Проаналізовано новий підхід до вивчення буддійської філософії, згідно з яким в основі буддизму всіх історичних періодів і напрямів лежить спільна для них усіх філософська база – "філософія порожнечі", яка містить три нерозривно пов'язані виміри: "порожнечу речей" (їх плинність та взаємозумовленість), "порожнечу понять" (їх нездатність вмістити в собі істинну реальність) та "порожнечу свідомості" (її здатність вміщувати все що завгодно). У зв'язку з цим філософію порожнечі розглянуто не в традиційному ключі, як одну в ряду інших буддійських доктрин (шунья-вада – "вчення про порожнечу" – Нагарджуни), а як найважливішу базову філософію буддизму в цілому. На підставі вивчення першоджерел мовами оригіналу (палі, санскрит, китайська, японська) розглянуто сутність та генезис ідей порожнечі, розкрито їх втілення у конкретному історико-філософському контексті, а також на конкретних прикладах продемонстровано ефективність застосування випрацьованого підходу до розв'язання філософських проблем буддійської онтології, гносеології, етики, філософії мови. Констатовано, що розроблений методологічний підхід уможливлює здійснення адекватної історико-філософської реконструкції загальнобуддійської філософії порожнечі, яка грунтується на внутрішній логіці самого буддійського вчення.

• Стрелкова Анастасія Юріївна (філософські науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"