Роль твірного слова в словотворчих процесах вивчає основоцентричний напрям дериватології. Його мета - виявити й описати словотворчу спроможність різних класів базових слів, з'ясувати чинники, які детермінують їх семантико-словотвірні трансформації. Комплексною системоутворювальною одиницею, що відображає дериваційний потенціал різних класів твірних слів, є словотвірна парадигма - множина похідних, мотивованих спільною твірною основою на одному ступені деривації. Виявлено дериваційний потенціал дієслів на позначення фізичного болю в сучасній українській мові, з'ясовано чинники, які визначають словотворчу поведінку цього класу твірних слів. Дієслова на позначення фізичного болю є лексико-семантичною підгрупою групи дієслів на позначення фізичного (фізіологічного) стану. Їх денотатом є ситуація позамовної дійсності, у якій живий суб'єкт (істота) відчуває фізичний біль у всіх його різновидах: гострий, тупий, різкий тощо; печіння, свербіж, щипання та ін. На дериваційний потенціал аналізованого класу твірних впливає кілька чинників, серед яких основними є частиномовний статус і валентність, а також потреби соціуму в найменуванні об'єктів навколишньої дійсності. Словотвірні парадигми дієслів на позначення фізичного болю характеризуються тризонною структурою (субстантивна, ад'єктивна, вербальна). Найбільшу дериваційну активність твірні лексеми виявили у продукуванні дієслів, меншу - в утворенні іменників та прикметників.

• Петрів Ольга Іванівна (філологічні науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"