Мета дослідження - показати зв'язок романтизму з антропологічним вченням, що сходить до гегельянства та кантіанства, і водночас - із концепціями майбутнього, структуралізмом і постмодернізмом. Оскільки проблема людини - центральна у романтизмі, остільки є сенс окремо виділити в антропологічній науці "романтичне людинознавство" як історичну віху в ученні про людину конкретного історико-культурного періоду, відомого у науковій літературі під назвою "епоха романтизму". Художня література цього часу, що тісно пов'язана з філософією та науковим знанням, доводить глибину та актуальність аналітичної думки про людину бінарних станів, вираженої за допомогою багатогранної метафоричної образності й афористично точних висловлювань, які демонструють різнобічність теоретичного та практичного людинознавства. Особливості романтичного світогляду 1820 - 1830-х рр. визначили специфіку романтичного художнього та людинознавчого дискурсу, його суперечностей і парадоксів; а також романтичної думки, що тяжіє до символу та символізму, - одночасно логічною та алогічною, повної ліберального людинолюбства та наділеної песимізмом. Широта матеріалу, який приєднали романтики з історії, філософії, міфології, літератури та мистецтв, необмеженість дослідницьких інтересів, помножених на творчу наснагу та уяву, визначили стрибкоподібне мислення та фрагментарність образу людини. Рефлектуюча людина представлена романтиками не тільки у своїй "подвійності" і в боротьбі з самим собою, але також у різноманітті відносин зі світом, що надає можливість назвати цю область думки "романтичним людинознавством", яке вимагає міждисциплінарних підходів дослідження. Основні ідеї романтиків про людину як суперечливу особистість, романтичні вимірювання індивідуалізму та егоцентризму, "бурхливої душі" та "бунтівного розуму" в епоху "порушеної віри", стали тим коренем, з якого розвинулися психоаналіз та аналітична психологія, філософія "іншого" та постмодерністське вчення про міфи, концепції ілюзії та симулякра, бінаризму та ін. Структурний аналіз численних художніх та естетичних текстів епохи романтизму показує, що письменники першої половини XIX ст. надавали романтичній думці й образам антропологічного смислу та, по суті, заклали основи сучасного "людинознавства" і "суспільствознавства", створили базис для історичної, соціальної, психологічної, культурологічної та психоаналітичної антропології.

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"