Незважаючи на значну кількість таксономічних і біосистематичних досліджень роду Festuca L. в Європі, є вкрай мало статей, у яких би обговорювали філогенію та систематику роду Festuca, а також еволюцію її різних груп. Найбільш важливими серед них є дослідження Цвєльова, який запропонував поділ на три секції у межах типового підроду Festuca: Variae Hack., Aulaxyper Dumort. і Festuca. Є багато досліджень щодо видів, які належать до секції Festuca, включаючи хемосистематичні, тоді як видами секції Aulaxyper практично нехтують. З цієї причини ми обрали F. rubra L., F. nigrescens Lam., F. picturata Pils., F. amethystina L. і F. heterophylla Lam., які належать до останньої. Мета роботи - вивчення мінливості ізоензимів та відповідна оцінка генетичної спорідненості серед вищезгаданих видів роду Festuca. Розглянуто десять природних популяцій із Болгарії. Ізоформи ферментів глутамато-оксалоацетатної трансамінази, малатдегідрогенази, глутаматдегідрогенази, ізоцитратдегідрогенази та 6-фосфоглуконатдегідрогенази досліджені за допомогою методу електрофорезу в поліакриламідному гелі. Виходячи зі середніх алельних частот / локусів на таксон, були розраховані значення генетичної ідентичності (I) для парних порівнянь усіх досліджуваних видів. Група F. rubra s.l. є примітивнішою порівняно з F. ovina s.l. - їхні піхви замкнені практично по всій довжині, тоді як краї піхов видів секції Festuca зрослі тільки при основі. Festuca amethystina посідає проміжне місце, оскільки її піхви замкнені на 1/3-1/2 від довжини. Ця ознака вказує на особливий статус виду в секції Aulaxyper і виділяє його з-поміж інших таксонів групи. Результати наших біохімічних досліджень повністю підтвердили особливе місце виду в секції Aulaxyper. Festuca heterophylla має водночас як примітивні риси, специфічні для давніх видів роду Festuca, так і численні ознаки високої спеціалізації. Отримані молекулярні дані підтверджують своєрідну позицію F. heterophylla у роді Festuca. На противагу їй, тісно пов'язані з політроїдною F. rubra такі види як F. nigrescens і F. picturata слід розглядати як більш пізні "молоді" види. Festuca amethystina, що показала найбільшу розбіжність з іншими, має розглядатись як один із давніх видів.

• Беднарська Ірина Олександрівна (1973–) (біологічні науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"