Сучасна епоха позначена протистоянням між різними ідеологічними та концептуальними світами, що спричинене, в першу чергу, протирічними поглядами на нашу історію, складним історичним поступом української нації до омріяної незалежності. У даній боротьбі особливо гостро звучить сьогодні безкомпромісне слово відомого українського письменника Б. Антоненка-Давидовича. За умов необхідності чинити дієвий опір активному наступові імперської ідеології "русского мира" дослідження протидії Б. Антоненка-Давидовича зросійщенню тоталітарною радянською системою українського суспільства загалом і знищенню його творчої інтелігенції зокрема в 60-х - 70-х роках XX ст. є одним із засобів захистити сучасну молодь від загрози повернення в атмосферу зневаги і ненависті до рідної мови і культури. У такому контексті здійснено детальний аналіз листування письменника, в якому він дав чесну оцінку літературному середовищу, кон'юнктурній діяльності українських редакцій і видавництв, етико-моральним та професійним якостям чиновників із письменницького середовища, а також об'єктивно розповів найближчим адресатам про особисту боротьбу із потужною кампанією русифікації всіх сфер українського суспільного життя, про свої відкриті виступи у пресі на захист рідного слова, яке гвалтовно витискалось із освіти, науки, мистецтва, навіть із музичної сфери. У творчості багатьох письменників, у плануванні діяльності видавництв Б. Антоненко-Давидович добре помічав переважно ознаки обслуговування інтересів партійних керівників, політики комуністичного режиму, вияви ідеологічного контролю безпекових структур, явища кар'єризму, фінансових махінацій, конкуренції за матеріальні вигоди та нагороди тощо. Повз увагу чутливого до фальші письменника не пройшли нахабне нав'язування російських репертуарів на концертах як у Києві, так і по селах, фальсифікація народної творчості у численних фольклорних збірках чи зумисна дискримінація українського слова шляхом друкування примітивних, низькохудожніх текстів. У більшості своїх колег письменник відзначав хронічний переляк, готовність прислужувати режимові, деградацію творчості, проте помічав і літературні постаті найвищого європейського рівня. Шельмування чесного імені письменника, зумовлене його позицією щодо захисту прав української мови на повноцінне функціонування в Україні, свідчило про реальну загрозу асиміляції українців, що була продовженням валуєвської політики самодержавної Росії. Дослідження надає змогу зрозуміти й усвідомити, наскільки небезпечною може бути політика тоталітарної держави, спрямована на культивування настроїв страху, тривожного очікування, невпевненості серед діячів культури, домінування цензури та прихованого пропагандистського впливу владних структур на діяльність редакцій, видавництв, наукових установ. Непримирима позиція Б. Антоненка-Давидовича у питаннях захисту рідної мови за умов агресивної русифікації є яскравим прикладом поведінки патріотично налаштованої особистості, представника культурно-мистецького осередку, що особливо актуально в наш час і дозволяє сучасникам знайти відповіді на складні виклики сьогодення, зокрема щодо відродження українського слова.

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"