Християнство - найбільша релігія в Європі. Після прийняття християнства римським імператором Костянтином, Європа стала важливим центром християнської культури, Виникнення поняття "Європа" тісно пов'язане з поняттям "християнства" чи "християнського світу". У всі часи традиції народної релігії існували значною мірою незалежно від офіційних конфесій чи догматів. Християнство в Україні є дійсно народною релігією. Церква розглядається християнами як найважливіший і необхідний інститут християнства. В Україні церква фігурує не лише, як інституція, спільнота віруючих мирян і священників, але і як храм, в якому відбувається християнське богослужіння. Для українців сам храм є надзвичайно важливим - це унаочнення, матеріальне втілення духовної сутності християнства. Це дім Бога, а більшість церков - це не звичайні споруди, а справжні витвори мистецтва. Територію навколо кожного християнського храму називали також і "цвинтарем". Цвинтар був місцем де тіла покійних спочивають, очікуючи часу Другого пришестя Господнього та загального воскресіння померлих. У давнину християн ховали довкола церков, а також в церковних криптах. І навпаки - храми та каплиці спеціально будували на місцях масових поховань. Звідси властиво взаємодія і співіснування пам'яті минулого, реалій сьогоднішнього і надії на майбутнє. Сьогодні у Львові функціонує біля сотні церков різних конфесій. Найстаріші церкви зосереджені в історичному центрі Львова. А далі церкви є дуже різні - побудовані і у XVIII, і у XIX і на початку XX і в кінці XX ст. Сьогодні у Львові налічується 13 цвинтарів з яких 4 є діючими. Сьогодні у Львові немає жодного прицерковного цвинтаря - ні діючого ні не діючого. Ми можемо лише вивчати історію і бачити рештки чи залишки колишніх цвинтарів довкола Латинської катедри, костелу Бернардинів і Вірменської церкви. І ті історичні церкви і ті новозбудовані в Галичині є справжніми витворами мистецтва. І кількість новозбудованих храмів вражає. Духовне середовище не мислиться без мистецького середовища. Духовне середовище матеріальним втіленням якого є церква покращується та прикрашається з застосуванням всіх доступних мистецьких засобів. І це не змінюється від середньовіччя до сьогоднішнього дня. Співіснування цвинтаря і церкви впродовж століть було дуже тісним. "Міні-цвинтар" у церковних криптах і справжній цвинтар навколо церкви. Сьогодні ця ситуація кардинально змінилася. Я не знаю прикладу закладення цвинтаря довкола новозбудованої церкви. Я також не знаю актуального будівництва церкви на новозакладеному цвинтарі чи на відносно новому цвинтарі, який функціонує і на якому нема церкви. Тобто можна сказати, що сьогодні церква та цвинтар рухаються в напрямку співіснування на відстані. Така ситуація характерна для більших міст - динамічніших, які швидко розвиваються та змінюються. Маленькі містечка і села більш схильні до збереження традицій. Якщо в якомусь населеному пункті існує цвинтар коло церкви, то сьогодні ніхто руйнувати його не збирається. Сьогодні люди скоріше з пошаною ставляться і до цвинтаря і до церкви не лише як до інституції, але і як до споруди.

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"