Теоретично обґрунтовано та комплексно емпірично вивчено проблему прокрастинації з позиції відносно стійкого особистісного конструкту. Сконструйовано та обґрунтовано інтегральну модель прокрастинації на основі ключових засад постнекласичної наукової парадигми, принципів системності, структурності, континуальності й біопсихосоціального підходу. Установлено, що прокрастинація на системному рівні функціонує як багатомірне інтегральне стійке особистісне утворення, а в субсистемній площині представлена психосоціальною та біологічною підструктурами. Розроблено авторську методику діагностики досліджуваного феномену, яка успішно пройшла перевірку за низкою психометричних характеристик; впродовж валідації сконструйованої інтегральної моделі прокрастинації встановлено низку нейропсихологічних, психосоматичних, когнітивно-рефлексивних, афективно-мотиваційних та конативно-регулятивних властивостей студентів, схильних до прокрастинації. Виокремлено та описано внутрішню структуру чотирьох типів студентів-прокрастинаторів: «ірраціонально-астенічного», «демотивовано-ірраціонального», «дезадаптивно-агресивного», «мотиваційно-астенічного»; за допомогою психолінгвістичного інструментарію деталізовано ключові уявлення студентів щодо сутності феномену прокрастинації й труднощів, які в них виникають унаслідок його прояву. Вивчено специфічні особливості прокрастинації в студентів-іноземців в умовах їх мовно-культурної адаптації; розроблено методичні рекомендації з організації психолого-педагогічного супроводу задля редукції проявів дилаторної поведінки в студентів.

• Журавльова Олена Вікторівна (психологічні науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"