Під час проведення досліджень на ізольованих гепатоцитах важливо отримати клітини, які зберігають функціональні властивості, характерні для цілісного органа. Підвищення у процесі перфузії печінки в'язкості крові, зменшення перфузійного тиску в судинах, а відтак і гіпоксія, належать до чинників, які можуть впливати на функціональний стан ізольованих гепатоцитів. Функціональний стан клітин можна оцінити за адаптаційною здатністю мітохондрій, індукуючи максимальну швидкість споживання кисню шляхом роз'єднання дихання і окисного фосфорилювання внаслідок додавання FCCP. Мета роботи - дослідити адаптаційну здатність мітохондрій ізольованих гепатоцитів з використанням перфузії печінки in situ та in vitro. Гепатоцити ізолювали двостадійним методом Сеглена, перфузуючи печінку in situ чи in vitro. Ізольовані гепатоцити, після 15 хв інкубації у середовищах без додавання або з відповідним екзогенним субстратом окиснення - глутаміном, піруватом, сукцинатом, монометил-сукцинатом, <$E alpha>-кетоглутаратом, диметил-<$E alpha>-кетоглутаратом (у концентрації 2 ммоль/л) або глюкозою (10 ммоль/л) - вносили у полярографічну комірку та додавали FCCP у наростаючих концентраціях. Встановлено, що під час використання перфузії печінки in situ максимальні швидкості роз'єднаного дихання (найвище значення швидкості дихання за протестованих концентрацій FCCP) та оптимальні концентрації FCCP (за яких ці максимальні швидкості роз'єднаного дихання були зареєстровані) є вищими, ніж за перфузії печінки in vitro. Унаслідок додавання до середовища екзогенних субстратів швидкості дихання гепатоцитів збільшувалися. За перфузії печінки in vitro максимальна швидкість роз'єднаного дихання підвищувалась у всіх випадках, окрім використання глюкози, а у випадку перфузії in situ - лише коли застосовували диметил-<$E alpha>-кетоглутарат, сукцинат і монометил-сукцинат. Оптимальна концентрація FCCP за перфузії печінки in vitro зростала внаслідок додавання до середовища глутаміну, пірувату й монометил-сукцинату, а за перфузії in situ - лише за окиснення глюкози. За обох методів перфузії найвищу максимальну швидкість роз'єднаного дихання спостерігали за використання монометил-сукцинату, а оптимальну концентрацію FCCP - за окиснення пірувату. Отже, перфузія печінки in situ є кращим методом отримання стабільних і метаболічно активних гепатоцитів для підтримання дихальних процесів на високому рівні, ніж перфузія in vitro.

• Мазур Генріх Адольфович (1936–) (сільськогосподарські науки)
• Мазур Галина Олександрівна (економічні науки)
• Мазур Ганна Петрівна (юридичні науки)
• Мазур Геннадій Федорович (економічні науки)
• Мазур Галина Михайлівна (біологічні науки)
• Мерлавський Володимир Михайлович (біологічні науки)
• Манько Богдан Олексійович (біологічні науки)
• Манько Володимир Васильович (1969–) (біологічні науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"