономних процесів у різних культурах, так і "змішаних", які залучали можливості та засоби різних культурних середовищ, що відкривало безмежні перспективи для розвитку як архітектурної форми, так і архітектурних змістів.

 Наукова періодика України 

---

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"