Проаналізовано міжнародно-правові аспекти миротворчості, правове регулювання миротворчої діяльності Організацією Об'єднаних Націй (ООН), механізми її ініціювання, здійснення, фінансування. Висвітлено інституційні особливості ухвалення рішень ООН щодо проведення миротворчих операцій (МО). Визначено види МО, їх принципи, критерії, класифікацію, нормативно-правові засади співпраці ООН у цій сфері з регіональними та субрегіональними організаціями. Представлено аналіз досвіду здійснення основних видів сучасних МО, визначено основні чинники успішності МО. Здійснено міжнародно-правову характеристику ситуації на сході України та доведено, що збройне втручання Російської Федерації (РФ) слід однозначно кваліфікувати як збройну агресію. Показано, що визначення РФ державою-агресором рішенням Ради Безпеки є практично нереалістичним, і можливим шляхом припинення воєнного конфлікту на Донбасі та відновлення територіальної цілісності України є розгортання міжнародної МО. Проаналізовано можливі варіанти визначення її мандату. Встановлено, що законодавство України не враховує специфіки міжнародної МО (правовий статус операції, порядок її участі в цивільних і господарських правовідносинах, екстратериторіальний статус її приміщень, непідлеглість членів операції юрисдикції України, а також привілеї й імунітети операції та її членів тощо). Обгрунтовано та надано пропозиції щодо внесення змін і доповнень до законодавства України.

• Кресін Олексій Веніамінович (юридичні науки)
• Проценко Іван Макарович (фізико-математичні науки)
• Проценко Ірина Миколаївна (1977–) (юридичні науки)
• Савчук Костянтин Олександрович (юридичні науки)
• Стойко Олена Михайлівна (політичні науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"