Мета дослідження - визначення взаємозв'язків між ступенем прогресування фіброзу печінки та ризиком виникнення серцево-судинних ускладнень у хворих на цукровий діабет (ЦД) 2 типу з неалкогольною жировою хворобою печінки (НАЖХП). У дослідження було включено 110 хворих на ЦД 2 типу (62 чоловіки та 48 жінок), середній вік обстежених становив 52,07 +- 1,11 року. Усіх пацієнтів було розподілено на 2 групи: до основної групи було включено 72 хворих на ЦД 2 типу із супутньою НАЖХП (38 чоловіків і 34 жінки); контрольну групу склали 38 хворих із ЦД 2 типу без клінічних проявів НАЖБП (24 чоловіки й 14 жінок). Пацієнтів основної групи було розподілено на 3 підгрупи, зважаючи на переважаючі в клінічній картині патологічні процеси. Розподіл на підгрупи було здійснено в 2 етапи: на першому етапі із загалу хворих на ЦД 2 типу із НАЖХП було відібрано тих, у яких переважали прояви фіброзу печінки (F2 та більше) згідно з результатами еластографії печінки та використання шкал Bonacini та Metavir. Кількість таких пацієнтів становила 29, що становило 40,3 % від загальної кількості хворих основної групи. Решту пацієнтів було розподілено на 2 підгрупи: в 11 хворих (15,3 %) переважали явища неалкогольного стеатозу печінки, у 32 пацієнтів (44,4 %) - ознаки неалкогольного стеатогепатиту (НАСГ). У результаті проведеного дослідження встановлено, що наявність фіброзу печінки у хворих на ЦД 2 типу із НАЖХП достовірно частіше пов'язана із серцево-судинними ускладненнями, такими як артеріальна гіпертензія, ішемічна хвороба серця, інфаркт міокарду, інсульт, діабетична ретинопатія та нефропатія. Виявлено достовірне зменшення фракції викиду (ФВ) у хворих на ЦД 2 типу із супутньою НАЖХП. При цьому кількість хворих із порушенням ФВ різного ступеня в основній групі значно перевищувала такий показник у групі порівняння (33,3 і 6,7 % відповідно, p << 0,001). Середні значення маси міокарда лівого шлуночка достовірно менші у хворих із НАСГ та при формуванні фіброзу порівняно із пацієнтами із НАЖХП на стадії жирового гепатозу. Виявлено достовірне зменшення розмірів лівого та правого передсердя у хворих із НАСГ порівняно як із пацієнтами зі стеатозом, так і хворими, у яких переважають фіброзні зміни печінки. Для пацієнтів із переважаючими фіброзними змінами в печінці характерно відносне зниження маси міокарда, зменшення кінцевого діастолічного та систолічного об'ємів і ФВ, що може свідчити про розвиток у них діастолічної дисфункції. Показано необхідність урахування в клінічній практиці не лише загальноприйнятих стадій НАЖХП, але й переважаючого патологічного процесу в печінці у хворих на ЦД 2 типу, а саме стеатозу, проявів запалення та фіброзних порушень. Доведено, що фіброзні зміни в печінці можуть розвиватись на всіх етапах ураження печінкової тканини.

 Наукова періодика України 

---

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"