Романтизм як напрям розвинувся в Німеччині, звідки, ставши у ХVIII - ХIХ ст. філософією часу, поширився в усі країни Європи. "Рухомість" романтичної доктрини, її різноманітність, іноді суперечливість поглядів, ставлення до людини як вільної, гармонійної, творчої особистості зумовили сприйнятливість цього напряму етносами, відмінними за своїм характером і ментальністю. Його ідеї знайшли широкий відгук в Україні з її "кордоцентричним" типом культури саме напочатку ХIХ ст. Оскільки особливістю "українського романтизму" був його "літературоцентричний" характер, то мета цього дослідження - проаналізувати та осмислити місце людини в національній філософії й літературі зазначеного періоду. Відповідно, головними завданнями праці є: визначити основні ознаки, характер українського романтизму; простежити головні вектори осмислення й зображення людини в літературі цього часу. Ідеї європейського романтизму (як філософсько-історичного й загальнокультурного напряму) були творчо переосмислені й засвоєні в період постання нової української літератури. Вона надала зразки високохудожніх творів, непересічні імена талановитих письменників - творців і мислителів, які у своїх працях відобразили філософію часу. Спираючись на праці Ф. Шлегеля, частково Е. Гусерля, М. Гайдеггера, К. Ясперса, романтизм в українській гуманітаристиці з точки зору філософії, культурології, а також на перетиніз літературоювивчали Т. Бовсунівська, Ю. Грибкова, С. Єфремов, Н. Калениченко, С. Козак, Т. Комаринець, Д. Наливайко, О. Нахлік, І. Огородник, В. Огородник, А. Сініцина, Д. Чижевський, М. Яценко, Є. Кирилюк, М. Білецький, Д. Донцов, С. Єфремов, Г. Костюк, С. Кримський, Ю. Шерех та ін. Доведено, що романтизм в Україні, будучи в своїй основі "літературоцентричним", увібравши головні ідеї й ознаки європейського романтизму, має власні ознаки й вектори становлення та розвитку. Людина в такому різновиді на пряму, завдяки засобам художності, постає дуже виразно, як духовно багата, чутлива, вразлива й сильна особистість. Для неї найвищою цінністю є свобода, здатність вільно приймати самостійні доленосні рішення. Висновки: українські письменники, відображаючи філософські ідеї романтизму, вбачали у людині гармонійне поєднання "природного" та "соціального", через які опосередковано вона й здійснює власне національне буття. Окрім об'єктивних реалій зовнішнього світу, у своїх творах письменники-романтики апелюють до суб'єктивного, внутрішнього, духовного, "ідеального" світу героя, що взаємодіє з реальністю за допомогою власної системи цінностей. На кожному рівні розвитку гуманітарних наук і методології пізнання це дає можливість нового прочитання цих творів.

 Наукова періодика України 

---

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"