Пізнавальний процес, що продукує та впорядковує історичне й соціогуманітарне знання, пе¬ребуває у постійному русі, як і суспільно-політичні та громадсько-культурні трансформації сучас¬ної України. Яскравим свідченням цього є перша книга додаткового тому «Енциклопедії історії України» (ЕІУ), який нині подаємо на суд читача. Як масштабний енциклопедичний проект «Енциклопедія історії України» функціонує майже чверть століття — від червня 1997 р., коли президія Національної академії наук України ухвалила першу постанову про підготовку багатотомного видання. Шістьма роками пізніше — 2003 р. — по¬бачив світ перший її том (з гаслами на літери А—В), а за десять років — наприкінці 2013 р., коли вже вирував Євромайдан, вийшов десятий том (літери Т—Я). У широкому сенсі проект ЕІУ став відображенням новітнього — сучасного — фундаменту іс¬торичного знання в державі Україна. Його заклали безцензурні наукові дослідження, проведе¬ні вже після відновлення Незалежності України в 1991 р., позбавлені комуністичних, радянських, пострадянських і російських імперських ідеологем. Йдеться про енциклопедичний формат стат¬ті, який за визначенням є синтетичним і фокусується, з одного боку, на суті, а з іншого — на різ¬номанітних контекстах соціогуманітарного знання про той чи інший об’єкт, подію чи персоналію. Така стратегія систематизації й репрезентації нашої минувшини зорієнтована на звільнення як від «внутрішнього цензора», так і від інших обмежень, що заважають осмислювати факти, події, ідеї та проводити конструювання історії України відповідно до сучасних фахових стандартів і культур¬них уявлень, набутого досвіду, опрацьованих і верифікованих знань, якими оперує вся професій¬на корпорація істориків1. Логічним продовженням десятитомника стали дві книжки спеціалізованого тому «Украї¬на — українці», видані у 2018—2019 рр Вони у концентрованому вигляді зафіксували національно- державницький дискурс української історіографії 2000-х — 2010-х рр. Новацією цього тому стало органічне об’єднання статейних текстів та узагальнених наративів, що розлого описували різнома¬нітні аспекти минулого та сьогодення українського народу. Загалом для підготовки «Енциклопедії історії України» було залучено понад тисячу авторів; ними написано бл. 13 тис. статей. Осердя цього величезного авторського колективу становили фа¬хівці Інституту історії України НАН України. Стратегії і вимоги до підготовки й оприлюднення «Енциклопедії історії України» змінювали¬ся разом із суспільством, допомагаючи останньому відповідати на поточні виклики. Одним із най¬потужніших викликів стала воєнна та інформаційна агресія Росії проти України, що супроводжу¬ється систематичним викривленням української історії, щоби відповідним чином не лише вплива¬ти на громадську думку, а й формувати, точніше — спотворювати суспільну свідомість. Інший виклик — сучасна криза наукового світогляду, пов’язана з постмодерними метаморфо¬зами знання й культури; вони продукують чимало ризиків і загроз, проте водночас відкривають і безліч нових можливостей. Одним з інструментів протидії цим викликам є зниження перешкод і порогів для отримання й циркуляції всього масиву наукової інформації у приступних форматах для найрізноманітніших

 Наукова періодика України 

---

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"