Мета статті - з'ясування різних аспектів участі Ярослава Лесіва в українському визвольному русі другої половини ХХ ст., що передбачає аналіз процесу становлення його як громадсько-політичного та релігійного діяча, висвітлення питання залучення до антирежимного руху спротиву, зокрема Українського національного фронту, характеристику участі в Українській громадській групі сприяння виконанню Гельсінських угод, визначення внеску у відновлення Української греко-католицької церкви. Методологія грунтується на принципах історизму, науковості, системності. При проведенні дослідження застосовувались загальнонаукові (аналіз і синтез, індукція й дедукція, абстрагування) та конкретні наукові (критичний, історико-генетичний, структурно-діахронний аналіз) методи. Наукова новизна визначається тим, що на основі матеріалів Галузевого державного архіву Служби безпеки України (м. Івано-Франківськ), опублікованих документів, спогадів та свідчень, видань та публікацій періодики, наукових та науково-популярних праць комплексно досліджено громадсько-політичну та релігійну діяльність Я. Лесіва; з'ясовано основні форми дисидентської роботи цієї постаті, показано важливу роль отця Ярослава в антирежимному русі спротиву та боротьбі за легалізацію Української греко-католицької церкви. Висновки: у 1965 - 1967 рр. Я. Лесів входив до нелегальної самостійницької політичної організації - Український національний фронт (УНФ), активно розповсюджував матеріали збройного підпілля Організації українських націоналістів (ОУН) та самвидаву. Він фактично сформував Гайворонську групу УНФ. У підсумку за антирадянську діяльність був засуджений на шість років позбавлення волі. У жовтні 1979 р. Я. Лесів стає активним членом Української громадської групи сприяння виконанню Гельсінських угод (УГГ) - легальної правозахисної організації, що призвело до його нових ув'язнень. Значний внесок Я. Лесів зробив в український національно-демократичний рух другої половини 1980 - початку 1990-х рр. Він був серед тих, хто відновлював діяльність УГГ, творив Українську Гельсінську спілку (УГС) як громадсько-політичне об'єднання, виступав прихильником перенесення діяльності ОУН із політичної еміграції безпосередньо на українські території й, насамперед, виступив за легалізацію Української греко-католицької церкви. Зокрема в 1988 р. дисидент увійшов до складу Комітету захисту УГКЦ. Наступного року отець Я. Лесів був серед учасників голодування в Москві за легалізацію церкви, очолював заходи з перепоховання знищених радянським тоталітарним режимом в'язнів сумління Ю. Литвина, В. Стуса, О. Тихого та ін.

• Марчук Василь Васильович (історичні науки)
• Марчук Віктор Іванович (технічні науки)
• Марчук Віталій Вікторович (технічні науки)
• Марчук Володимир Станіславович (історичні науки)
• Марчук Валерій Петрович (філософські науки)
• Марчук Валерій Іванович (юридичні науки)
• Марчук Володимир Васильович (педагогічні науки)
• Марчук Василь Дмитрович (економічні науки)
• Марчук Віталій Васильович (економічні науки)
• Марчук Віталій Вікторович (технічні науки)
• Марчук Володимир Володимирович (історичні науки)
• Марчук Володимир Федорович (медичні науки)
• Марчук Володимир Єфремович (технічні науки)
• Максимець Богдан Володимирович (політичні науки)
• Максимець Борис Миколайович (державне управління)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"