Запропоновано розширену інтерпретацію поняття "видова поведінка дієслова". Розглядаючи її як гіпонім гіперонімічної терміносполуки "лінгвальна поведінка слова", автор окреслює такий спектр її конкретно-текстових виявів: загальноаспектуальний морфологічний потенціал як наявність vs відсутність видового партнерства (традиційна парність vs imperfectiva та perfectiva tantum), біаспективність, тобто двовидовість; аспектуально-акціональний морфолого-словотвірний потенціал як можливість vs неможливість мати акціональних партнерів (акціональних дериватів традиційних родів дієслівної дії), більший чи менший обсяг акціональної парадигми: аспектуально-функціональний потенціал як повнота парадигми конкретно-видових функціональних значень; аспектуально-синтагматичний потенціал як репертуар аспектуально релевантнх синтаксем; аспектуально-полікатегорійний потенціал як здатність належати до одного або водночас двох чи кількох аспектуально релевантних лексико-граматичних (по суті, прихованограматичних, або криптотипічних за Б. Уорфом) класів. Головним дослідницьким імперативом об'єктивістського (за Дж. Лайонзом) підходу, застосовуваного автором щодо дослідження аспектуальної поведінки дієслова є потреба аспектологічного аналізу усього спектра значень і контекстуальних уживань відповідного дієслова, оскільки аспектуальні класи зорієнтовані не на всю дієслівну лексему, а на кожен її конкретний лексико-семантичний варіант, конкретну реалізацію валентного потенціалу предиката з урахуванням семантичних ролей аргументів, передовсім суб'єкта та об'єкта, специфіки адвербіальних поширювачів, зрештою, широкого контексту.

• Калько Микола Іванович (філологічні науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"