Досліджено основний зміст і сучасні комунікаційні моделі репрезентації дискурсу/контрдискурсу "декомунізації" в інформаційному просторі України. Теоретичним підгрунтям наукового осмислення інформаційного змісту "декомунізації" в сучасному масмедійному дискурсі є не лише новітня практика його експлікацій у ЗМІ, а й проблема відповідальності та компенсаторності "пам'яті". Політичні маніпуляції в українському символічному просторі не спонукають до процесу консолідації в його очищенні, а сприяють паралельному співіснуванню різних типів історичної свідомості населення (етнонаціональної та соціальної). У сучасному комунікаційному просторі України, у зв'язку зі зміною політичної еліти та основних пріоритетних напрямів державної інформаційної політики, у медіа відстежується ефект так званої "нормалізації" дискурсу "історичної пам'яті", що зумовлено переходом від національно-культурного до соціального-гуманітарного вектора конструювання дійсності в межах державної програми. У практичній медійній діяльності цей процес характеризується формуванням самостійного дискурс-потоку регіональних еліт - "децентралізація історії", з використанням стратегій топонімічного оскарження декомунізованих назв та функціонуванням прихованих дискурсів перейменування. "Децентралізація історії" в регіональних моделях комунікації, насправді, є сучасною формою існування контрдискурсу "декомунізації" й найбільше присутня в інформаційному просторі Південних та Східних регіонів України. Зміст маркованих матеріалів здебільшого присвячений критиці перейменувань, спробам повернення старої назви чи подвійній зміні назви, топонімічному оскарженню, відсутності історичної/культурної/соціальної та іншої співвіднесеності назви та регіону, невідповідність історії/героїки регіону ухваленим новим назвам його топонімічних об'єктів, декомунізації загалом.

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"