Проведено історичний аналіз становлення зовнішньополітичного курсу України. Зазначено, що незалежність Україна здобула у 1991 р., що кардинально змінило геополітичну мапу світу. Витоки ж української зовнішньої політики є значно глибшими, а саме на стику візантійської і римської традицій, що лежать в основі усіх сучасних європейських держав. Досліджено, що Давньоукраїнська держава підтримувала активні відносини з Візантією, Святим Престолом, Германською імперією, Польщею, Угорщиною, Францією, скандинавськими державами. Після занепаду і розпаду Давньоукраїнської держави реальний поступ української дипломатії став особливо помітним у Козацьку добу. Вказано, що повноправною учасницею міжнародного життя Українська держава стала тільки із набуттям суверенності і взяттям на себе відповідальності за виконання тих міжнародних домовленостей, які були закладені Українською РСР ще за часів Радянського Союзу. Розкрито, що сучасним зовнішньополітичним вектором України є Європейський Союз і НАТО, відповідальним зазовнішньополітичний курс країни є Президент України, а безпосереднє керівництво зовнішньополітичними діями та дипломатичною службою держави уряд здійснює через Міністерство закордонних справ. Створення і становлення Міністерства закордонних справ України як повноцінної державної структури має теж свій історичний досвід. Підвалини української зовнішньополітичної служби закладено у 1918 р., коли було досягнуто декількох важливих дипломатичних результатів, створено ефективну структуру українського МЗС і розвинену законодавчу базу зовнішньополітичної діяльності. За роки незалежності Україна набула значного досвіду у формуванні зовнішньополітичного курсу і законодавчо закріпила своє прагнення до євроінтеграції та вступу до Організації Північноатлантичного договору (НАТО). Встановлено, що загальна оцінка реалізації зовнішньої політики за останні роки підвищилась. Серед позитивів, які прослідковуються, можна відзначити активізацію роботи інституцій, які формують і реалізовують зовнішню політику за пріоритетними напрямами. Втім, залишається низьким рівень стратегічного бачення розвитку зовнішньополітичних напрямів. Зазначено, що, досліджуючи хід історії розвитку зовнішньої політики України, можна спостерігати глобальні зрушення та позитивну тенденцію щодо розвитку її зовнішньополітичних зв'язків, переорієнтацію на засади цінностей західної демократії та серйозну участь у світовій політиці.

• Дурман Олена Леонідівна (державне управління)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"