Вперше у вітчизняній юридичній науці проведено комплексне наукове дослідження забезпечувальних заходів у цивілістичному процесі України. Визначено, що забезпечувальні заходи в цивілістичному процесі проявляються в системі та представляють собою дії учасників, які мають відповідати встановленим у законодавстві вимогам, що вчиняються з певною метою та складаються із забезпечувальних заходів у цивільному процесі, забезпечувальних заходів у нотаріальному процесі та забезпечувальних заходів у виконавчому провадженні. Встановлено, що забезпечувальні заходи в різних процесах, що складають цивілістичний процес, розвинені не рівномірно та не узгоджені між собою, хоча мають складати єдину систему. Запропоновано з урахуванням правового статусу суду, державних і приватних виконавців здійснити порівняльний аналіз їх діяльності й узгодити заходи процесуального примусу, які мають місце у цивільному судочинстві, з відповідними заходами у виконавчому провадженні. Обґрунтовано, що заходами забезпечення виконання рішення суду є здійснювані виконавцем дії, передбачені у законі задля забезпечення повного, своєчасного та неупередженого виконання судового рішення, включаючи встановлені судом обмеження прав боржника. Заходи забезпечення позову, встановлені судом, мають продовжувати свою дію у разі задоволення позову судом і до виконання рішення суду, що дозволить системно забезпечувати право на захист. Запропоновано ввести новий критерій для класифікації забезпечувальних заходів за метою застосування для: забезпечення доказів законності дій уповноважених осіб; забезпечення прав та інтересів осіб; забезпечення державних інтересів. Визначено, що забезпечувальні заходи щодо неприпустимості зловживання процесуальними правами мають стосуватися не тільки учасників судового процесу, а й бути поширені на суд. Надано визначення поняття "забезпечення цивільного позову", під яким слід розуміти застосування судом за заявою позивача або його представника, передбачених у законодавстві, процесуальних заходів для забезпечення позовних вимог, що зумовлює виникнення певних тимчасових обов'язків у визначених судом суб'єктів, встановлення обмежень у їх правах, зміни правового становища належних особам об'єктів. Виявлено у ЦПК України відхід від принципу змагальності (зокрема, у ч. 3 ст. 153 ЦПК України), оскільки суд може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з'ясування питань, пов'язаних із зустрічним забезпеченням. Наявна можливість у цивільному судочинстві неофіційного спілкування судді з однією із сторін, що створює небезпеку виникнення корупційної складової. Запропоновано при забезпеченні позову враховувати положення виконавчого процесу щодо черговості задоволення вимог стягувачів у разі недостатності стягнутої суми для задоволення їх вимог. Визначено, що позивачі можуть звертатися до суду із заявою про застосування інших (п. 10 ч. 1 ст. 150 ЦПК України), нових і не випробуваних у судовій практиці заходів забезпечення позову, і це положення вимагатиме додаткового обґрунтування від позивача, що такі заходи не суперечать закону, не спричинять шкоди правам та інтересам інших осіб. Установлено, що забезпечувальні засоби у нотаріальному процесі мають врегульовуватися комплексною програмою, а вжиття таких заходів нотаріусом або іншою особою, уповноваженою на вчинення нотаріальних дій, повинно забезпечити достовірність посвідчуваної (засвідчуваної) нотаріусом інформації і неможливість внесення до неї змін або знищення протягом визначеного законом проміжку часу. Набули подальшого розвитку: концепція С. Я. Фурси та Б. Б. Рудко щодо вдосконалення змісту нотаріального провадження про вжиття заходів до охорони спадкового майна шляхом установлення конкретних вимог до заяви; позиція І. І. Зеленкової про те, що складовими елементами арешту є: розшук, опис, оголошення заборони розпорядження, обмеження в праві користування майном або його вилучення у боржника (відповідача) та передача на зберігання іншим особам (виконавчий секвестр), хоча опис майна і його вилучення та передача на зберігання іншим особам можуть використовуватися і як складові безпосереднього звернення стягнення на майно боржника.

• Одосій Ольга Юріївна (юридичні науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"