Розглянуто питання розвитку інноваційного підприємництва в Україні. Проаналізовано сучасні тенденції розвитку, як підприємницького сектора в цілому, так і його інноваційно активної частини. Виявлено, що за попередні роки гіпертрофований розвиток отримав спекулятивний (фінансово-посередницький) сектор економіки, що забезпечує непорівнянний з реальним виробництвом рівень доходів та практично не створює доданої вартості. Адже фінансово-посередницькі види діяльності приносять відносно високу прибутковість (торгівля: 15,8 %), при цьому відносно низько ризиковані, а діяльність реального сектору економіки - виробничого - має зворотне співвідношення, тобто вона відносно низькодохідна, з рентабельністю не вище 5 %, але відносно ризикована. Зберігається низький рівень інноваційності діяльності підприємницьких структур. Збережено критично високий ступінь диспропорційності щодо нерівномірності та дисбалансу структури джерел фінансування інноваційної діяльності промислових підприємств: зростає частка власних коштів підприємств для фінансування інноваційної діяльності та значно впала частка коштів іноземних інвесторів, що свідчить про кризовий стан і високий ступень ризику та нестабільності економіки країни в цілому та інноваційної підприємницької діяльності зокрема. Для того, щоб здолати технологічну відсталість внаслідок диспропорцій, що склалися в інноваційному підприємництві, необхідно побудувати систему технологічного підприємництва. Її доцільно будувати, використовуючи ітераційний підхід. Запропоновано 9 кроків, які включають: визначення пріоритетів технологічного розвитку країни на довгостроковий період; розробку концепції державної політики розвитку ринків інноваційних товарів на базі використання потенціалу технологічного підприємства; створення ефективної системи комунікації організацій, що здійснюють дослідження і розробки, між собою і з іншими суспільно-соціальними, підприємницькими та державними інститутами, сполучною ланкою між суспільством, державою, наукою, освітою і підприємством; розвиток системи кооперації науки і підприємництва; створення технологічних платформ; впровадження концепції мережевої взаємодії, яка є важливим механізмом реалізації державної політики розвитку ринків інноваційних товарів на базі використання потенціалу технологічного підприємства; вдосконалення інститутів розвитку як одного з найважливіших інструментів державної політики, що стимулюють інноваційні процеси та розвиток інфраструктури з використанням механізмів державно-приватного партнерства; вибір пріоритетних ринків інноваційної продукції для побудови ефективної системи технологічного підприємництва; ув'язка елементів СТП, а також інституційного базису з пріоритетними ринками інноваційної продукції.

 Наукова періодика України 

---

Додаткова інформація про автора(ів) публікації:
(cписок формується автоматично, до списку можуть бути включені персоналії з подібними іменами або однофамільці)

• Бондаренко Ольга Валеріївна (1967–) (соціологічні науки)
• Бондаренко Оксана Юріївна (біологічні науки)
• Бондаренко Ольга Миколаївна (економічні науки)
• Бондаренко Олександр Олександрович (медичні науки)
• Бондаренко Олена Спиридонівна (біологічні науки)
• Бондаренко Олена Сергіївна (економічні науки)
• Бондаренко Ольга Володимирівна (педагогічні науки)
• Бондаренко Оксана Вікторівна (економічні науки)
• Бондаренко Олександр Валентинович (1970–) (технічні науки)
• Бондаренко Оксана Анатоліївна (технічні науки)
• Бондаренко Олег Олександрович (1959–) (військові науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"