Розглянуто сучасні теорії лідерства з акцентом на окрему категорію - лідерський потенціал, як важливу складову людського капіталу та механізму задоволення соціальної потреби людини, суспільства, підприємства в управлінні. При проведенні сучасних соціально-економічних досліджень виникає необхідність у вартісній оцінці здібностей людини: вроджених якостей, освіти, кваліфікації, професійних знань, досвіду, які розглядаються з позиції можливості продукувати дохід і визначається через поняття людського капіталу, який, своєю чергою, у поєднанні з матеріалізованим капіталом, є невід'ємним чинником економічного зростання. Деякі дослідники наголошують на обмеженості використання концепції людського капіталу при визначенні місця людини в економіці, через неможливість вирахувати економічний ефект від обсягу вкладених у нього інвестицій. Але не слід забувати про такі індивідуальні фактори людського потенціалу як таланти та обдарування, вроджені здібності, психологічні особливості, менталітет, духовність, соціальні відносини тощо. Саме наявність цих індивідуальних факторів надає можливість виділити в дослідженні людського потенціалу окрему категорію - лідерський потенціал, як важливу складову людського капіталу, який слід розглядати як механізм задоволення соціальної потреби людини, підприємства, суспільства в управлінні. Тому, людський капітал, що є головним чинником інноваційного розвитку економіки, потребує глибшого усвідомлення важливості розвитку лідерського потенціалу у працівників із метою підготовки конкурентоспроможних фахівців і виділенні професійних менеджерів і керівників. Своєрідним компромісом більшості теорій лідерства є "синтетична теорія лідерства", згідно з якою лідерство розглядається як процес організації міжособистісних відносин у групі, де лідер є суб'єктом управління цим процесом. Крім цього, відповідно до даної теорії, лідерство є своєрідним процесом, який з'являється виходячи з певної кількості факторів середовища, до яких відносяться культурні та групові. Вивчати лідерство необхідно починаючи з цілей і задач групи, не відкидаючи при цьому структуру особистості лідера. Але різниця між лідером та іншими членами групи виділяється не в наявності у нього особливих якостей, а в наявності більш високого рівня впливу. Після проведення аналізу методологічних аспектів лідерства визначено вектор подальшого дослідження для розробки управлінських моделей із позиції "емоційного інтелекту".

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"