Висвітлено методологічні основи стало-коливального розвитку еколого-містобудівних систем. З'ясовано можливість застосування фундаментального закону сталого розвитку відкритих систем - закону збереження потужності, який розкривається законом екосистемної саморегуляції. Встановлено, що сталий розвиток еколого-містобудівної системи виявляється саморегуляцією на рівні регіону (країни, світу) та самоорганізацією на рівні міст (міських агломерацій, урбанізованих регіонів). Виявлено фази та фазові переходи в хвилях сталого розвитку цієї системи. Визначено напрями хвиль, режими та стратегії такого розвитку, кількісні показники станів і спрямованості позитивних змін, критерій сталості та параметри головних компонентів для фази екологічної рівноваги (цільового, оптимального стану). Установлено просторово-часові виміри еколого-містобудівних систем. Викрито троїстий прояв принципу сталого розвитку. Опрацьовано методи інтегральних оцінних матриць та оцінно-балансувальних сигнатур. Розроблено методологічні принципи адаптованого управління сталим розвитком. Закладено основи для формування нового напряму містобудівної науки - "хвильової урбаністики", провідними розділами якої можуть стати "містобудівна теорія сталості", "урбо-фізика екологічного простору", "еколого-демографічна прогностика".

• Устінова Ірина Ігорівна (архітектура)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"