РЕФЕРАТИВНА БАЗА ДАНИХ "УКРАЇНІКА НАУКОВА"
Abstract database «Ukrainica Scientific»


Бази даних


Реферативна база даних - результати пошуку


Вид пошуку
Пошуковий запит: (<.>ID=REF-0000788828<.>)
Загальна кількість знайдених документів : 1

Stasyuk O. 
Cemetery and church: art environment and spiritualy-functional symbiosis = Цвинтар і церква: мистецьке середовище та духовно-функціональний симбіоз / O. Stasyuk // Architectural Studies. - 2020. - 6, № 1. - С. 18-25. - Бібліогр.: 24 назв. - англ.

Християнство - найбільша релігія в Європі. Після прийняття християнства римським імператором Костянтином, Європа стала важливим центром християнської культури, Виникнення поняття "Європа" тісно пов'язане з поняттям "християнства" чи "християнського світу". У всі часи традиції народної релігії існували значною мірою незалежно від офіційних конфесій чи догматів. Християнство в Україні є дійсно народною релігією. Церква розглядається християнами як найважливіший і необхідний інститут християнства. В Україні церква фігурує не лише, як інституція, спільнота віруючих мирян і священників, але і як храм, в якому відбувається християнське богослужіння. Для українців сам храм є надзвичайно важливим - це унаочнення, матеріальне втілення духовної сутності християнства. Це дім Бога, а більшість церков - це не звичайні споруди, а справжні витвори мистецтва. Територію навколо кожного християнського храму називали також і "цвинтарем". Цвинтар був місцем де тіла покійних спочивають, очікуючи часу Другого пришестя Господнього та загального воскресіння померлих. У давнину християн ховали довкола церков, а також в церковних криптах. І навпаки - храми та каплиці спеціально будували на місцях масових поховань. Звідси властиво взаємодія і співіснування пам'яті минулого, реалій сьогоднішнього і надії на майбутнє. Сьогодні у Львові функціонує біля сотні церков різних конфесій. Найстаріші церкви зосереджені в історичному центрі Львова. А далі церкви є дуже різні - побудовані і у XVIII, і у XIX і на початку XX і в кінці XX ст. Сьогодні у Львові налічується 13 цвинтарів з яких 4 є діючими. Сьогодні у Львові немає жодного прицерковного цвинтаря - ні діючого ні не діючого. Ми можемо лише вивчати історію і бачити рештки чи залишки колишніх цвинтарів довкола Латинської катедри, костелу Бернардинів і Вірменської церкви. І ті історичні церкви і ті новозбудовані в Галичині є справжніми витворами мистецтва. І кількість новозбудованих храмів вражає. Духовне середовище не мислиться без мистецького середовища. Духовне середовище матеріальним втіленням якого є церква покращується та прикрашається з застосуванням всіх доступних мистецьких засобів. І це не змінюється від середньовіччя до сьогоднішнього дня. Співіснування цвинтаря і церкви впродовж століть було дуже тісним. "Міні-цвинтар" у церковних криптах і справжній цвинтар навколо церкви. Сьогодні ця ситуація кардинально змінилася. Я не знаю прикладу закладення цвинтаря довкола новозбудованої церкви. Я також не знаю актуального будівництва церкви на новозакладеному цвинтарі чи на відносно новому цвинтарі, який функціонує і на якому нема церкви. Тобто можна сказати, що сьогодні церква та цвинтар рухаються в напрямку співіснування на відстані. Така ситуація характерна для більших міст - динамічніших, які швидко розвиваються та змінюються. Маленькі містечка і села більш схильні до збереження традицій. Якщо в якомусь населеному пункті існує цвинтар коло церкви, то сьогодні ніхто руйнувати його не збирається. Сьогодні люди скоріше з пошаною ставляться і до цвинтаря і до церкви не лише як до інституції, але і як до споруди.


Індекс рубрикатора НБУВ: Э37-655 + Щ113(4)927.166 + Щ136.163(4)

Рубрики:

Шифр НБУВ: Ж44045 Пошук видання у каталогах НБУВ 
  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"
 
Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського
Відділ наукового формування національних реферативних ресурсів
Інститут проблем реєстрації інформації НАН України

Всі права захищені © Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського