Вперше в українській історіографії проаналізовано публіцистичний доробок персоналістичного характеру, що належить перу Сергія Єфремова (1876 – 1939) – видатного українського критика, літературознавця, фундатора національної журналістики, громадсько-політичного діяча. В межах біографічного дискурсу на матеріалах єфремовської публіцистики виявлено ефективність дослідницького інструментарію із царини "соціології знання", теорії колективної пам’яті, "біографії поколінь", "інтелектуальної історії" (історії ідей), обґрунтовано доцільність застосування відповідної методології стосовно вивчення окремих тем та сюжетів. Доведено, що С. Єфремов намагався реалізувати засобами публіцистики стратегічну мету українського руху на початку ХХ ст., що полягала у творенні модерної конкурентної нації. Складовими елементами такої діяльності було "винайдення традиції", формування "національного пантеону", символів і ритуалів, "місць пам’яті". На матеріалах публікацій у "Книгарі" розглянуто настанови С. Єфремова у питаннях біографіки, традицій та новацій у культурному розвитку.

• Іваницька Світлана Григорівна (історичні науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"