Інфекційний мононуклеоз (ІМ) - гостре інфекційне захворювання, що супроводжується лихоманкою, ангіною, ураженням лімфатичних вузлів, печінки, селезінки і характерними змінами гемограми. Глобальне поширення ІМ у популяції, частота хронічного перебігу, наявність стертих і атипових форм, складності діагностики і терапії зумовлюють актуальність проблеми вивчення ІМ. Мета дослідження - порівняльне вивчення клініко-лабораторних показників у гострий період ІМ у дітей у разі лікування валавіром. Наведено результати власних спостережень за 107 дітьми віком від 2 до 15 років, хворих на ІМ. Проведено оцінку клінічних і лабораторних даних у хворих на ІМ на фоні лікування валавіром. Основну терапію становили десенсибілізуючі препарати, симптоматичні засоби, для лікування ангіни призначалися антибактеріальні препарати. Валавір призначався в перший день надходження за клінічної верифікації діагнозу. Верифікацію збудників здійснено за допомогою методу імуноферментного аналізу, визначалися окремо специфічні імуноглобуліни M і G до антигенів ВЕБ і методу ПЛР. Захворювання у всіх дітей супроводжувалося лихоманкою, тонзилітом, лімфоаденопатією, збільшенням печінки і селезінки. Вивчення клініко-лабораторних особливостей проводилося на момент надходження до стаціонару і на 12-й день госпіталізації. Висновки: за результатами дослідження зроблено висновок, що призначення валавіру під час лікування гострого ІМ у дітей призводить до більш швидкого зникнення ряду клінічних симптомів і нормалізації лабораторних показників у порівнянні з хворими, які одержували тільки симптоматичну і патогенетичну терапію.

 Наукова періодика України 

---

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"