Проаналізовано специфіку художнього переосмислення історичної тематики у драматургічній спадщині Л. Старицької-Черняхівської, простежено її теоретичні погляди на історичну драму. До уваги взято п'єси "Гетьман Дорошенко", "Іван Мазепа", "Останній сніп", "Аппій Клавдій", "Сапфо". Виявлено зв'язок теоретичних постулатів Л. Старицької-Черняхівської та їх художнього втілення у драматичних творах авторки. Доведено, що художня спадщина письменниці - непересічне явище української літератури. Л. Старицька-Черняхівська репрезентує поступ національного духа через осягнення національної історії, причому не просто запозичуючи з неї сюжетну основу, а розкриваючи її драматизм через зображення складних характерів, що визначаються й самі визначають хід націй. Указано, що у драматургії письменниці саме національна свідомість і державницькі прагнення відрізняють постаті гетьманів та їхніх прибічників на тлі загалу, наділеного етнічною та релігійною ідентичністю, а відтак, аморфного політично та позбавленого твердих моральних критеріїв. Зазначено, що Л. Старицька-Черняхівська майстерно та доречно організовує композицію своїх історичних драм. Зроблено висновок, що Л. Старицька-Черняхівська своїми драматичними творами шукала основ для історичного оптимізму у складну суспільно-політичну добу, сучасницею якої була, а сама драматургія письменниці часто виконувала просвітницьку та пропагандистську роль, була спрямована на зростання національної самосвідомості та повернення українському народові історичної пам'яті.

 Наукова періодика України 

---

Додаткова інформація про автора(ів) публікації:
(cписок формується автоматично, до списку можуть бути включені персоналії з подібними іменами або однофамільці)

• Процюк Любов Богданівна (філологічні науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"