Інформаційні війни вже давно використовують як повноцінну зброю проти ворога, у цьому випадку застосовують і маніпуляції, і фейкові повідомлення. Методи у разі поширення неправдивих медіаповідомлень в їхніх авторів бувають абсолютно різними, проте мета практично завжди однакова - змусити цільову аудиторію, яка споживає інформацію, повірити та потрапити під вплив. Науковці визначили 3 основні елементи медійного ланцюжка: автор повідомлення - канал передавання - одержувач повідомлення. За М. Мак-Люеном медійні канали передавання інформації є технічним продовженням природніх каналів: радіо (слуховий), друкована періодика (зоровий), телебачення (поєднання вокального та візуального), та інтернет-ЗМК (поєднання слухового, зорового та візуального). Отже, варто зважати на те, якими способами поширюють фейки - через фото-, відео-матеріали чи лише за допомогою текстів. Дуже часто використовують 2, або інколи і канали поширення, адже відео може супроводжувати текст і фото до нього, тому такий поділ потрібно вважати умовним. Проаналізувавши неправдиві повідомлення з російськомовного сегменту медіа можна зробити висновки щодо використання основних критеріїв оцінювання за професійними журналістськими стандартами публікацій. До уваги бралася емоційність текстів, яка була умовно поділена на дві групи - "надмірна емоційність" і "помірна нейтральність". Щодо надмірної емоційності текстів було визначено, що вона найбільше поширена у відео, трохи менше на фото, та зовсім небагато у текстах. Досліджено тематику фейків російськомовного сегменту медіа - переважна більшість стосувалася України, а саме - воєнних питань. Зазвичай, автори неправдивих медіаповідомлень мають мету дестабілізувати ситуацію, змусити цільову аудиторію повірити в нісенітниці та поводитись прогнозовано, відвернути увагу від власних проблем.

 Наукова періодика України 

---

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"