Мета роботи - увести до наукового обігу нові археологічні матеріали, здійснити аналіз форм наборів дзвонів бяньчжун, систем їх комплектування та особливостей звуковидобування. На основі давніх текстів, історичних й археологічних джерел визначити їх функції і значення інструмента в обрядах, церемоніях та суспільній ієрархії (система рангів). Застосовано методологію та методику системного дослідження, що поєднують методи музичної археології з методикою органологічних (інструментознавчих) досліджень. З початку правління династії Чжоу (1122 - 247 рр. до н. е.) бяньчжун стає одним із головних інструментів у двірцевих ритуалах і церемоніях. інструмент складається з набору різних за розмірами дзвонів мигдалеподібної форми без язичка, настроєних у певних тонах і розміщених на дерев'яній рамі в один, два чи три ряди. Характерною особливістю цих інструментів є коротка тривалість звуку, що дає можливість на одному дзвоні видобувати (в залежності від місця ударів по корпусу) два звуки різної висоти. Вони настроєні за хроматичною 12-ступеневою шкалою люй-люй. Згідно з системою аристократичних рангів, зафіксованою у давніх текстах, правила використання наборів дзвонів та їх кількість відображали соціальний статус їх володаря. Зроблено першу спробу інструментознавчого аналізу дзвонів бяньчжун доби бронзи, їх хронологічної систематизації та кількісних співвідношень згідно до суспільної рангової ієрархії. Впровадження матеріалів статті до європейського музикознавства стане поштовхом для проведення подальших порівняльних студій музичних інструментів Сходу і Заходу в галузі музичної археології.

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"