Мета роботи - на базі антропоцентричного підходу до аналізу візуальних самопрезентацій Артемізії Джентілескі у творах живопису представити художню творчість як самооб'єктивації мисткині, що, породжуючи нову культурну реальність, виступають водночас засобами пізнання сутності людини. Використано принципи та методи філософсько-антропологічного дослідження у поєднанні з хронологічним, іконографічним та образно-стилістичним методами. З поміж філософсько-антропологічних використано принцип антропологічної редукції, керуючись яким проаналізовано творчість Артемізії Джентілескі як її самооб'єктивація, принцип екстраполяції окремого факту життя художниці та антропологічної інтерпретації еволюції творчості, коли крізь низку хронологічно послідовних творів як образних об'єктивацій, здійснюється спроба пізнання їхнього творця. Іконографічні та образно-стилістичні методи (прийоми композиції, сюжети, колористичні характеристики) - при аналізі художнього відеоряду: автопортретів, алегорій і сюжетних картин. Аналітичну роботу здійснено поетапно як перехід від іконографічної інтерпретації картини з поступовою елімінацією художньостильових характеристик як позаантропологічних культурних констант із подальшою антропологічною редукцією культурного образу. Наукова новизна полягає в авторській методиці аналізу творів візуального (образотворчого) мистецтва з точки зору антропоцентричного підходу, а також у розгляді художньої творчості Артемізії Джентілескі як її самооб'єктивацій як таких, що, породжуючи нову культурну реальність, виступають водночас засобами пізнання сутності людини. Творчість Артемізії Джентілескі в діахронічному розгортанні можна розглядати як самооб'єктивацію художниці, в якій простежується еволюція самовиявлення від особистості з традиційним самосприйняттям за соціальними гендерними стереотипами (1610 р.) до феномену особистого життя, який визначатиме подальшу еволюцію її самоідентифікування (згвалтування 1611 р.) і викорінення почуття сорому через віртуальну помсту (самовиявлення в циклі Юдиф), каяття (цикл Марії Магдалини), провини (цикл Лукреції) та формування складової ідентичності художниці як звільнення від соціальних гендерних забобонів і стереотипів щодо соціально приписаних жінці ролей і стандартів поведінки (цикл Сусанни).

 Наукова періодика України 

---

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"