Вперше в українській історичній науці й етнології здійснено реконструкцію структури наукового та культурно-мистецького життя української еміграції Варшави в різних напрямках діяльності, на основі аналізу наукових праць, архівних, літературних, зображальних джерел. Розглянуто загальну конфігурацію українських громадсько-культурних та освітніх об'єднань, що функціонували у Варшаві упродовж 1920-1939 рр. Встановлено, що за даними Українського статистичного річника (1938) станом на 1936-1937 рр. тут діяли Українська студентська громада, Українське воєнно-історичне товариство, Українське економічне бюро, Українська студентська корпорація "Запоріжжя", Спілка українських інженерів і техніків на еміграції, видавництво "Варяг", Український науковий інститут, Український Клуб, Союз українок-емігранток, Товариство прихильників Української господарської академії, товариство "Українська школа" на еміграції, Український національний хор імені М. Лисенка, "Гуцульське мистецтво" (філія - склад килимів), Український мистецький гурток "Спокій" та ін. Акцентовано увагу на найбільш значимих подіях, які відбувалися в тих чи інших інституціях: лекції та тематичні вечори, концерти, наукові виклади та вихід книжкових видань. Найбільш активним за програмою діяльності був Український науковий інститут, в якому працювали визначні вчені: Василь Біднов, Олександр Лотоцький, Роман Смаль-Стоцький, Дмитро Дорошенко, Павло Зайцев, Іван Шовгенів та ін. Визначено різні чинники (родинно-побутові, психологічні, морально-етичні, художньо-естетичні, комплексні, ситуативні та ін.) консолідації української мистецької молоді української еміграції у Варшаві, найбільш дієвим з яких, став чинник національно-культурної та державницької ідеології, вироблений колективно як очільниками, так і членами Українського мистецького гуртка "Спокій" (1927-1939). Досліджено напрям діяльності гуртка націлений на подолання "провінціоналізму" в мистецтві. Лідер та ідеолог групи П. Мегик вбачав завдання для себе та колег "відробити затрачений час і станути нарівні з культурою та здобутками цивілізацій інших країв", втім повністю позбутися наслідків колоніального минулого українського мистецтва не вдавалося. Приділено увагу чиннику ідеології в процесі формування корпоративних програм гуртка (етнографічних експедицій, творчих пленерів, виставкових проектів, циклів лекцій тощо). Розкрито значний фактологічний масив діяльності Українського мистецького гуртка "Спокій" на творчих біографіях чільних його представників — Ніла Хасевича, Олексу Шатківського, В'ячеслава Васьківського, Петра Мегика, Петра Андрусіва, Петра Петровича Холодного, Любомира Романа Кузьми, Якова Гніздовського, Івана Кураха, Петра Грегорійчука — як варшавського періоду, так і після Другої світової війни, в різних полікультурних локаціях в Україні та в діаспорі. Визначено творчу спадщину членів Українського мистецького гуртка "Спокій" у контексті історії української культури, мистецтва та етнології, а також у площині актуалізації національної культурної пам’яті.

 Автореферати дисертацій 

---

Додаткова інформація про автора(ів) публікації:
(cписок формується автоматично, до списку можуть бути включені персоналії з подібними іменами або однофамільці)

• Яців Роман Миронович (історичні науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"