Йдеться про вживання особливих словоформ кличного відмінка, які входили до системи відмінювання іменників ще в праслов'янській мові-основі. У частині слов'янських мов у процесі історичного розвитку вокатив був утрачений, зокрема в російській, білоруській, нижньолужицькій, словенській, словацькій. Кличний відмінок, або клична форма, збережена в українській, чеській, польській, хорватській, верхньолужицькій, сербській мовах. Незважаючи на те що болгарська та македонська мови втратили відмінки, проте вокатив наразі є живим явищем граматичних систем указаних мов. Як свідчать дослідники, у боснійській та чорногорській - нових літературних слов'янських мовах, які з'явилися в кінці ХХ століття, - також є грамеми кличного відмінка. Лінгвісти відзначають загальнослов'янську тенденцію заміни словоформ кличного відмінка формами називного, тобто вокатив із спеціальними флексіями стає рідковживаним. В українській мові, крім зазначеного глобального явища, зафіксовані випадки вживання спеціальних флексій кличного відмінка навіть у тих лексемах, у яких ця форма збігається з номінативом, зокрема в іменниках середнього роду чи похідних від них. У публікації згадано про низку апелятивів та онімів на -о, -е, що виникли з вокатива, частина дослідників кваліфікувала їх як колишні форми середнього роду, які із часом набули значення чоловічого роду. Звернено увагу на кличний відмінок таких власних імен та прізвищ, утворених від них. Спорадично трапляються прізвища, утворені від апелятивів середнього роду, які змінюють категорію роду на чоловічий та жіночий і набувають спеціальних закінчень тільки в чоловічому роді. В усному мовленні та Інтернет-виданнях лексеми середнього роду - назви істот на кшталт "дитятко", "янголятко", очевидно, за аналогією до чоловічого роду в кличному відмінку засвідчені з флексією -у.

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"