Розглянуто одну з можливостей пом'якшення бар'єрів у комунікації, що виникають у зв'язку з недостатнім розумінням концептуально значущих смислів національно-специфічної лексики в умовах університетської освіти. Засобом такого пом'якшення визнається локалізація концептуальної інформації. Мета статті - доказ можливості застосування поняття та процедури локалізації до лінгвокультурологічного коментування концептуальної національно-специфічної лексики в міжкультурному діалозі. Яких би предметних або соціально-етичних цілей не переслідував міжкультурний діалог, його призначення полягає в розвитку когнітивної системи його учасників. Кожен продуцент діалогу вибудовує свою траєкторію актуалізації знань, спираючись на властивий йому ментально-культурний досвід, що передається або формується в контакті з навколишнім, особливо освітнім, середовищем. Міжкультурний діалог стає середовищем сприйняття, пізнання, осмислення і когнітивної адаптації культурно-смислової інформації, яку несе в собі слово-концепт, тобто вирiшується проблема локалізації концептуальної інформації в межах іншої лінгвокультури. Методологічним принципом дослідження стало поєднання когнітивного підходу до розуміння концептуальної лексики з герменевтичним і лінгвокультурологічним аналізом. З метою розкриття сутності локалізації як методичного прийому під час розгортання міжкультурного діалогу наведено національно-специфічні мовні одиниці з поеми Івана Котляревського "Енеїда". Подібні одиниці несуть концептуальну інформацію і можуть увійти в діалогову систему на заняттях із різних дисциплін в туніському мовному закладі вищої освіти. Конкретні приклади ілюструють теоретичне твердження про необхідність глибокого проникнення в сутність концептуальної інформації.

 Наукова періодика України 

---

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"