Досліджено фортепіанну спадщину І. Карабиці в дискурсі феноменології стилю, в межах якої висвітлено унікальну постать видатного композитора, його життєтворчість та внесок в українську музичну культуру II половини XX ст. Зміст поняття «феноменологія стилю» розкрито через єдність композиторського і виконавського мислення. Встановлено періодизацію творчості митця завдяки всебічному аналізу повного корпусу творів для фортепіано. Доведено, що ранні фортепіанні твори (Соната, Сонатина, Варіації, цикл «Прелюдія та токата», фортепіанний концерт № 1) стали підґрунтям кристалізації творчих методів митця. На етапі ранньої зрілості (фортепіанний концерт № 2, цикл «24 прелюдії») виявлено особистісне світовідчуття через наявність генеральної стильової інтонації. Творчу зрілість позначено універсалізацією фортепіанного стилю. Завдяки встановленій періодизації визначено стильові константи фортепіанної творчості І. Карабиці: гармонічна інтонація, темброво-фактурний комплекс, гостре відчуття ритму, взаємодія камерності та симфонізму, симфонізація фортепіанного викладу. Вказано на роль виконавської концепції, яка є шляхом до розуміння, усвідомлення та відтворення композиторського тексту. Отже, феноменологічний підхід дозволив обґрунтувати фортепіанну творчість І. Карабиці як систему, яка увиразнила відкритість композиторського стилю, зорієнтованого на приорітети європейського універсалізму і національної самобутності.

• Копелюк Олег Олексійович (мистецтвознавство)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"