Мета роботи - покращання результатів хірургічного лікування пацієнтів з абдомінальним сепсисом шляхом індивідуалізації терапевтичної тактики з урахуванням вірогідності післяопераційних ускладнень та прогнозування результатів лікування. Проаналізовано результати лікування дорослих пацієнтів з абдомінальним сепсисом у 2009 та 2019 рр., за винятком гострого холециститу. Пацієнтів розподілили ретроспективно та проспективно відповідно до класифікації Сепсис-3. Було 130 хворих з перитонеальним, 33 - з кишковим, 38 - з панкреатогенним абдомінальним сепсисом. Оцінку результатів порівнювали з використанням сучасних систем: APACHE-II, MPI, MODS та SOFA. Показники оцінювали на 1-шу, 2-гу, 3-тю та 4-ту добу після операції до наступних наслідків первинного операційного втручання. Системи прогнозування з площею під ROC-кривою (AUC) >> 0,8 включали лише MPI для визначення показань до повторної операції: значення ROC-кривих для 1-ї групи (закрите лікування) становило 0,73, для 2-ї (повторні операції за показаннями) - 0,91, для 3-ї - 0,84 (запрограмовані повторні операції). Однак у 1 групі пацієнтів цей показник становив 0,73, що вказує на те, що він є обмеженим, щоб його застосовувати для прийняття рішення про ефективність повторних операцій у пацієнтів без клінічних ознак септичного шоку. Висновки: розрахунок ймовірності виникнення у пацієнта післяопераційного ускладнення та ймовірності смерті залежно від початкової тяжкості стану пацієнта дозволяє вибрати найбільш відповідну тактику хірургічного лікування. У пацієнтів з абдомінальним сепсисом та септичним шоком для зменшення частоти післяопераційних ускладнень та смертності найбільш прийнятним є тактичний підхід із виконанням повторних операцій за показаннями для контролю джерела інфекції, якщо це можливо.

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"