На цей час мозок, як інструмент інтелектуальної діяльності, так і реалізовані їм при вирішенні функціональних цільових завдань моделі, вивчені досить не повно. Це є основним "гальмом" моделювання діяльності мозку. Без вирішення проблеми формального опису функціонально-цільових моделей інтелектуальної діяльності та алгоритмів їх реалізації принципово неможливе подальше просування в напрямку створення "інтелектуальних" систем обробки інформації. Досягнення успіхів у зазначеній галузі вимагає створення проблемно-орієнтованої методологічної та інструментальної бази вирішення проблеми формального опису, тобто ідентифікації моделей інтелектуальної діяльності. Одна з найважливіших задач теорії інтелекту полягає в тому, щоб об'єктивними фізичними методами одержати досить повний формальний опис суб'єктивних станів людини. Людський інтелект в функціональному відношенні дуже схожий з цифровою обчислювальною машиною і схильний до тим же обмеженням, що і будь-яка обчислювальна система. Так само, як і обчислювальна машина, людський інтелект здатний сприймати, перетворювати і формувати інформацію. Інформація, якою оперує людський інтелект, має вигляд слів, в ролі яких виступають тексти, чуттєві образи предметів. Роль входу інформації у людини виконують органи чуття, роль виходу інформації - органи руху й мови. Ці органи характеризуються кінцевої чутливістю і кінцевої роздільною здатністю, тому в кожен момент часу людина може сприймати сигнали (літери) тільки з кінцевого безлічі (алфавіту). Органи почуттів, руху і мови мають смугу пропускання, тому вони можуть передати інтелекту і від нього лише кінцеве число букв в одиницю часу. В теорії інтелекту розвивається загальний метод об'єктивного фізичного вивчення психологічних станів людини - метод компараторної ідентифікації. Вивчено структуру предиката компаратора.

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"