У дослідженнях деяких сучасних російських лінгвістів (напр., А. Камчатнова та Н. Ніколіної) висловлюється думка (вона відображена й у вишівських підручниках для філологів-русистів), що заперечує існування української мови як самостійної мови східнослов'янської групи. Як вважають ці вчені, до східнослов'янської групи мов належить винятково російська мова з чотирма наріччями, до яких, окрім великоруського (основні діалекти: північновеликоруський, південновеликоруський, західновеликоруський), білоруського (основні діалекти: північно-східний, південно-західний, поліський) і червонноруського (основні діалекти: галицький, карпатський, буковинський), належить і так зване малоруське наріччя з трьома основними діалектами - середньодніпровським, слобожанським і степовим, тобто українська мова відповідно до представленої концепції не має статусу самостійної мови, так само, як і мова білоруська, що не відповідає дійсності.

• Космеда Тетяна Анатоліївна (філологічні науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"