Проведено комплексний аналіз діяльності боярського прошарку на території Південно-Західної Русі протягом XI - XIV ст. Визначено основні джерела походження боярства, передусім в етнічному відношенні, його служилу природу. Зазначено, що постійна наближеність до князя та адміністративного апарату характеризує боярство як провідну верству й обумовлює його відносне відокремлення від широких мас населення. Встановлено приналежність до боярства на перших етапах існування стану іноземців-варягів як основи князівських дружин, рух яких на південь був спричинений економічними факторами. Асиміляція варязького елемента відкрила дорогу до складу дружини, а отже і боярства, представникам місцевого населення, кочовиків, які визнавали себе васалами прикордонних князівств і широких мас населення за відповідний рівень заслуг перед князем. Акцентовано на матеріальному положенні боярства, основою якого виступає боярська садиба як центр сільської округи та військово-господарський комплекс. Розкрито особливості положення боярства на території окремих князівств Київського, Чернігівського, Переяславського, Галицько-Волинського, де його зовнішня та внутрішня політика відрізнялася залежно від факторів політичного, економічного, міжнародного, суспільного характеру.

• Руднік Денис Геннадійович (історичні науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"